Рішення № 118980491, 13.05.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6555/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ідентифікаційний код 39816845) до Фізичної особи-підприємця Калуги Лариси Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 3 967,56 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

СУТЬ СПОРУ:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від б/д про стягнення з Фізичної особи-підприємця Калуги Лариси Іванівни 3 967,56 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 684,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовою особою Укртрансбезпеки, а саме: старшим державним інспектором Мальованим С.І. 10.04.2019 на підставі направлення на рейдову перевірку №009138 від 05.04.2019 на а/д Т-0403, 3 км "Мар`янське-Борислав" проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки MAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Працівниками Укртрансбезпеки проведено документальний контроль транспортного засобу марки МАN реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , у результаті якого було виявлено перевищення нормативно допустимої повної маси транспортного засобу, а саме: нормативно-допустима маса - 44,00 тонн, а фактична маса - 49,5 тонн, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 10.04.2019 № 932732. Зі змісту товарно-транспортної накладної від 10.04.2019 № 932732 слідує, що автомобільним перевізником є ФОП Калуга Лариса Іванівна, водій - ОСОБА_2 .

За результатами перевірки було складено: Акт №0015676 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.04.2019 та Акт №110661 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.04.2019, яким зафіксоване порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів перелік яких визначено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без оформлення документу про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу.

Відповідачу нараховано плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 131,79 євро, що еквівалентно 3 967 грн. 56 коп. (курс НБУ станом на 10.04.2019 за 100 євро = 3010,5190), про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 10.04.2019 №932732.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6555/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка направлялася за адресою відповідача, повернулась до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі - Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п.92 Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п.102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв`язку з відсутністю адресата".

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №904/6555/23.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2019 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - позивач, Укртрансбезпека) на підставі направлення на рейдову перевірку № 009138 від 05.04.2019 на а/д Т-0403, 3 км "Мар`янське-Борислав", проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зокрема, транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Працівниками Укртрансбезпеки проведено документальний контроль транспортного засобу марки МАN реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , у результаті якого було виявлено перевищення нормативно допустимої повної маси транспортного засобу, а саме: нормативно-допустима маса - 44,00 тонн, а фактична маса - 49,5 тонн, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 10.04.2019 №932732. Зі змісту товарно-транспортної накладної від 10.04.2019 № 932732 слідує, що водій - Пивоваренко І.В., автомобільний перевізник - Фізична особа-підприємець Калуга Лариса Іванівна (далі - відповідач).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль належить на праві власності ОСОБА_3 .

За результатами перевірки складено:

- акт №0015676 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.04.2019;

- акт №110661 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.04.2019,

яким зафіксоване порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів перелік яких визначено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без оформлення документу про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу.

ОСОБА_3 нараховано плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 131,79 євро, що еквівалентно 3 967 грн. 56 коп. (курс НБУ станом на 10.04.2019 за 100 євро = 3010,5190), про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 10.04.2019 №932732.

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Калуги Лариси Іванівни 3 967,56 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що ї є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин здійснення позивачем габаритно-вагового контролю, обставин порушення відповідачем встановлених вагових обмежень, правомірності нарахування плати за перевищення вагових або габаритних нормативів, визначення розміру такої плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103). Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті.

Також відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи. Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Виходячи з наведеного, саме на Державну службу України з безпеки на транспорті покладено повноваження з питань звернення до суду з позовами про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлені Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі-Правила №30), якими визначено умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, порядок погодження маршрутів, вимоги до водіїв, обладнання, організації проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів і розміщення вантажів, а також порядок отримання дозволу.

Згідно з пунктом 4 названих Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Спір у даній справі стосується правильності здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яким визначається механізм здійснення габаритно-вагового контролю вищезгаданих транспортних засобів та самохідних машин і механізмів. Виходячи зі змісту п.п.3, 4 названого Положення габаритно-ваговий контроль включає перевірку Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції відповідності габаритно-вагових параметрів транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі -понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відтак, оскільки за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, транспортний засіб відповідача є великоваговим. З огляду на те, що параметри транспортного засобу відповідача перевищили нормативно допустимі параметри - перевищення параметрів від нормативу, навантаження склало 49,50 т при допустимій нормі 44,00 т, що складає 12,5% перевищення параметрів від нормативу, то відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", Правил №30, Порядку №879 обов`язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами є відповідний дозвіл на рух, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Таким чином, порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній документ про внесення оплати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Вказане порушення підтверджується актом №0015676 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.04.2019, актом №110661 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.04.2019 та Розрахунком плати за проїзд до акту № 932732 від 10.04.2019.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992 (далі - Наказ №1007/1207), зокрема підпунктом 5 пункту 4, зазначено, що посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-311 Порядку №879:

П= (Рзм + Рнв +Рг) х В х К, де:

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км. проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км. проїзду;

В - відстань перевезення, км.;

К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10% - К=2; від 10% до 40% - К=3; більше ніж 40% - К=5).

Пунктом 31-1 Порядку №879 визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення хоча б одного вагового або габаритного параметру (К):

- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

- більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Розрахунок плати за проїзд від 10.04.2019 виконаний відповідно до формули П= (Рзм + Рнв +Рг) х В х К, де:

Рзм - 0,23 євро/км (перевищення загальної маси);

Рнв - 0 євро/км (перевищення навантаження на всь (ось);

Рг - 0 євро/км (перевищення габаритних параметрів);

В - пройдена відстань 191 км;

К -3 (коефіцієнт збільшення плати за проїзд).

П = (0,23*3) * 191 (відстань) = 131,79 євро.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", ставки єдиного збору, в тому числі за проїзд автомобільних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у євро.

Відповідно до п. 27 Порядку №879 Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 10.04.2019 сума 131,79 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, становить 131,79 x 30,105190 = 3 967,56 грн.

Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими органами Національної поліції.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879, передбачено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Крім того, пунктом 15 Порядку № 879 визначено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 28 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/ або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Законом України "Про автомобільний транспорт" визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Зокрема, у розумінні ст. 1 зазначеного Закону автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`явити особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Перевізник до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів не звертався, тому такий дозвіл не надавався.

Згідно з п. 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовується в установленому порядку до Державного бюджету. Незважаючи на те, що відповідно до п. 31-1 Порядку №879, перевізник зобов`язаний протягом 30 днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, за наявною інформацією, на теперішній час, кошти відповідачем у добровільному порядку не сплачено.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 3 967,56 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця Калуги Лариси Іванівни про стягнення 3 967,56 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калуги Лариси Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 3 967,56 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калуги Лариси Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ідентифікаційний код 39816845) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв