Рішення № 118980480, 07.05.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024м. ДніпроСправа № 904/5791/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сонаті", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Бохашвілі Геннадія Олександровича, смт. Покровське Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", м. Київ

про стягнення 70 129,09грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сонаті" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Бохашвілі Геннадія Олександровича заборгованість у розмірі 70 129,09грн

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на договір відступлення права вимоги №07-12/20-S від 07 грудня 2020 року, договір відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09 квітня 2020 року та додатковий договір №1 до договору карткового банківського рахунку №011/3177/34092 від 26.09.2011 про встановлення кредитної лінії.

Позивач просить покласти витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн на відповідача. Витрати на професійну правничу допомогу позивач планує понести в попередньо визначеній сумі 7000,00 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 справу №904/5791/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 08.01.2024 постановлено перейти до розгляду справи №904/5791/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.02.2024.

З 06.02.2024 підготовче засідання відкладено на 05.03.2024.

Ухвалою суду від 05.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/5791/23 на тридцять днів до 08 квітня 2024 року включно, відкладено підготовче засідання у справі на 02 квітня 2024 року.

Ухвалою суду від 02.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №904/5791/23, призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 07.05.2024.

Сторони у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвалу суду від 02.04.2024 в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача та третіх осіб 03.04.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 118-120 том 2).

18 березня 2024 року від третьої особи-1 до господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. 40 років Жовтня, буд. 64-А, смт. Покровське, Покровський р-н, Дніпропетровська обл., 53600 (а.с. 57-58 том 1).

Направлені судом на адресу відповідача ухвали суду від 07.11.2023, від 08.01.2024, від 06.02.2024, від 05.03.2024, від 02.04.2024 повернуті підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 62-64, 162-165, 173-176 том 1, а.с. 76-79, 130-132 том 2).

Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.05.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Бохашвілі Геннадієм Олександровичем (позичальник) укладено додатковий договір №1 до карткового банківського рахунку №011/3177/34092 від 26.09.2021 про встановлення кредитної лінії (а.с. 6-13).

Відповідно до умов цього договору кредитор встановлює позичальнику кредитну лінію (надалі - кредит) до карткового рахунку № НОМЕР_1 , (0747367900- номер рахунку позичальника у внутрішніх програмних комплексах банку), МФО 305653, відкритому відповідно до Договору банківського рахунку в розмірі 100 000,00 (сто тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Строк дії кредиту - з дня підписання договору страхування у відповідності до умов статті 4 цього договору, по 26 вересня 2013 року включно (може змінюватися в порядку, передбаченому цим договором). Тривалість дії кредиту - 24 місяці (п. 1.2 договору).

Згідно п.1.4. кредит надається з метою фінансування господарської діяльності позичальника.

Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі 30% річних (п.2.1.).

Згідно п.5.1. кредитного договору позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання за цим договорам (в т.ч. здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі) в порядку, визначеному цим договором (п.5.1. договору).

Позичальник зобов`язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів за користування ним не пізніше кінцевого терміну строку, зазначеного в п. 1.2 цього договору (п. 5.4 договору ).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов`язань (п.12.1 договору).

Сторони домовились, що повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони (п. 12.8 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Станом на 16.04.2020 загальний розмір заборгованості складає 75 129,09грн (а.с. 13-17).

В матеріалах справи містяться додаток до кредитного договору: Заява Анкета про встановлення кредитного ліміту до поточного рахунку кредитної картки (для фізичної особи-підприємця) (а.с. 111 на звороті 112 том 1).

Відповідно до умов додаткового договору №1 до карткового банківського рахунку №011/3177/34092 від 26.09.2021 про встановлення кредитної лінії та заяви анкети про встановлення кредитного ліміту до поточного рахунку кредитної картки Фізичній особі-підприємцю Бохашвілі Геннадію Олександровичу встановлено кредитний ліміт у розмірі 100 000,00грн. Кредитні кошти використовували відповідачем, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 (UAH) (а.с. 92-110 том 2).

Фізична особа-підприємець Бохашвілі Геннадій Олександрович належним чином умови додаткового договору №1 до карткового банківського рахунку №011/3177/34092 від 26.09.2021 не виконав. Станом на 16.04.2020 заборгованість становить за дозволеним овердрафтом 73 859,43грн та за відсотками 1269,66грн (а.с. 63-72 том 2).

09 квітня 2020 року між Акціонерним товариством "Райффазен Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №114/2-31-F (а.с. 23-26).

На умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (п.2.1 договору).

За цим договором здійснюється відступлення прав вимог щодо портфелей заборгованості, сформованих первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичнісю у відповідності до критеріїв, визначених у додатку 1 до договору в межах загальної суми (без урахування пені) за всіма портфелями заборгованості 120 000 000,00грн (п. 2.2 договору).

Відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення (п. 2.7 договору).

Протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим договором первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень боржникам та поручителям про відступлення новому кредитору прав вимоги, підготовлені за формою згідно з додатком № 4, 4-1 до цього договору (п. 2.8 договору).

У зв`язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені у відповідному реєстрі боржників (п. 2.9 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору), складається із сукупності одиничних цін, вказані у всіх підписаних сторонами реєстрах боржників.

Новий кредитор засвідчує та гарантує, зокрема, що: новий кредитор є фінансовою установою, що внесена до державного реєстру фінансових установ та на підставі відповідних ліцензій, виданих в Нацкомфінпослуг, надає фінансові послуги з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, а також здійснює іншу діяльність згідно чинного законодавства України, та не є офілійованою особою первісного кредитора (п. 4.1.1 договору).

Не пізніше 90 (дев`яносто) календарних днів з дати відступлення зазначених у відповідному реєстрі боржників прав вимоги за кредитними договорами та відступлення прав за договорами забезпечення, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов`язаний прийняти документацію, про що складається акт приймання-передачі за формою згідно з додатком №5 до договору. Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 договору).

З дати відступлення прав вимоги новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов`язані із подальшим стягненням заборгованості за кредитними договорами та зверненням стягнення за договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із прав вимоги та звернення стягнення за договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України (п. 5.7 договору).

Згідно пункту 7.1 договору договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Докази на підтвердження того, що договір відступлення права вимоги №114/2-31 від 09.04.2020 оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним відсутні.

07 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сонаті" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №07-12/20-S (а.с. 27-30).

На умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників (п. 2.1 договору).

За цим договором здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелю заборгованості, сформованого у відповідності до критеріїв, визначених у додатку 1 до договору в межах загальної суми заборгованості (без урахування пені) 78 889 619,09 (сімдесят вісім мільйонів вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять) гривень 09 копійок (п. 2.2 договору).

Відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення. У зв`язку з відступленням прав вимоги, на дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені у відповідному реєстрі боржників (п. 2.7 договору).

Новий кредитор, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту переходу до нього прав вимоги, надсилає боржникам письмові повідомлення про відступлення новому кредитору прав вимоги за формою згідно з додатком № 6 до цього договору за винятком боржників, зареєстроване місце проживання яких на території зони проведення АТО, до відновлення роботи відділень УДППЗ "Укрпошта" (п. 3.7 договору).

Новий кредитор засвідчує та гарантує, зокрема що є фінансовою установою, що внесена до Державного реєстру фінансових установ та на підставі відповідних ліцензій, виданих в Нацкомфінпостуг (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг), надає фінансові послуги з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, а також здійснює іншу діяльність згідно чинного законодавства України, та не є афілійованою особою первісного кредитора (п. 4.1.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати відступлення зазначених у відповідному реєстрі боржників прав вимоги за кредитними договорами та відступлення прав за договорами забезпечення, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов`язаний прийняти документацію, про що складається Акт приймання-передачі за формою згідно з додатком № 4 до договору. Приймання-передача документації здійснюється уповноваженими представниками сторін.

Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п. 7.1 договору)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Докази на підтвердження того, що договір відступлення права вимоги №07-12/20-S від 07.12.2020 оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним відсутні.

В реєстрі боржників до договору відступлення у пункті 695 міститься інформація про боржника ОСОБА_1 , договір №011/3177/34092, заборгованість складає 70 129,09грн.

24.12.2020 ТОВ "ФК "Сонаті" направило на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про укладення з ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" договору відступлення №07-12/20-S від 07.12.2020 (а.с. 39-40, 129).

26.03.2021 та 02.05.2023 ТОВ "ФК "Сонаті" направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про укладення з ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" договору відступлення №07-12/20-S від 07.12.2020 (а.с. 38, 37).

02.05.2023 ТОВ "ФК "Сонаті" направило на адресу ФОП Бохашвілі Г.О. письмову вимогу про необхідність сплатити заборгованість у розмірі 70 129,09грн (а.с. 35-36).

Відповіді на письмову вимогу матеріали справи не містять.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 70 129,09 грн.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Укладений між Банком та ФОП Забрудською Н.В. договір, який за своєю правовою природою відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" відступив право вимоги до відповідача за кредитним договором №011/3177/34092 від 26.09.2011 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" за договором №114-2-31-F від 09.04.2020, а ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", у свою чергу, відступило це право вимоги позивачу за договором №07-12/20-S від 07.12.2020.

Оскільки відповідач не виконав умови основного зобов`язання, чим порушив умови кредитного договору та вищезазначені норми матеріального права, то є правомірним звернення позивача з даним позовом до боржника.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 70 129,09грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн та судовий збір у сумі 2684,00грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання юридичних послуг № 10/05/2023 від 10.05.2023 (далі договір № 10/05/2023), укладений між позивачем та ОСОБА_2 ; акт виконаних робіт (наданих послуг) №1С від 27.10.2023 за договором про надання юридичних послуг № 10/05/2023 від 10.05.2023 на суму 7000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2943/10 від 29.09.2005; довіреність від 27.10.2023, видану ТОВ "Фінансова Компанія "Сонаті" адвокату Левчуку Ю.О. (а.с. 44-49).

З наданого договору та акта вбачається погодження сторонами, прийняття й виконання адвокатом Левчуком Юрієм Олександровичем Клюєвою Л.С. зобов`язання про надання позивачу правничої допомоги у справі фіксованою вартістю 7000,00 грн, що складається з наступних послуг:

збір документів, здійснення заходів досудового врегулювання спору з боржником, підготовка та відправлення претензії, складання, оформлення, подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості в інтересах ТОВ "Фінансова Компанія "Сонаті" з фізичної особи-підприємця Бохашвілі Г.О.

Докази на підтвердження надання послуг з професійної правничої допомоги подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання ним професійної правничої допомоги в сумі 7000,00 грн.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21).

З огляду на викладене, оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії, передбачені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також критерії для їх розподілу, передбачені частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, зважаючи на критерій розумного розміру, суд доходить висновку, що заявлені позивачем до розподілу 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є тим розміром витрат, який є співмірним із складністю справи й виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також розумним, у тому числі й до ціни позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частинами першою, четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Тому, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 7000,00грн.

Укладення Договору про надання юридичних послуг № 10/05/2023 від 10.05.2023 ОСОБА_2 , як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому в розумінні наведених приписів процесуального закону і не впливає на правильність розподілу судових витрат у справі (наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20).

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2684,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 70129,09грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2147,20грн (2684,00грн* 0,8).

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №574 від 27.10.2023 (а.с. 53). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 536,80грн (2684,00грн - 2147,20грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2147,20грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сонаті" до Фізичної особи-підприємця Бохашвілі Геннадія Олександровича про стягнення 70 129,09грн - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бохашвілі Геннадія Олександровича (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сонаті" (ідентифікаційний код 43518172; вул. Окіпної Раїси, буд. 8, кв. 127, м. Київ, 02002) заборгованість у розмірі 70 129,09грн (сімдесят тисяч сто двадцять дев`ять гривень 09коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00грн (сім тисяч гривень 00 коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 147,20грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.05.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва