Рішення № 118972230, 17.04.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25356/23

пр. № 2/759/1411/24

17 квітня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання безпідставною відмови у приватизації квартири, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.12.2023 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання безпідставною відмови у приватизації квартири, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії, яким просить визнати неправомірною відмову Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2023 року № 32/87 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 ) право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 безоплатно; зобов?язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію (код в ЄДРПОУ 37395418, місцезнаходження: просп. Берестейський, 97, м. Київ, 03115) як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 ) приватизацію квартири АДРЕСА_1 безоплатно.

В обґрунтування своїх вимог зазначає що 30 жовтня 2019 року ним було отримано ордер № 539 на право зайняття службового жилого приміщення , що складається з однієї ізольованої кімнати, жилою площею 16,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Він вселився та зареєструвався у вказаній квартирі.

Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 490 від 08.08.2023 року спірну квартиру було виключено з числа службових.

Зазначив, що листом № 32/87 від 27.09.2023 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією йому було відмовлено у приватизації спірної квартири, у зв`язку з тим, що на сьогоднішній день квартира АДРЕСА_1 перебуває у господарському віданні Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України. Розпорядження про передачу вказаної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не надходило, питання про приватизацію спірної квартири було розглянуто після передачі спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Враховуючи ст. 9 Житлового кодексу УРСР, ст. 345 ЦК України, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляду справи провести за його відсутності.

В судове засіданні представник відповідача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було отримано ордер № 539 на право зайняття службового жилого приміщення, що складається з однієї ізольованої кімнати, жилою площею 16,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 490 від 08.08.2023 року спірну квартиру було виключено з числа службових (а.с. 14).

Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 19.11.2019 року по теперішній час.

Листом № 32/87 від 27.09.2023 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 було відмовлено у приватизації спірної квартири, у зв`язку з тим, що на сьогоднішній день квартира АДРЕСА_1 перебуває у господарському віданні Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України. Розпорядження про передачу вказаної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не надходило, питання про приватизацію спірної квартири було розглянуто після передачі спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Посилаючись на те, що на момент звернення до суду ніяких дій зі сторони Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України щодо передачі спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Києва не проведено, позивач просить усунути йому перешкоди у здійсненні права на приватизацію спірної квартири.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами статті 345 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Відповідач заперечуючи проти позову, вказує про те, що необхідності передавати в комунальну власність житловий фонд, що знаходиться в господарському віданні підприємства, не було.

Відповідно до ст. З Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4і Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Крім того, згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об`єктів, визначених в абзаці шостому частини першої статті 2 цього Закону, та нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів.

Частина 2 вказаної статті, визначає, що передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», до суб`єктами управління об`єктами державної власності, крім інших відносяться центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління), а також, Фонд державного майна України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також, передачу об`єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

В свою чергу, підпункт «й» п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», визначає, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна погоджує (приймає) рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

При цьому, детальний порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995 р..

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм, лише після передачі об`єктів з державної у комунальну власність, яке буде здійснене за погодженням з суб`єктами управління об`єктами державної власності у встановленому порядку, позивач зможе скористатись своїм правом та набути право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку, визначеному Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396.

Отже, законодавчо визначено можливість позивача приватизувати державний житловий фонд, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України. Однак, приватизація можлива лише після передачі спірної квартири до комунальної власності.

Таким чином, наразі неможливо зобов`язати Святошинську районну в м. Києві державну адміністрацію вирішити питання про надання дозволу на передання житла у власність шляхом приватизації.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання безпідставною відмови у приватизації квартири, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.В. П`ятничук