Рішення № 118969477, 19.04.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4715/21

2/296/350/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника позивача адвоката Ковальової Я.В.,

представника відповідача адвоката Шмата Р.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Гриценко Наталії Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_6 , процесуальним правонаступником якого є ОСОБА_1 , в якому просить: скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації: «Будівництво літньої кухні літ. «Е», сараю літ. «Ж», сараю літ. «З» за адресою: АДРЕСА_1 від 24.05.2019 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47217375 від 05.06.2019 року з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень шляхом виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію літньої кухні літера «Е», сараїв літера «Ж,З,».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, а також ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки за вказаною адресою. Також на праві спільної часткової власності співвласникам належить огорожа №1, сарай літ. "К,Е", уборна літ. "У, У-1", гараж літ. "Д,Б". літня кухня літ "В".

Зазначає, що у 2006 році вона із покійним чоловіком ОСОБА_7 власними силами почали будувати господарські будівлі літ. "Е,Ж,З" та закінчили будівництво у 2008 році. Однак, не встигли узаконити вищевказані будівлі та здати в експлуатацію, оскільки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оформити належним чином господарські будівлі вона не мала змоги, оскільки не була власником частини житлового будинку, а придбала останній лише у 2019 році в рівних частках з нинішнім чоловіком ОСОБА_4 .

В листопаді 2020 року їй стало відомо, що ОСОБА_6 оформив право власності на господарські будівлі літ. "Е,Ж,З", які розміщені біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

В подальшому позивач звернулась до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради та Центру надання адміністративних послуг Житомирської міської ради і отримала відповідь, що вищевказаний об`єкт будівництва здано в експлуатацію та внесено до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Крім того, ОСОБА_6 зареєстрував право власності на вказані господарські будівлі.

Ознайомившись із декларацією про готовність об`єкта до експлуатації №ЖТ181191431304 від 24.05.2019 року позивач вважає, що остання прийнята з грубим порушенням норм чинного містобудівного законодавства, а саме: заява про прийняття в експлуатацію об`єкта подана ОСОБА_6 16.05.2019 року не містить підпису ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є законними співвласниками житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_3 . Крім того, ОСОБА_3 є ще й забудовником літньої кухні літ."Е", сараїв літ. "Ж,З"; ОСОБА_6 вказано нове будівництво літньої кухні літ "Е", тоді як відповідно до технічного паспорту № НОМЕР_1 від 24.12.2010 року на житловий будинок літера "Е" - це існуючий сарай, реконструйований в літню кухню; роки забудови та закінчення не відповідають дійсності, оскільки початок будівництва 2006 рік, закінчення 2009 рік, про що зазначено у технічному паспорті №1937 від 02.05.2019 року, а в декларації №ЖТ181191431304 від 24.05.2019 року початок будівництва 2009 рік, закінчення 2014 рік; код об`єкта в декларації №ЖТ181191431304 від 24.05.2019 року вказаний 1271.9, тобто будівлі сільськогосподарського призначення інші.

06.04.2021 року позивач звернулася до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради з проханням здійснити перевірку достовірності даних наведених у вказаній декларації та скасувати таку декларацію, однак отримала відповідь про необхідність звернення до суду за захистом свої прав.

Крім того, державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Гриценко Н.М. в порушення чинного законодавства належним чином не перевірила документи та внесла до реєстру запис про реєстрацію права власності на літню кухню літера "Е", сараї літера "Ж,З", а саме без письмової заяви або договору співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, який набувається у спільну часткову власність.

Позивач вважає, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ЖТ181191431304 від 24.05.2019 року та рішення державного реєстратора Гриценко Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №47217375 від 05.06.2019 року зареєстровані не на підставі вимог чинного законодавства, за відсутності підстав для їх реєстрації, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких такі рішення спрямовані, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 18.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

19.07.2021 року від представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради Мотрук О.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому представник просить суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

В заперечення позовних вимог зазначає, що 17.05.2019 року на адресу Управління державного архітектурно-будівельного контролю від ОСОБА_6 надійшла заява про прийняття в експлуатацію об`єкта "Будівництво літньої кухні літ "Е", сараю літ "Ж" та сараю літ. "З", що розташований за адресою АДРЕСА_3 , декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 16.05.2019 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з якого ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:020:0003 за адресою АДРЕСА_3 (частка у власності 323/935) та технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 від 02.05.2019 року.

У наданій заяві про прийняття в експлуатацію об`єкта від 16.05.2019 року міститься згода ОСОБА_5 від 06.05.2019 року та чоловіка позивача ОСОБА_4 від 12.05.2019 року.

Відомості про інших співвласників житлового будинку/земельної ділянки у відповідача -2 на момент подання та реєстрації декларації були відсутні.

Стосовно невірного, на думку позивача, визначення коду об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-200, вважає, що зазначення в декларації коду 1110.3 та 1271.9 не є таким, що не відповідає класифікатору. Також зазначає, що з огляду на те, що чинним законодавством встановлена відповідальність замовника будівництва за повноту та достовірність даних, зазначених у декларації, та те, що при поданні декларації про готовність об`єкту до експлуатації в УДАБК були надані всі передбачені Порядком №158 від 03.07.2018 року документи і у відповідача були відсутні відомості про інших співвласників, недостовірність поданих документів не була очевидною. Таким чином в УДАБК були відсутні підстави для повернення замовнику декларації згідно п. 5 розділу III Порядку № 158. А тому, перевіривши повноту даних у декларації, 24.05.2019 року було прийнято рішення про реєстрацію декларації за № ЖТ 181191431304.

Враховуючи вищевикладене представник відповідача вважає, що під час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації УДАБК не були порушені норми чинного законодавства, а тому позовні вимоги до УДАБК є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з вказаних підстав (а.с.62-65).

Від інших учасників заяв по справі не надходило.

11.11.2021 та 04.10.2022 постановлено ухвалу про витребування доказів.

08.12.2022 постановлено ухвалу про залучення до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника відповідача ОСОБА_6 , у зв`язку з його смертю та вступом у спадщину дружини первісного відповідача.

Ухвалою від 09.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.03.2024 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності з тих підстав, що позивач звернулася до суду поза межами трирічного строку (а.с. 106 том 3).

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Ковальова Я.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представника відповідача ОСОБА_1 адвокат Шмат Р.П. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Представник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради Гущина В.С. подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (а.с.71 том 1).

Третя особа ОСОБА_4 подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами (а.с.110 том 1).

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що адресою розташування житлового будинку АДРЕСА_2 в минулому була АДРЕСА_4 .

З матеріалів справи, зокрема витребуваних судом матеріалів інветнаризаційної справи, вбачається, що рішенням народного суду 4-ої дільниці м. Житомира від 07 грудня 1945 року право власності на будинок по АДРЕСА_4 , який складався з 3-х кімнат, однієї кухні та одного сарая було визнано за ОСОБА_8 (а.с.22 том 2).

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 04.10.1948 року домоволодіння по АДРЕСА_4 після смерті ОСОБА_9 перейшло у власність її синові ОСОБА_10 (а.с. 24 том 2).

05.11.1948 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складається з 3-х кімнат, однієї кухні, двох коридорів та сарая (а.с.26 том 2).

10.02.1949 року Міським житловим правлінням було видане заключення про реєстрацію будинковолодіння по АДРЕСА_4 , яке розташоване на земельній ділянці площею 856,08 кв.м. за ОСОБА_11 (а.с.25 том 2).

11.06.1949 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу частини будинковолодіння по АДРЕСА_4 , згідно якого ОСОБА_11 продав ОСОБА_12 69/100 частин будинковолодіння (а.с.27 том 2).

Згідно акту обслідування від 23.05.1950 року, який затверджено начальником Облінвентарбюро (а.с. 30 том 2), на домоволодінні площею 856,08 кв.м. розташований житловий будинок та дерев`яний сарай. Житловий дерев`яний будинок складається із приміщення № 1-1, 1-2, 1-3, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 та 2-5 загальною площею 88,01 кв.м.

В громадянина ОСОБА_11 перебувають в користуванні кімнати № НОМЕР_2 та 1-3 загальною площею 27,08 кв.м., що становить 31/100 частин домоволодіння та 1/3 частина сарая літ "Б".

У громадянина ОСОБА_12 перебувають у користуванні кімнати №2-1, 2-2, 2-3, 2-4 та 2-5, загальною площею 60,93 кв.м., що становить 69/100 частин домоволодіння та 2/3 частин сарая літ "Б" (а.с.30 том 2).

27.05.1951 року ОСОБА_11 продав ОСОБА_13 31/100 частину домоволодіння по АДРЕСА_4 , яка складається з однієї кімнати, двох коридорів та 1/3 сарая. Домоволодіння в цілому складається з дому дерев`яного на три кімнати, кухню, два коридора та сарая (а.с.31 том 2).

01.09.1960 року Житомирським міжміським бюро технічної інвентаризації було складено технічний опис будівель та споруд по АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_12 , а саме сарай із шлакоблоків з тамбуром до сараю (а.с.35-36 том 2).

Також 04.10.1960 року Житомирським міжміським бюро технічної інвентаризації було складено журнал зовнішніх обмірів по домоволодінню АДРЕСА_2 , а також ескіз плана сарая літ В-1 до домоволодіння з якого вбачається, що розмір сарая становить 3,90 м. х 7.20 м. (а.с.33,34 том 2).

04.10.1960 року Житомирським міжміським бюро технічної інвентаризації було складено зведений оціночний акт по домоволодінню АДРЕСА_4 , з якого вбачається, що до домоволодіння входить житлова будівля літ. "А", сарай літ "Б" та сарай літ "В" (а.с.41 том 2).

Рішенням народного суду 1-ї дільниці м. Житомира від 14.10.1960 року було розділено майно подружжя ОСОБА_14 . Зокрема у власність ОСОБА_15 було передано 32/100 частини права власності у будинковолодінні АДРЕСА_2 , та конкретно кухню 2-3 (13,43 кв.м.), коридор 2-1 (3,61 кв.м.), кладовку 2-2 (4,84 кв.м.); 1/2 частину сарая В-1.

У власність ОСОБА_12 передано 42/100 частин права власності будинковолодіння, та конкретно: кімнати 2-4 (18,58 кв.м.) та 2-5 (17,80 кв.м.); 1/2 частину сарая В-1 (а.с.43 том 2).

З матеріалів інвентарної справи вбачається, що в основу рішення суду 14.10.1960 року було покладено повідомлення БТІ за підписом начальника та головного інженера від 07.10.1960 року щодо поділу майна (а.с.38-40 том 2).

Зокрема у відповідь на звернення Житомирської міської юридичної консультації по питанню розподілу частин будинковолодіння АДРЕСА_5 ) міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило, що ОСОБА_12 належить 69/100 ідеальних частин, а ОСОБА_13 31/100 ідеальних частин. Будинковолодіння складається з одного житлового дерев`яного будинку та 2-х сараїв (один сарай дерев`яний і один шлакоблочний).

Правова співучасть співвласників в спільному праві на будинковолодіння виходячи із фактичного користування їхніми реальними частками на даний час не відповідає ідеальним частинам згідно правовстановлюючих документів, оскільки співвласник ОСОБА_12 побудував шлакоблочний сарай. Дозвіл міського архітектора на побудову сарая наявний та долучений до інвентарної справи.

Таким чином, доцільно до вирішення питання розподілу частини будинковолодіння вказати нові частки співвласників.

Новими ідеальними частками співвласників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 будуть такими: ОСОБА_12 користується в будинковолодінні коридоро 2-1, кладовкою 2-2, кухнею 2-3, кімнатами 2-4 та 2-5 та сараєм літ. "В-1". Дійсна вартість цієї частини визначається в сумі 10120 крб., що становить 74/100 в спільному праві на будинковолодіння; ОСОБА_13 користується коридором 1-1, кладовою 1-2, кімнатою 1-3 та сараєм літ "Б-1". Дійсна вартість цієї частки домоволодіння становить 3560 крб., що складає 26/100 в загальному праві на будинковолодіння (а.с. 38-40 том 2).

Таким чином, в процесі розподілу майна між подружжям ОСОБА_14 та з урахуванням побудови ними сарая літ "В" відбулася зміна часток у праві спільної часткової власності на будинковолодіння. Сарай літ "В" було включено до переліку об`єктів будинковолодіння.

В подальшому, 31.09.1968 року ОСОБА_12 подарував своїй сестрі ОСОБА_16 АДРЕСА_6 (а.с.53-54 том 2).

26.11.1973 року ОСОБА_16 частку в розмірі 16/100 подарувала своєму брату ОСОБА_12 (а.с.57-58 том 2).

У зв`язку зі смертю ОСОБА_12 належну йому частку в будинковолодінні в розмірі 42/100 частин успадкували його мати ОСОБА_17 та його син ОСОБА_6 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 16.09.1977 року (а.с.66 том 2).

Рішенням народного суду Корольовського району від 24.03.1978 року та ухвалою судової колегії по цивільним справам Житомирського обласного суду від 26.04.1978 року було встановлено можливість розподілу будинку в натурі та встановлено порядок користування між співвласниками (а.с.86-91 том 2).

В результаті рішення суду частка ОСОБА_17 зменшилася з 21/100 до 18/100, а частка ОСОБА_15 збільшилася з 32/100 до 35/100 частин.

Крім того, в ході проведення судової експертизи та в рішеннях суддів було встановлено, що сарай літ "В" ОСОБА_6 самовільно облаштовано під жиле приміщення літню кухню, в якій він проживав разом із сім`єю (а.с.81-84 том 2).

Згідно довідки БТІ від 24.07.1978 року частки у будинковолодінні АДРЕСА_2 становлять: ОСОБА_17 18/100 ід.ч.; ОСОБА_6 21/100 ід.ч.; ОСОБА_15 - 35/100 ід.ч.; ОСОБА_13 26/100 ід.ч. До будинковолодіння входить житловий будинок літ "А", сарай літ "Б", сарай літ "В" (а.с.93 том 2).

16.08.1978 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_15 було укладено договір купівлі-продажу №3-2806, за яким ОСОБА_15 набула у власність 18/100 часток у житловому будинку з відповідною частиною надвірних будівель (а.с.94-95 том 2).

Рішенням виконавчого комітету Корольовської районної ради народних депутатів м. Житомира від 21.02.1979 року №85, на підставі заяви ОСОБА_13 , дозволено, як виняток, міжміському БТІ оформити відповідними документами самовільно збудований тамбур площею 5,80 кв.м. (а.с.98 том 2).

На підставі вказаного рішення було змінено ідеальні частки співвласників будинковолодіння. Зокрема, згідно довідки Житомирського міжміського бюро технічної інвентаризації від 29.02.1980 року ідеальна частка ОСОБА_13 збільшилася з 26/100 до 31/100, а ідеальна частка ОСОБА_15 зменшилася з 53/100 до 48/100 часток. Частка ОСОБА_6 залишилася незмінною - 21/100 частин (а.с.100 том 2).

26.05.1980 року ОСОБА_13 згідно договору подарував свою частку у будинковолодінні в розмірі 31/100 своєму синові ОСОБА_5 (а.с.101-102 том 2).

29.04.1986 року було проведено основну інвентаризацію будинковолодіння. Згідно зведеного оціночного акта від 29.04.1986 року за будинковолодінням значаться: літ "А" житловий будинок; літ "У" "У-1" уборні; №1 огорожа. Побудовано самовільно: літ "В" сарай (примітка самовільно використовувався під житло ОСОБА_15 ); літ. "Е" сарай (примітка використовувався ОСОБА_6 ); літ "Д" гараж (примітка використовується ОСОБА_15 ); літ."Г" гараж та літ "К" використовується ОСОБА_5 (а.с. 104-106 том 2)

Згідно довідки КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" від 10.07.1987 року в користуванні ОСОБА_15 окрім приміщень в будинку, перебувають в користуванні гараж літ "Д" (самовільно побудований) та сарай літ "В" ( використовується під житло) (а.с.109 зворот том 2).

Обставини користування конкретними службовими приміщеннями станом на квітень місяць 1986 року підтверджуються також Ескізом по поверхового плану будівлі (а.с.107 том2).

Згідно оціночного акта від 21.09.1987 року під літ "В" вказується літня кухня, а не сарай, та гараж "Б" замість гараж "Г" (а.с.111 том 2).

Відповідно до Генерального плану (схеми) садибної ділянки АДРЕСА_2 станом на 21.09.1987 року самовільно побудованими значиться Гараж "Б", сарай "К" та сарай "Е" розміром 1,95 х 3,40 метра (а.с.112 зворот том 2).

На засіданні архітектурно-будівельної комісії Житомирського міськвиконкому від 30.07.1987 року було прийнято рішення дозволити ОСОБА_15 оформити самовільно побудований гараж розміром 2,90 х 3,30 метра, переобладнати сарай "В" розміром 3,90 х 7,20 метра частину у ванну кімнату, частину у літню кухню. Також в рішенні вказується, що прибудова літ "Г" літ. "В" знесені (а.с.115 том 2).

Згідно виписки із протоколу №5 засідання архітектурно-будівельної комісії Корольовського райвиконкому від 16.03.1989 року ОСОБА_5 дозволено оформити самовільно побудований гараж літерою "Б" розміром 3,90 х 6,60 метра та сарай літерою "К" розміром 2,40 х 2,35 метра (а.с.127 том 2).

Відповідно до довідки характеристики від 27.06.2002 року на території будинковолодіння розташовані: житловий будинок літ "А", літня кухня літ "В", гараж літ "Д", уборні літ "У" "У1", №1 огорожа; гараж літ "Б", сарай літ "К", сарай літ "Е". Вказано, що сарай літ "Е" самовільно побудований ОСОБА_6 (а.с.132 том 2).

При цьому, в оціночному акті на домогосподарство від 25.01.2010 року вказується, що на території домогосподарства розміщені споруди літ "Е" літня кухня (площею 14,4кв.м.), літ "Ж" сарай, літ "З" сарай. Також зазначається, що вказані об`єкти 2009 року побудови (а.с.141 том 2).

В подальшому начальником Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації складено довідку-розрахунок на встановлення нових розмірів ідеальних часток в спільному праві на вказаний вище житловий будинок від 25.01.2010 року. Виходячи з вартості будинку та фактичного користування розміри ідеальних часток в спільному праві склали у: ОСОБА_6 - 28/100 ід. ч.; ОСОБА_15 - 37/100 ід. ч.; ОСОБА_5 - 35/100 ід. ч. (а.с. 145, 148 том. 2).

Згідно розпорядження керівника Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради з метою встановлення фактичного користування приміщенням та службовими будівлями між співвласниками в домоволодінні АДРЕСА_2 було складено акт від 26.01.2010 року. Зокрема вказано, що сарай літ "Е" самовільно побудований та перебуває в користуванні ОСОБА_6 . Відомостей про споруди під літ "Ж" та "З" не вказується (а.с.144 том 2).

26.02.2010 року виконавчий комітет Житомирської міської ради на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 25.02.2010 року за №132 та взамін раніше отриманих правовстановлюючих документів видав свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на 35/100 ід.ч., ОСОБА_15 на 37/100 ід. ч., ОСОБА_6 на 28/100 ід. ч. (а.с.166, 168, 170 том 2).

На підставі вказаних свідоцтв про право власності 05.03.2010 року до реєстру права власності на нерухоме майно було внесено відповідні відомості.

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №25497555 вбачається, що нерухоме майно складається з житлового будинку та надвірних будівель; побудовано самочинно ОСОБА_6 сарай літ "Е" (а.с.172 том 2).

Згідно договору дарування від 23.04.2010 року ОСОБА_15 подарувала ОСОБА_6 9/100 ід.ч. житлового будинку по АДРЕСА_3 , яка розташована на 18/935 ід. ч. земельної ділянки загальною площею 935 кв.м. кадастровий номер 1810136600:03:020:003. До будинку належать: літня кухня літ "В", гараж літ "Д", гараж літ. "Г" "Б", сарай літ "К", туалет літ "У", туалет літ. "У1", огорожа "1 (а.с.171 том 2).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.03.2011 року ОСОБА_18 успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_15 28/100 ід. ч. житлового будинку АДРЕСА_2 . Відповідно до свідоцтва до житлового будинку належить: літня кухня літ "В", гараж літ "Д", гараж літ "Б", сарай літ "К", уборна літ "У", уборна літ "У1", гараж літ "Е", огорожа №1 (а.с.186 том 2).

20.05.2013 року ОСОБА_18 подарував 28/100 ід. ч. житлового будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_19 . До складу будинковолодіння належать: літня кухня літ "В", гараж літ "Д", гараж літ "Б", сарай літ "К", уборна літ "У", уборна літ "У1", гараж літ "Е", огорожа №1 (а.с.192 том 2).

Згідно довідки КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" від 06.08.2013 року ОСОБА_6 користується зокрема, сараєм літ "Е" (самовільно збудованим) (а.с.198 том 2).

Зі зведено акта вартості будинків, господарських будівель та споруд від 05.08.2014 року вбачається, що в користуванні ОСОБА_6 перебуває літня кухня літ "Е", сарай літ "Ж", сарай літ "З" (а.с.202 том 2).

З генерального плану (схеми) по АДРЕСА_3 , вбачається, що на земельній ділянці станом на 05.08.2014 року розташовані сарай літ. "Ж" "З" та літня кухня літ. "Е" з приміткою, що збудовано самовільно ОСОБА_6 (а.с.203 том2).

В акті складеному відповідно розпорядження керівника КП "Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації" від 10.02.2017 року для встановлення фактичного користування приміщенням зазначено, що користування будівлями та спорудами не вказано у зв`язку з відсутністю згоди між співвласниками (а.с.234 том 2).

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА №427196 від 07.04.2006 року ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0,0325 по АДРЕСА_3 . Підстава рішення міської ради 28.04.2005 року №520 (а.с.237 том 2).

20.12.2018 року КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" направило на адресу Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради лист про надання інформації щодо відповідності місця розташування вимогам державних будівельних норм прибудови літера "а-3" до житлового будинку літера "А", яку збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт, за адресою АДРЕСА_3 , та схему плану земельної ділянки (відображено самовільні прибудови (а.с.239 том2).

Інформаційною довідкою №129 Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повідомлено, що місце розміщення прибудови літера "а-3" до житлового будинку літера "А" на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , не відповідає вимогам пунктів 6.1.41 та 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (а.с.240 том 2).

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору дарування частини будинку від 07.02.2019 року ОСОБА_19 подарувала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках 28/100 ід.ч. житлового будинку АДРЕСА_2 житлового будинку розташована на земельній ділянці площею 0,0935 га, кадастровий номер: 1810136600:03:020:0003. Згідно п. 1.2 договору дарування до житлового будинку належать: огорожа №1, сарай літ. ""К,Е", уборна літ. "У, У-1", гараж літ. "Д,Б", літня кухня літ. "В" (а.с.243 том 2).

Згідно витягів з реєстру речових прав за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровано по 14/100 ід. ч. (а.с.245,246 том 2).

Згідно технічного паспорта та схематичного плану земельної ділянки сарай літ "Е", "Ж". "З" є самовільним будівництвом (а.с.252-256 том 2).

З витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що відповідно до договору від 04.05.2020 року ОСОБА_6 подарував 15/100 ід ч. ОСОБА_2 (а.с.18 том 1).

Також матеріалами справи стверджується, що 07.09.2012 року між співвласниками будинку було укладено угоду про порядок використання і розпорядження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 (а.с.261).

З матеріалів справи вбачається, що по АДРЕСА_3 , знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:03:020:0003 площею 935 кв.м., яка була зареєстрована 11.03.2013 року Управлінням Держземагенства у Житомирській області, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240336806 від 13.01.2021 року (а.с. 18-21 том 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано 323/1870 ідеальних частин у праві спільної часткової власності; за ОСОБА_6 зареєстровано 323/1870 ідеальних частин; за ОСОБА_4 287/1870 ідеальних частин та за ОСОБА_3 287/1870 ідеальних частин у праві спільної часткової власності на земельну ділянку (а.с.17, 18-21 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що співвласник будинку та земельної ділянки ОСОБА_6 16.05.2019 року звернувся до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради із заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта, а саме літньої кухні літ. "Е", сараю літ. "Ж" та сараю літ. "З" в АДРЕСА_3 , побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт. Заява подана відповідно до п. 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с.31 том 1).

Також, 16.05.2019 року ОСОБА_6 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради було подано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме літньої кухні літ. "Е", сараю літ. "Ж", сараю літ. "З" в АДРЕСА_3 , яку було зареєстровано 24.05.2019 року за № ЖТ181191431304. Код об`єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК018-2000; 1271.9, 1110.3 (а.с.32-33 том 1).

Згідно інформації про об`єкт в декларації початок будівництва вказано 2009 рік, закінчення будівництва 05.10.2014 р. Літня кухня літ "Е" 14,4 кв.м.; сарай літ "Ж" 17,9 кв.м., сарай літ "З" 32,5 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 935 кв.м. з кадастровим номером 1810136600:03:020:0003.

На підставі поданої та зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОСОБА_6 звернувся до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради із заявою від 31.05.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 134 том 1).

Разом із заявою було подано також ряд документів (а.с.135-152 том 1).

Розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та обтяжень, на підставі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державним реєстратором Гриценко Наталією Миколаївною прийнято рішення №47217375 від 05 червня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та вирішено провести державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_6 (а.с.153 том 1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.06.2019 року під реєстраційним номером 62787618101 значиться об`єкт нерухомого майна: житловий будинок загальною площею: 112,8 кв.м., житлова площа: 76,5 кв.м., матеріали стін: дерево, обкладене цеглою, Опис: житловий будинок літ. "А"; побудовано самочинно гр. ОСОБА_6 , сарай літ. "Е", літня кухня "Е", сарай літ. "Ж", сарай літ. "З" АДРЕСА_3 (а.с.154 том 1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2021 року під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 62787618101 значиться житловий будинок літ. "А" загальною площею 112,8 кв.м., житлова площа 76,5 кв.м.. До житлового будинку належать: сарай літ. "К", уборна літ. "У", огорожа №1, гараж літ. "Д", літня кухня літ. "В", уборна літ. "У1", гараж літ. "Б", літня кухня літ. "Е", сарай літ. "Ж", сарай літ. "З" (а.с.18 том 1).

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні вказав, що в 2009-2010 роках за адресою: АДРЕСА_3 на прохання ОСОБА_6 і його матері ОСОБА_15 виконував ремонтні роботи.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні вказав, що в 2009 році за адресою: АДРЕСА_3 виконував ремонтні роботи з утеплення.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні вказав, що в 2009 році за адресою: АДРЕСА_3 виконував ремонтні роботи з утеплення літньої кухні, встановлювали пластикові вікна, ставили радіатор. Ремонтні роботи оплачував ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_3 є її колишньою невісткою. Зазначила, що будівництво здійснювалося в 2009 році, об`єкт під літ. "Ж" і літ. "З" було збудовано після смерті син

Також, представником позивача були надані письмові пояснення ОСОБА_19 та ОСОБА_23 , які пояснили, що господарські будівлі літ. "Е, Ж, З" будувалися та проводилася їхня реконструкція позивачем та її колишнім чоловіком ОСОБА_7 (а.с. 246, 247 том1).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи.

Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Положеннями частин третьої - п`ятої статті 357 ЦК України встановлено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Згідно постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 570/4748/15 співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов`язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном у відповідності з домовленістю між співвласниками.

У разі, якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.

Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.09.2023 року у справі №361/3391/19 зазначив, що ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.

Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).

Також у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, визначено ознаки самочинного будівництва. До нього належить будівництво, яке:

- здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

- без належного дозволу;

- без належно затвердженого проекту;

- з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 9 прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:

- збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів;

- збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.

До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об`єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження визначено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 року №158 "Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт" (далі за текстом - Порядок №158).

Згідно п. 5 Розділу ІІ Порядку №158 (в редакції Наказу станом на 18.01.2019 року) Технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться виконавцем (експертом (інженером) з технічної інвентаризації) під час їх технічної інвентаризації лише за результатами попереднього (візуального) етапу обстеження з проставленням у технічному паспорті відмітки про проведення технічного обстеження (далі - відмітка) за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Відмітка проставляється у технічному паспорті на схематичному плані земельної ділянки.

Згідно пунктів 1-4, 7-10 Розділу ІІІ Порядку №158 прийняття в експлуатацію об`єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об`єкти, за результатами технічного обстеження цих об`єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація) за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.

Замовник (або уповноважена особа) подає з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги» до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об`єкта або через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта, до якої додаються:

1) один примірник заповненої декларації;

2) звіт (крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу ІІ цього Порядку)

3) засвідчені в установленому порядку копії:

документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об`єкт;

технічного паспорта (з відміткою у випадках, передбачених пунктом 5 розділу II цього Порядку).

Технічні паспорти, складені до набрання чинності цим Порядком, щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно подаються за умови проставлення в них відповідної відмітки про проведення їх технічного обстеження.

Заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта підписують також співвласники земельної ділянки та/або зазначеного об`єкта (у разі їх наявності).

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає документи, зазначені в пункті 2 цього розділу, та приймає рішення про реєстрацію декларації або її повернення у строк, передбачений пунктом 1 цього розділу.

Дані, зазначені в декларації, мають узгоджуватися з документами, які подаються разом з нею.

Замовник є відповідальним за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, відповідно до вимог чинного законодавства.

До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» подали документи про прийняття в експлуатацію об`єктів, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.

Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, внесення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

За наявності правовстановлювальних документів щодо об`єкта, який вводиться в експлуатацію, зареєстрована декларація є також підставою для внесення змін до технічного паспорта об`єкта.

Реєстрацію декларації може бути скасовано:

у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними в декларації), наведених у зареєстрованій декларації;

відповідно до рішення суду щодо скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 18 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

Відповідно до абз. 7 п. 22 вказаного Порядку № 461, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляє замовнику (його уповноваженій особі) протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що на орган державного архітектурно-будівельного контролю покладено обов`язок перевірки повноти даних, зазначених в деклараціях, в той час як на замовника покладено обов`язок подання достовірної інформації зазначеної в декларації, що також вказується в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року у справ №826/6660/16.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV), згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до статті 3 Закону № 1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною першою статті 5 Закону № 1952-ІV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Пунктами 1-3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-ІV передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Як передбачено частиною першою статті 18 Закону № 1952-ІV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

З матеріалів справи вбачається, що на момент подання ОСОБА_6 заяви про прийняття в експлуатацію об`єкта, а саме літньої кухні літ. "Е", сараю літ "Ж" та сараю літ. "З", які були самовільно збудовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:020:0003 площею 935 кв.м по АДРЕСА_3 , а також декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована 24.05.2019 року в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, співвласниками будинку, господарський будівель та споруд, а також земельної ділянки були ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 17-21 том.1).

Однак, в порушення пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №158 заява про прийняття в експлуатацію об`єкту від 16.05.2019 року не була підписана іншими співвласниками земельної ділянки, а саме позивачем ОСОБА_3 та третьою особою ОСОБА_2 (а.с. 31 том 1).

Суд звертає увагу, що відповідачем не було доведено обставин розташування спірних об`єктів, а саме літньої кухні літ. "Е", сараю літ. "Ж", сараю літ. "З" на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні ОСОБА_6 . Копія угоди про порядок використання і розпорядження земельної ділянки, яка підписана 07.09.2012 року, не містить даних про будівлі та споруди, які розміщені на земельній ділянці. Така угода включає відомості лише про земельну ділянку, яка надана в користування колишньому співвласнику ОСОБА_18 . Крім того, площа земельної ділянки в угоді вказується 0,0934 кв.м., а згідно відомостей з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:03:020:0003 площею 0,0935 кв.м. (а.с. 17-21 том 1, а.с. 261 т.2).

Разом з тим суд вважає, що позивачем не було доведено обставин здійснення будівництва спірних споруд за власні кошти, а також кошти свого чоловіка. Крім того, згідно положень ЦК України, добудову (прибудову) може здійснювати лише власник (співласник) нерухомого майна та земельної ділянки, якими ні позивач, ні її колишній чоловік не були до 2019 року.

Суд не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_19 та ОСОБА_23 , які були подані з посиланням на ст. 69 ЦПК України, оскільки процесуальним законом не передбачено можливості подання таких письмових пояснень. Крім того, з наданих пояснень неможливо встановити обставин, які є необхідними для доведення суми коштів потрачених на будівництво, переліку робіт, конкретного об`єкта будівництва тощо.

При цьому суд звертає увагу, що згідно матеріалів справи до складових частин об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 62787618101, який перебуває у спільній частковій власності, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47217375 від 05.06.2019 року було включено (зареєстровано) літню кухню літ. "Е", сарай літ. "Ж", сарай літ. "З". Разом з тим, згідно положень ст. 357 ЦК України, роз`яснень Верховного Суду України, та висновків Верховного Суду поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників, при цьому спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої за №ЖТ181191431304 від 24.05.2019 року.

Щодо позовної вимоги стосовно скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень шляхом виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

В частині третій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції) встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Таким чином, оскільки на підставі поданої декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 24.05.2019 року, реєстрація якої підлягає скасуванню, державним реєстратором Гриценко Н.М. було прийнято рішення №47217375 від 05.06.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та проведено державну реєстрацію права власності на самовільно збудоване нерухоме майно, а саме літню кухню літ. "Е", сарай літ. "Ж", сарай літ. "З" за адресою: АДРЕСА_3 , таке рішення державного реєстратора підлягає скасуванню. Відповідне право припиняється з поверненням прав на нерухоме майно у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, що скасовується в силу Закону, а тому ухвалення рішення суду не вимагається.

Разом з тим, позовна вимога про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

При цьому суд зазначає, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Великою Палатою Верховного суду при розгляді справи № 910/15792/20 у постанові від 5 липня 2023 року зроблено висновок, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Таким чином у задоволенні позову до Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Гриценко Наталії Миколаївни слід відмовити.

Також суд вважає, що позов до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради також задоволенню не підлягає. Як вказувалося вище, на орган державного архітектурно-будівельного контролю покладено обов`язок перевірки повноти даних, зазначених в деклараціях, в той час як на замовника покладено обов`язок подання достовірної інформації зазначеної в декларації. На час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, недостовірність поданих ОСОБА_6 документів не була очевидною, в атому не можна вважати, що відповідач діяв в порушення норм чинного законодавства.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована 24.05.2019 року, оскаржуване рішення державного реєстратора було прийняте 05.06.2019 року, а з позовом до суду позивач звернулася 20.05.2021 року, строк позовної давності не пропущено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в позов є недоведеним в частині заявлених вимог до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради та Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Гриценко Наталії Миколаївни, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1816,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 131, 141, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану за №ЖТ181191431304 від 24.05.2019 року, а саме: «Будівництво літньої кухні літ. «Е», сараю літ. «Ж», сараю літ. «З» за адресою: АДРЕСА_3 ).

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Гриценко Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47217375 від 05.06.2019 року, прийнятого за заявою ОСОБА_6 від 31.05.2019 року.

В задоволенні позову до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради та Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Гриценко Наталії Миколаївни - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в сумі 1816,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, місцезнаходження за адресою: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 6, ЄДРПОУ 40668809.

Відповідач: Державний реєстратор Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Гриценко Наталія Миколаївна, адреса: м. Житомир, вул. Бориса Лятошинського, 15-Б.

Третя особа: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_8 .

ОСОБА_24

Дата складання повного тексту рішення: 29.04.2024.