Ухвала суду № 118968637, 08.05.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5962/24

Провадження № 1-кс/202/3253/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

08 травня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , яке погоджене із прокурором Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 12024041660000520, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді із клопотанням, яке погоджено з прокурором Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 12024041660000520, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що 03.05.2024, приблизно о 23 годині 55 хвилин екіпажем «ІНФОРМАЦІЯ_3», до складу якого входив поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області рядовийполіції ОСОБА_9 , інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_10 та командирвзводу АДРЕСА_1 старший лейтенант поліції ОСОБА_11 (надалі по тексту - працівник правоохоронного органу ОСОБА_11 ) було помічено особу ОСОБА_4 , який знаходячись біля буд. АДРЕСА_2 порушив правила дорожнього руху.

У подальшому, приблизно о 23 годині 56 хвилин, працівник правоохоронного органу ОСОБА_11 , вийшовши із службового транспортного засобу, почав діалог з ОСОБА_4 , в ході якого було встановлено, що останній причетний до порушень призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в зв`язку з чим останньому запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після чого, 04.05.2024 приблизно о 00 годині 25 хвилин, знаходячись неподалік службового автомобіля працівників поліції, що був припаркований на узбіччі напроти будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , провокуючи конфлікт і усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу ОСОБА_11 , одягнений у формений одяг співробітника патрульної поліції (однострій), у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень.

У цей час, ОСОБА_12 , знаходячись за вищезазначеною адресою та у вищевказані дату та час, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, розуміючи, що командир взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків, діючи умисно, почав чинити активний опір та для уникнення відповідальності, знаходячись у положенні стоячи, розпилив в обличчя ОСОБА_11 сльозоточивий газ та почав тікати від працівників поліції.

Надалі, поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області рядовийполіції ОСОБА_9 , інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_10 та командир взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_11 , правомірно реагуючи на агресивну поведінку ОСОБА_4 , виконуючи свої службові обов`язки, з метою припинення протиправних дій останнього, відповідно ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», прийняли рішення обмежити рух ОСОБА_4 та застосувати відносно нього спеціальний засіб «кайданки», при цьому повідомивши його про намір і причини застосування такого засобу.

Своїми діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді: опіку хімічного І ступеню 0,5% обличчя, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

04.05.2024 слідчим СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст.208 КПК України, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

04.05.2024 слідчим відділення поліції № 2 Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 здійснено обшук затриманого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «Moto Е (7) power» з сім-картками мобільного зв`язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , іmеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

04.05.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

Вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Зазначав, що вилучений мобільний телефон може містити відеозаписи, фотознімки або іншу інформацію, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального правопорушення.

З метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на: мобільний телефон «Moto Е (7) power» з сім-картками мобільного зв`язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , іmеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, однак, зазначав, що мобільний телефон містить відеозаписи обставин, які відбувались 04 травня 2024 року.

Захисник просив відмовити в задоволенні клопотання. Надав письмові заперечення в яких зазначав, що вилучений у ОСОБА_4 мобільний телефон має статус тимчасово вилученого майна та стосовно нього має здійснюватися особливий порядок накладення арешту. Мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_4 не відповідає критеріям речового доказу відповідно до положень ст. 98 КПК України, а тому згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України арешт на тимчасово вилучене майно не може бути накладено. Звернув увагу також,що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Жодної ухвали слідчого судді про дозвіл на вилучення у його підзахисного мобільного телефону матеріали кримінальної справи не містять. Вимог абз. 3 ч. 2 ст. 178 КПК України слідчим та прокурором не виконано та у клопотанні жодним чином не зазначено та не доведено, що вилучений мобільний телефон отриманий в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, або ж, що доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Наголошував, що слідчим та прокурором не доведено, що вилучений мобільний телефон має значення для досудового розслідування.

Заслухавши слідчого, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024041660000520, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

Підставою для накладання арешту на майно слідчим зазначені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб, тощо.

При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як регламентує ст. 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт, у порядку ст.ст. 170-174 КПК України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються, зокрема, підстави затримання та результати особистого обшуку.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

04.05.2024 слідчим відділення поліції № 2 Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 здійснено обшук затриманого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «Moto Е (7) power» з сім-картками мобільного зв`язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , іmеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

При складенні протоколу обшуку особи від 04.05.2024 та вилучення речей, в тому числі і мобільного телефону у затриманої особи ОСОБА_4 , зауваження захисником до протоколу були викладені тільки в част ині фіксування наявних тілесних ушкоджень у затриманого ОСОБА_4 . Протокол не містить відомостей, що ОСОБА_4 надав доступ до інформації в мобільному телефоні.

04.05.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

12.02.2024 постановою слідчого мобільний телефон «Moto Е (7) power» з сім-картками мобільного зв`язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , іmеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які були вилучені під час проведення обшуку затриманої особи, визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Слідчим в постанові про визнання речовими доказами зазначено, що він може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , в тому числі й пояснення ОСОБА_4 , що в мобільному телефоні містяться відеозаписи подій, які відбувались 04 травня 2024 року, слідчий суддя вважає, що мобільний телефон «Moto Е (7) power» з сім-картками мобільного зв`язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , іmеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки обґрунтована ймовірність доказового значення у кримінальному провадженні вилучених речей та документів, що дає слідчому судді достатні підстави арештувати їх з метою збереження як речового доказу.

Виправданість такого втручання серед іншого обумовлюється тимчасовим характером арешту, адже в порядку статті 174 КПК арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку слідчого судді, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, обставини інкримінованого кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси з метою виконання завдань кримінального провадження.

Арешт майна має тимчасовий характер, та може бути скасований у випадках, передбачених КПК України.

Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, ч. 2 ст. 167, ч.2 ст. 168, ст. ст. 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , яке погоджене із прокурором Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 12024041660000520, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України- задовольнити.

Накласти арешт на: мобільний телефон «Moto E (7) power» з сім-картками мобільного зв`язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , imei НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який вилучено під час обшуку затриманої особи - ОСОБА_4 , із забороною розпорядження та користування.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1