Рішення № 118968127, 07.05.2024, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6665/24

Провадження № 2/161/2463/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Гринь О. М.,

за участю секретаря судового засідання Жежерун Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТзОВ «Коллект Центр» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що15 лютого 2020 року між ТзОВ «Інфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0507074485 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 0507074485 від 13 березня 2020 року, що акцептована відповідачем 13 березня 2020 року шляхом підписання власним електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України). Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 гривень, в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремими та визначаються сторонами відповідно до умов договору. ТзОВ «Інфінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором.

14 липня 2021 року між ТзОВ «Інфінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 14.07.2021, відповідно до якого до ТзОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором позики № 0507074485 від 15 лютого 2020 року.

У свою чергу, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТзОВ «Коллект Центр» на підставі Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі за договором позики № 0507074485 від 15 лютого 2021 року, що укладений між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 15 березня 2024 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 57285,00 гривень. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності ТзОВ «Коллект Центр» вважає за необхідне ставити питання про стягнення боргу в розмірі 36486,00 гривень, з яких 3000 гривень заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 33486,00 гривень заборгованість за відсотками. Відповідач не повернула отримані кредитні кошти та не сплатила нараховані, відповідно до умов договору, відсотки за користування кредитними коштами.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором позики № 0507074485 від 15 лютого 2021 року в розмірі 36486,00 гривень, а також судові витрати у справі, що складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 08 квітня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справіза правилами спрощеного позовного провадження, передбаченогостаттями 274-279 ЦПК України,з повідомленням (викликом) учасників справи.

22 квітня 2024 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Пащука В. С. надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що відповідно до умов договору позики, який укладений 15 лютого 2021 року між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , сума кредиту становить 3000 гривень, а строк кредиту 30 днів. Відтак, строк нарахування відсотків за цим договором 30 календарних днів. Відомостей про зміну строку кредитування в матеріалах справи немає. Крім того, позивач до позовної заяви надає реєстр боржників до договору факторингу № 14-07/21 від 14 липня 2021 року, де зазначено, що датою закінчення договору позики № 0507074485 від 15 лютого 2021 року є 12 квітня 2020 року. А тому, набуваючи право вимоги за цим договором позики, ТзОВ «Коллект Центр» було обізнане про строк дії такого договору. Позивач вправі нараховувати відсотки за користування кредитом в період з 13 березня 2020 року по 12 квітня 2020 року (30 календарних днів). Після 13 квітня 2020 року позивач не мав правових підстав для нарахування договірних відсотків, оскільки після закінчення строку дії договору відносини між сторонами врегульовуються ст. 625 ЦПК України. Таким чином, ураховуючи відсоткову ставку - 1,75 % за один день користування кредитом, сума заборгованості по відсотках за 30 календарних днів становить 1575,00 гривень, а тому загальний розмір заборгованості відповідача становить 4757,00 гривень. Крім того, відповідач заявляє про неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу зі складністю справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Доказів поважності причин неявки в судове засідання відповідач суду не надала. Враховуючи вказані обставини, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення у цій справі за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд установив, що 15 лютого 2020 року між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0507074485 (далі по тексту рішення Договір), відповідно до умов якого, ТзОВ «Інфінанс» надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами програми «MoneyBOOM», а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитом (а. с. 5-8).

Відповідно до п. 1.6 Договору ТзОВ «Інфінанс» відкрило ОСОБА_1 кредитну лінію в розмірі 20 000,00 гривень, максимальний строк користування кредитом (траншем) 30 календарних днів, максимальна відсоткова ставка за один календарний день 1,75 %.

Згідно з п. 1.2 Договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем.

У п. 3.5 Договору сторони окремо погодили, що у випадку користування позичальником кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до п. 1.15 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжувався на весь період фактичного користування кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до п. 1.15 цього договору менша ніж 1,75 % від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), то правила нарахування процентів за відсотковою ставкою визначеною відповідно до п. 1.15 цього договору скасовуються з першого дня прострочення кредитом (траншем) і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (траншем), а саме 1,75 % за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення кредиту (траншу). Договір містить відмітку про підписання електронним підписом.

Відповідно до пропозиції надання 2 траншу кредиту згідно Заявки-анкети № 262814986 від 13 березня 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0507074485 від 15 лютого 2020 року (оферта) ТзОВ «Інфінанс» пропонує ОСОБА_1 отримати 2 транш кредиту в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах надання фінансового кредиту № 0507074485 від 15 лютого 2020 року. Основні умови кредиту (траншу): розмір кредиту (траншу) - 3 000 гривень; строк користуваннякредитом (траншем) 30днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 3 роки; відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75 % річних; реальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 1 575 гривень. Пропозиція містить відмітку про підписання електронним підписом (а. с. 9).

Відповідно доакцепту офертивід 13березня 2020року наотримання 2траншу кредитузгідно заявки-анкети№ 262814986від 13березня 2020року врамках договорунадання позики,в томучислі іна умовахфінансового кредиту№ 0507074485від 15лютого 2020року, ОСОБА_1 погодилась отримати2транш кредитуна такихумовах:розмір кредиту (траншу) - 3 000 гривень; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 3 роки; відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75 % річних; реальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 1 575 гривень. Акцепт містить відмітку про підписання електронним підписом (а. с. 9-зворот).

ТзОВ «Інфінанс»належним чиномвиконало своїзобов`язанняза договоромпозики,надавши відповідачугрошові кошти,в порядкупередбаченому умовамидоговору.Квитанцією №50922369від 13березня 2020року підтвердженозарахування 3000гривень накарту НОМЕР_1 (а.с.20зворот).Факт отримання кредитних коштів в розмірі 3000 гривень відповідач підтверджує.

Суд установив, що 14 липня 2021 року між ТзОВ «Інфінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТзОВ «Інфінанс» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром боржників, серед яких право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0507074485 від 15 лютого 2020 року (а. с. 24-29).

10 січня 2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТзОВ «Коллект Центр», у томі числі і за кредитним договором № 0507074485 від 15 лютого 2020 року, що укладений між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 (а. с. 30-35).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу норми ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З розрахунку заборгованості, що здійснений ТзОВ «Інфінанс» вбачається, що ОСОБА_1 на підставі Договору позики № 0507074485 15 лютого 2020 року отримала кредитні кошти в розмірі 3000 гривень. 13 березня 2020 року ОСОБА_1 повернула 3000 гривень основної суми боргу та 1470,00 гривень відсотків за користування кредитом. Разом з тим, 13 березня 2020 року відповідач отримала другий транш кредиту в розмірі 3000 гривень, станом на 14 липня 2021 року їй було нараховано 25620,00 гривень відсотків за користування кредитом. 14 липня 2021 року ТзОВ «Інфінанс» відчужило право вимоги за Договором ТзОВ «Вердикт Капітал».

Згідно з розрахунком заборгованості ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованість ОСОБА_1 станом на 09 січня 2023 року становить 57285,00 гривень, з яких 3000 гривень заборгованість по тілу кредиту; 25672,50 гривень нараховані відсотки ТзОВ «Інфінанс» станом на дату відступлення прав вимоги; 28672,50 гривень нараховані відсотки за період з 14 липня 2021 року по 09 січня 2023 року включно (а. с. 22).

Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитом поза строком кредитування (30 календарних днів) є неправомірним. Після 13 квітня 2020 року позивач не мав правових підстав для нарахування договірних відсотків, оскільки після закінчення строку дії договору відносини між сторонами врегульовуються ст. 625 ЦПК України. Проте, вимоги про стягнення індексу інфляції і 3% річних позивачем не заявлено.

Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

Зазначена вище правова позиція міститься у правових висновках Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.

Як ужевстановлено судом,13березня 2020року ОСОБА_1 отримала позикуна умовахфінансового кредитув розмірі3000гривень;строк користуваннякредитом (траншем) 30днів;відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75 % річних; реальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 1 575 гривень.

Суд дійшов висновку, що строк кредитування в спірних правовідносинах закінчився 13 квітня 2020 року, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути проценти за користування кредитом за період з 13 березня 2020 року по 12 квітня 2020 року (30 календарних днів) у розмірі 1 575,00 гривень. Також суд ураховує, що сторони погодили реальну вартість кредиту саме в такій сумі.

Щодо застосування п. 3.5 Договору суд зазначає, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, проценти за користування кредитними коштами нараховуються лише в межах строку кредитування та не можуть бути видом відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Тому суд вважає, що нарахування процентів після закінчення строку кредитування суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» 4575,00 гривень, з яких 3000 гривень тіло кредиту, 1575,00 гривень відсотки за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову майнового характеру позивачем ТзОВ «Коллект Центр» сплачено судовий збір у розмірі 3028 гривень (а. с. 1).

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову (12,54 %), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Коллект Центр» слід стягнути 379,71 гривень судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15.02.2019 року.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: Договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТзОВ «Колект Центр» (а. с. 46-47); прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (а. с. 48); заявку про надання юридичної допомоги № 1401 від 07 лютого 2024 року (а. с. 50), згідно з якою ціна з надання усної консультації з вивчення документів 4000 гривень (2 години вартістю по 2000 гривень), ціна складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9000 гривень (3 години по 3000 гривень); витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 13 лютого 2024 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 13000 гривень (а. с. 51).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Ураховуючи досліджені матеріали справи, беручи до уваги заяву представника відповідача про співмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 гривень є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами адвоката у цій справі.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. Дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною, типовою та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

Застосовуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню 1003,20 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0507074485 від 15 лютого 2020 року в розмірі 4575 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 379 (триста сімдесят дев`ять) гривень 71 копійку судового збору та 1003 (одна тисяча три) гривні 20 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», 01133, м. Київ, Мечнікова, 3, оф.306, ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного рішення - 10 травня 2024 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду О. М. Гринь