Вирок № 118962945, 07.05.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15966/24-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2024 м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024100060000303відомості про яке 20.02.2024 внесено до ЄРДР за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Остриця, Чернівецької області, громадянина України, українця, раніше не судимого,з середньою освітою, офіційно не працюючого, без зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , представник потерпілого ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи чітко обізнаним, що на території України введено воєнний стан, 18.02.2024 року, о 00 год. 28 хв. зайшов до приміщення укриття цивільного захисту, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та побачив електричний конвектор 1000 вартістю 2174 грн. 96 коп. без ПДВ, який перебував на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», код ЄДРПОУ 35692211.

Після чого, з метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігаєОСОБА_3 демонтував зі стіни електричний конвектор вартістю 2174 грн. 96 коп. без ПДВ та взявши до рук вищевказаний конвектор, покинув приміщення укриття цивільного захисту, розташованого у житловому будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим завдавши матеріальної шкоди КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на суму 2174 грн. 96 коп. (без ПДВ).

За викладених обставин, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

Суд, за згодою учасників судового провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, ухвалив про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, встановивши обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження, а саме допит обвинуваченого, дослідження документів що характеризують особу обвинуваченого, документи щодо речових доказів. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, зазначивши, що щиро розкаюється у вчиненому, просив враховуючи дані про його особу, та обставини, що пом`якшують покарання призначити покарання в мінімальних межах санкції інкримінованого йому злочину та звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Цивільний позов визнав повністю.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, висунуте ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК Українизнайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України «Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжкого злочину, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого.

Суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 судомне встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі обвинуваченого дані, відповідно до яких, останній раніше не судимий, на обліку в психіатричній лікарні та на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, має постійне місце проживання.

Враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, щире каяття обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про можливість призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню, виходячи із вищенаведних висновків про винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також враховуючи визнання обвинуваченим позову в повному обсязі.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов - задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 35692211) на відшкодування матеріальної шкоди кошти у розмірі 2 174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.

Речовий доказ: DVD-R диск з відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_6