Рішення № 118958204, 10.05.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року справа № 580/1897/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тайрс до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тайрс (далі товариство, позивач) подало позов до Львівської митниці (далі митниця, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100003/2 від 02.01.2024 р., та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000004;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100010/2 від 03.01.2024 р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000012.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у митного органу були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач стверджує, що з аналізу положень Митного кодексу України можна дійти висновку, що заявлення митної вартості здійснюється декларантом самостійно, зокрема шляхом подання декларації митної вартості та подання обов`язкових (імперативних) та у передбачених законом випадках додаткових (альтернативних) документів, що підтверджують митну вартість товару. При цьому, подання додаткових документів відбувається на письмову вимогу митного органу лише у випадках, якщо обов`язкові документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підроблення або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Також позивач зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Разом з тим, як зазнає позивач, відповідач необґрунтовано прийняв рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог не було підтверджено обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Ухвалою від 11.03.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.03.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару. Жодного додаткового документу який спростовує виявлені розбіжності у наданих документах декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

22.03.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якій зазначив про необґрунтованість відзиву на позову з підстав викладених у позові.

10.04.2024 представник позивача подав до суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

11.04.2024 представниця відповідача подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зазначивши, що згідно п. 5.2 Договору про надання послуг з адвокатської діяльності від 15.02.2024 розмір оплати праці виконавця при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього договору, однак таких додатків до заяви не надано. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 02.07.2019 р. у справі №810/795/18). Звернула увагу суду, що така послуга як вивчення документів, проведення попередніх консультацій із замовником є складовою частиною послуги підготовка позовної заяви та штучно виділена для збільшення розміру вартості правової допомоги. Вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи. Написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи для такого високого розміру гонорару. Предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими. У відповіді на відзив Львівської митниці представник позивача виклав ту саму позицію, що і в позовній заяві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до контракту № 21102020001 від 21.10.2020 та комерційного інвойсу № 23CFUKR-LB010B від 17.10.2023 ТОВ Тайрс придбало в компанії TIRELINK CO LTD (КНР): шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, а саме:

- розміром 9.00R20-16TTF HO 616 ONYX 330 шт, вартістю 36300,00 доларів США;

- розміром 315/70R22.5-20 TL HO 308 ONYX - 242 шт, вартістю 31218,00 доларів США;

Всього, загальною вартістю 67518,00 доларів США.

Умова поставки товару за даним інвойсом згідно міжнародних правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CIF (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. Вартість фрахту судна - 1900,00 доларів США (два контейнери по 950,00 доларів США за кожний) та вартість страхування 100,00 доларів США (два контейнери по 50,00 доларів США за кожний), всього на загальну вартість товару за інвойсом (із вартістю фрахту судна та страхування), в розмірі 69518,00 доларів США.

02.01.2024 товариством, з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів, до Львівської митниці було подано в електронному вигляді:

1) митну декларацію № 24UA2092300000351U8 на шини: розміром 9.00R20-16TTF HO 616 ONYX 330 шт, які перевозилися в окремому контейнері (далі Товар 1), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом 37300,00 доларів. Загальна митна вартість Товару 1, із включенням вартості супутніх послуг становила - 1 519587,90 грн (п.45 декларації).

Разом з декларацією товариство надало копії документів, а саме:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н 17.10.2023;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) 23CFUKR-LB009/2 16.10.2023 ;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 23CFUKR-LB010B 17.10.2023;

- Коносамент (Bill of lading) 140302010056 23.10.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н 27.12.2023;

- Декларація про походження товару (Declaration of origin) 23CFUKR-LB010B 17.10.2023;

- Інвойс BV/2023/12/0056 від 22.12.2023;

- Платіжна інструкція № 182 від 22.12.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послу СФ\Б-0043

від 29.12.2023;

- Прайс-лист виробника товару від 16.10.2023;

- Страховий поліс 202302020000891 від 28.10.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2022р.;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2023р;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 21102020001 від

21.10.2020р; - Договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 290823 від 29.08.2023;

- заявка № 1 від 22.12.2023;

- заявка № 2 від 22.12.2023;

- Лист до оплати № 1 від 27.12.2023;

- Специфікація від 17.10.2023;

- Специфікація №1 до інвойсу від 21.12.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000091628 від 19.10.2023;

2) митну декларацію № 24UA20923000092U3 на шини : розміром 315/70R22.5-20 TL HO 308ONYX - 242 шт, які перевозилися в окремому контейнері (далі Товар 2), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом 32218,00 доларів США. Загальна митна вартість Товару 2, із включенням вартості супутніх послуг становила - 1356296,72 грн (п. 45 декларації).

Разом з декларацією товариство надало копії документів, а саме:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н 17.10.2023;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) 23CFUKR-LB009/2 16.10.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 23CFUKR-LB010B 17.10.2023;

- Коносамент (Bill of lading) 140302010056 23.10.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н 27.12.2023;

- Декларація про походження тоовару (Declaration of origin) 23CFUKRLB010B 17.10.2023;

- Інвойс BV/2023/12/0056 від 22.12.2023;

- Платіжна інструкція № 182 від 22.12.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №28/12/03

від 28.12.2023;

- прайс-лист виробника товару від 16.10.2023;

- Страховий поліс 202302020000891 від 28.10.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2022р.;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2023р;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 21102020001 від

21.10.2020р; - Договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 0311-22 від 03.11.2023;

- заявка № 1 від 26.12.2023;

- заявка № 2 від 22.12.2023;

- Лист до оплати № 1 від 27.12.2023;

- Специфікація від 17.10.2023;

- Специфікація №1 до інвойсу від 21.12.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000091628 від 19.10.2023;

За результатами перевірки поданих митних декларацій та поданих документів митним органом позивачу були направлені повідомлення № 436118 від 03.01.2024, 434700 від 02.01.2024 із вимогою про надання додаткових документів (ч. 3 ст. 53 МК України), в яких було зазначено про необхідність надання наступних документів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних повідомлень позивач додатково надав документи: звіт про незалежну оцінку № 152 від 28.11.2023.

За наслідками розгляду поданих документів по вказаними деклараціями, митний орган прийняв такі рішення:

1. Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100010/2 від 03.01.2024, яким було відмовлено у митному оформленні Товару 1 за митною декларацією № 24UA2092300000351U8 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000012 від 03.01.2024.

В обґрунтування вказаного рішення відповідач митний орган зазначив, що за результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

- згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону а саме рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.12.2023 № 28/12/02 відсутні витрати на страхування товару під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом;

- відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 21.10.2020 № 21102020001 (зі змінами та доповненнями) визначено що проформа інвойс складається Продавцем на підставі Замовлення Покупця, разом з тим даний документ не надано митному органу;

- відповідно до вимог п. 5.5 зовнішньоекономічної угоди від 21.10.2020 №21102020001 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі сертифікат походження товару. Даний документ декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог даної угоди;

- експортна декларація країни відправлення 435020230000091628 - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- у проформі 23CFUKR-LB009/2 від 16.10.2023 загальна вартість товару становить 386912 дол. США, умови оплати вказано:100% передоплата, проте до митного оформлення надано платіжне доручення № 182 від 22.12.2023 на суму 48666,20 дол. США тобто умову контракту щодо оплати не дотримано. Надано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах вказано, що даний документ являються платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів.

- Прайс-лист має обмежений термін дії, вартість сформована на умовах FOB QINGDAO. прайс-лист датований 16.10.2023.

Зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також були встановлені розбіжності у поданих документах, а тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю.

Також, у вказаному рішенні митний орган також дійшов до висновку, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 за митною декларацією 24UA209230000351U8 слугувала МД № UA110130/2023/700323 від 25.12.2023 де вартість такого товару становить 3,1 дол.США за кг (даного виду товару).

2. Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100003/2 від 02.01.2023 було відмовлено у митному оформленні товару 2 за митною декларацією № 24UA209230000092U3 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/00004 від 02.01.2023.

В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону а саме рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.12.2023 №28/12/02 відсутні витрати на страхування товару під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом;

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 1038 км, а вартість 108360 грн. - що становить 104,39 грн/км, відстань по території України 300 км, а вартість 51640 грн - що становить 172,13 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій Облік і калькулювання собівартості перевезень визначено: Вартість паливо - мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 28.12.2023 № 28/12/02 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу;

- відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 21.10.2020 № 21102020001 (зі змінами та доповненнями) визначено що проформа-інвойс складається Продавцем на підставі Замовлення Покупця, разом з тим даний документ не надано митному органу; відповідно до вимог п. 5.5 зовнішньоекономічної угоди від 21.10.2020 № 21102020001 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі сертифікат походження товару. Даний документ декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог даної угоди.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ.

Також, відповідач дійшов до висновку, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 2 слугувала митна декларація UA110130/2023/700323 від 25.12.2023 де вартість такого товару становить 3,1 дол. США за кг (даного виду товару).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови у прийнятті митних декларацій, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15 у подібних правовідносинах.

Верховний Суд з аналізу викладених норм зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд встановив, що 21.10.2020 позивач уклав з компанією TIRELINK CO, LTD (КНР) контракт № 21102020001. 10.03.2023 сторонами укладено додаткову угоди до Контракту № 21102020001 від 21.10.2020. Положеннями п. 2.1. контракту № 211020200001 від 21.10.2020 (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 до Контракту) визначено, що попередня ціна, кількість та сума зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна вартість товару, вказується в Комерційному інвойсі на кожну партію товару. Також, положеннями п. 2.4. контракту (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 до Контракту) сторонами було унормовано, що остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі після фактичного завантаження в морський контейнер. Комерційний інвойс, крім вартості товару може включати вартість доставки Товару Покупцю та страхування його вартості.

На виконання вказаних контракту та додаткової угоди сторони склали проформу-інвойс № 23CFUKR-LB009/2 від 16.10.2023 на загальну вартість 386912,00 доларів США в якій сторонами обумовлено попередню ціну, кількість та суму товару.

В свою чергу остаточну номенклатуру, кількість та суму партії товару сторонами обумовлено у комерційному інвойсі № 23CFUKR-LB010В від 17.10.2023 (а.с. 60) відповідно до якого ТОВ Тайрс придбало у компанії TIRELINK CO, LTD (КНР): шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, а саме: розміром 9.00R20-16TTF HO 616 ONYX 330 шт, вартістю 36300,00 доларів США; розміром 315/70R22.5-20 TL HO 308 ONYX - 242 шт, вартістю 31218,00 доларів США; Всього, загальною вартістю 67518,00 доларів США (з урахуванням фрахту та страхування - 69518,00 доларів США).

Платіжною інструкцією № 182 від 22.12.2023 на суму 48662,60 доларів США підтверджується оплата позивачем компанії компанії TIRELINK CO, LTD (КНР) коштів за товар згідно комерційного інвойсу № 23CFUKRLB010В від 17.10.2023. Крім того, листом від 29.01.2024 (а.с.41) компанія TIRELINK CO, LTD (КНР) підтвердила, що станом на 27.12.2023 отримали 100% оплати за товар, який було відвантажено згідно комерційного інвойсу № 23CFUKR-LB010В від 17.10.2023 на суму 69518,00 доларів США.

Суд встановив, що позивач разом із поданням декларацій митної вартості подав, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 21102020001 від 21.10.2020 та додаткову угоду від 10.03.2023 до Контракту № 21102020001 від 21.10.2020; проформу-інвойс № 23CFUKR-LB009/2 від 16.10.2023; Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 23CFUKR-LB010В від 17.10.2023; платіжну інструкцію від № 182 від 22.12.2023; Автотранспортну накладна (Road consignment note) б/н від 27.12.2023 та рахунок на оплату транспортних послуг від 29.12.2023 № СФ/Б-0043; митну декларацію країни відправлення 435020230000091628 від 19.10.2023.

З аналізу переліку поданих позивачем документів суд доходить висновку, що позивач подав необхідний перелік документів для підтвердження митної вартості поставленого товару, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому подані документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів у суду не викликає. У матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Надаючи оцінку правомірності спірного рішення № UA209000/2024/100010/2 від 03.01.2024, суд зазначає, що сертифікат походження товару (п. 5.5. зовнішньоекономічної угоди) та замовлення покупця на підставі якого складається проформа-інвойс (п. 2.2. зовнішньоекономічної угоди) не є документами, що підтверджують числові показники митної вартості товару, оскільки не входять до переліку документів, подання яких митному органу є обов`язковим відповідно до приписів ч. 2 статті 53 МК України при декларуванні митної вартості товару. Також митний орган не наводить в рішенні обґрунтувань, які саме невідповідності у поданих позивачем документах із обов`язкового переліку (ч. 2 ст. 53 МК України) має підтвердити сертифікат походження, в частині перевірки кількісних та вартісних складників заявленої митної вартості товару та заявлений позивачем розрахунку митної вартості. З урахуванням зазначеного, посилання митного органу у цій частині як на підставу невизнання заявленої митної вартості товару суд вважає необґрунтованими. Із вказаних підстав суд також відхиляє посилання відповідача про необхідність надання замовлення, на підставі якого складено рахунок-проформу.

Стосовно доводів відповідача про недотримання позивачем умов контракту про оплату, оскільки у проформі 23CFUKR-LB009/2 від 16.10.2023 загальна вартість товару становить 386912 дол. США, умови оплати вказано: 100% передоплата, проте до митного оформлення надано платіжне доручення № 182 від 22.12.2023 на суму 48666,20 дол. США, суд зазначає таке.

Як встановив вище суд положеннями п. 2.1. контракту № 211020200001 від 21.10.2020 (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 до Контракту) визначено, що попередня ціна, кількість та сума зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна вартість товару, вказується в Комерційному інвойсі на кожну партію товару. Також, положеннями п. 2.4. контракту (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 до Контракту) сторонами було унормовано, що остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі після фактичного завантаження в морський контейнер. Комерційний інвойс, крім вартості товару може включати вартість доставки Товару Покупцю та страхування його вартості.

Отже, основним та визначальним товаро-супровідним документом, який підтверджує поставку партії товару (номенклатура, кількість, вартість), в її остаточному вигляді, є комерційний інвойс, а в цьому випадку комерційний інвойс № 23CFUKR-LB010В від 17.10.2023, який передбачав постачання певної частини траншу від усього запланованого обсягу товару визначеного у проформі-інвойсі, який було надано митному органу при декларуванні товару за митною декларацією № 24UA2092300000351U8.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що основним та визначальним документом, який підтверджує поставку певної частини (траншу) товару в цьому випадку є комерційний інвойс № 23CFUKR-LB010В від 17.10.2023 на загальну суму 69518,00 доларів США (з урахуванням вартості доставки та страхування), тому і оплаті за цією поставкою підлягав товар, який був фактично відвантажений покупцю згідно вказаного комерційного інвойсу, а не вся вартість та асортимент товару, що були зазначені у проформі-інвойсі № 23CFUKR-LB009/2 від 16.10.2023.

Докази сплати вартості товару за комерційним інвойсом декларантом митному органу були надані, що підтверджується платіжною інструкцією № 182 від 22.12.2023 року на суму 48662,60 доларів США. Вказана платіжна інструкція є належним платіжним документом, який містить усі необхідні реквізити, та підтверджують здійснення відповідних платежів.

За вказаних обставин, висновки відповідача щодо недотримання позивачем умов контракту про оплату а також те, що платіжна інструкція не є документом, який засвідчує факт переведення коштів суд вважає необґрунтованими.

Крім того, листом від 29.01.2024 (а.с. 41) компанія TIRELINK CO, LTD (КНР) підтвердила, що станом на 27.12.2023 отримали 100% оплати за товар, який було відвантажено згідно комерційного інвойсу № 23CFUKR-LB010В від 17.10.2023 на суму 69518,00 доларів США.

Суд враховує висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 826/7085/16, у якій Верховний Суд вказав, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Названі документи формують зобов`язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.

З урахуванням зазначеного, рішення відповідача про недотримання позивачем умов контракту про оплату суд вважає необґрунтованими.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача про те, що експортна декларація країни відправлення 435020230000091628, не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, оскільки надана позивачем експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 2 ст. 53 МК України. Як зазначалось вище, подані позивачем документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у матеріалах справи відсутні докази наявності у поданих позивачем для митного оформлення документів ознак підробки, натомість вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Водночас, надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення 435020230000091628 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код), що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур. Крім того, в цій частині висновок відповідача не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення, а тому в цій частині висновок митного орану суд вважає необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на те, що прайс-лист має обмежений термін дії, вартість сформована на умовах FOB QINGDAO суд зазначає, що прайс-лист не є транспортним, товаро-супровідним чи розрахунковим документом та не визначає умови поставки, натомість відображає лише наявну у продавця номенклатуру, асортимент та орієнтовну ціну товару, яка пропонується ним для вільного продажу на ринку на певну дату або в певний період. Водночас, умови поставки, вартість товару та його складники, а також інші необхідні характеристики товару, що поставляється за конкретною поставкою та конкретно визначеному покупцю визначається положеннями міжнародного контракту, складеними на його виконання проформами-інвойсами, комерційним інвойсом, а також іншими товаро-супровідними та розрахунковими документами, які підтверджують складові числової, кількісної та вартісної характеристики товару, які, як зазначалось вище, були надані митному органу в достатньому обсязі при декларуванні вищевказаного товару.

Стосовно доводів митного органу про відсутність в рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг витрат на страхування товару під час перевезення товару до кордону України автомобільним транспортом, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також ч. 10 статті 58 МК України унормовано, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Суд врахував, що за поданими митному органу документами, під час перевезення товару морським транспортом за комерційним інвойсом № 23 CFUKR-LB010В від 17.10.2023 із порту м. Qingdao CHINA до м. Гданськ (Польща) на умовах CIF (Гданськ, Польща) вказаний товар було застраховано, а вартість страхування (insurance) на перевезення морським транспортом, в розмірі 100,00 доларів США (по 50 доларів за кожний контейнер) була включена до загальної вартості товару за вказаним комерційним інвойсом, про що безпосередньо свідчить комерційний інвойс № 23 CFUKR-LB010В від 17.10.2023 року, та передбачена положеннями міжнародного контракту № 21102020001 від 21.10.2020 (п. 2.4. контракту, в редакції додаткової угоди від 10.03.2023).

На підтвердження такого страхування митному органу також при декларуванні було надано страховий поліс (Cargo Transportation Insurance Policy) № 20230200000891 від 28.10.2023 на страхування товару саме за цим комерційним інвойсом.

Отже, умови поставки за комерційним інвойсом № 23 CFUKR-LB010В від 17.10.2023 року CIF (Гданськ, Польща) за правилами тлумачення комерційних термінів Інкотермс 2010 стосувалися виключно поставки Товару морським видом транспорту до порту призначення (м. Гданськ, Польща) та не передбачали подальше страхування товару при його перевезенні автомобільним транспортом до кордону України, або інші види страхування.

Водночас, при наданні виконавцями послуг щодо розвантаження та транспортування Товару із порту призначення - м. Гданськ (Польща) до кордону України страхування товару, з урахуванням базису поставки (CIF), не було обов`язковим, а тому доводи митного органу про ненадання доказів понесення страхових витрат в рахунках на перевезення товару автомобільним транспортом є необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що підстави прийняття рішення № UA209000/2024/100010/2 від 03.01.2024 є необґрунтованими.

Надаючи оцінку правомірності спірного рішення № UA209000/2024/100003/2 від 02.01.2023, суд зазначає таке.

Стосовно доводів митного органу щодо непропорційності формування транспортних витрат відносно всього кілометражу транспортування товару, всупереч п. 49, 51 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, слід зазначити таке.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (ст. 5 ГК України). Також, приписами статті 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Також, відповідно до положень ст. 11 ЗУ Про ціни та ціноутворення вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України не є предметом державного цінового регулювання.

Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаний Наказ має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на положення п. 49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення, а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не спростовують правильність формування перевізниками вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.

Інші підстави прийняття рішення UA209000/2024/100003/2 від 02.01.2023 є аналогічними зазначеним у рішенні № UA209000/2024/100010/2 від 03.01.2024, яким суд вище надав оцінку, у зв`язку із чим повторно не оцінюються.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що підстави прийняття рішення № UA209000/2024/100010/2 від 03.01.2024 є необґрунтованими.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позивач надав необхідні документи, що підтверджують митну вартість, ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Крім того, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугували: МД UA110130/2023/700323 від 25.12.2023, МД UA110130/2023/700323 від 25.12.2023, де вартість такого товару становить 3,1дол. США за кг.

Однак, спірні рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідач не довів, що вартість товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірними рішеннями, визначено з урахуванням індивідуальних ознак (фірми-виробника, якості тощо).

Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, суд дійшов висновку, що спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує таке.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав суду договір про надання послуг з адвокатської діяльності від 15.02.2024 № 21, Акт прийняття-передачі наданих послуг з правової допомоги від 28.03.2024, попередній кошторис.

Водночас, суду не надано жодних доказів оплати за професійну правничу допомогу.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Оскільки позивач у сукупності не надав належних та допустимих доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100003/2 від 02.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000004.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100010/2 від 03.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/000012.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тайрс витрати зі сплати судового збору в розмірі 15840 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок) грн 88 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Тайрс (18007, м. Черкаси, вул. Смілянська, 127/11, код ЄДРПОУ 39790780);

2) відповідач Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 10.05.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК