Рішення № 118956754, 10.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року № 640/20540/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, Офіцера логістики військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 , в якому просять суд:

- бездіяльність Міністерства оборони України визнати незаконною;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2022 року № 314 «Про примусове відчуження майна» в частині примусового відчуження майна - автомобіля Hyundai, модель - Max Cruz, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_3 ,

- дії офіцера логістики військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 щодо примусового відчуження майна, а саме автомобіля Hyundai, модель - Max Cruz, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_3 визнати незаконними.

29 листопада 2022 року, Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

13.12.2023, повторно 01.01.2024, позивачами подано уточнену позовну заяву, в якій просили:

- бездіяльність Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) визнати незаконною;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , Код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 08.04.2022 № 314 «Про примусове відчуження майна» в частині примусового відчуження майна - автомобіля Hyundai, модель - Max Cruz, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_3 ;

- дії офіцера логістики військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , Код НОМЕР_5 ) майора ОСОБА_3 щодо примусового відчуження майна, а саме автомобіля Hyundai, модель - Max Cruz, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_3 на підставі акту про примусове відчуження від 09 квітня 2022 року №627 та акту про примусове відчуження від 12.07.2022 року №883 визнати незаконними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2022 року № 314 «Про примусове відчуження майна» в частині примусового відчуження майна - автомобіля Hyundai, модель - Max Cruz, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_3 , та визнання незаконним дії офіцера логістики військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 щодо примусового відчуження майна, а саме автомобіля Hyundai, модель - Max Cruz, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_3 , оскільки спір, що виник між сторонами у цій справі, стосується майнових прав позивачів та має приватно-правовий характер. А тому розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності Міністерства оборони України позивач зазначає, про те, що на неодноразові звернення та запити позивачів, відповідачем не надано відповідей.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що запити позивачів оброблялись належним чином, доводи щодо бездіяльності відповідача є безпідставними.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 № 671 (далі - Положення) Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Пунктом 3 Положення визначено, що основними завданнями Міноборони є, в тому числі, здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами.

При цьому статтею 8 Закону України «Про збройні сили України» визначено, що військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України.

Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони.

Відповідно до підпункту 23 п. 4 Положення, Міністерство оборони України, відповідно до покладених на нього завдань забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, z здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил.

Підпунктом 86 пункту 4 Положення визначено, що Міністерство здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються, забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міноборони.

Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення, урегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР).

За частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до приписів статті 15 Закону № 393/96-ВР, посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно норм частин першої, другої статті 16 Закону № 393/96-ВР, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

За статтею 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами було направлено на адресу відповідача адвокатські запити, що підтверджується фіскальними чеками від 17.09.2022 № 6909703831362, 12.10.2022 № 0412308312514 та від 22.10.2022 № 0412308315327.

Листом від 31.10.2022 № 4838 на запит позивачів від 16.09.2022 № 16/01 Міністерством оборони України повідомлено, що не підлягає наданню на адвокатський запит інформація з обмеженим доступом та копії документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (частина 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Зазначено, що відомості які вимагались в адвокатському запиті, є такими, що містять службову інформацію відповідно до пунктів 3.3., 9.23. - 9.28. Переліку відомостей Міністерства оборони України, які містять службову інформацію (ПСІ - 2016), затвердженого наказом Міністерства оборони України 27.12.2016 № 720, як такі, що стосуються забезпеченості військового формування.

Таким чином, відповідачем відмовлено у наданні запитуваної інформації та копій документів за адвокатським запитом від 16.09.2022 №16/01.

Адвокатський запит від 10.10.2022, облікований за № 36344/з від 12.11.2022, Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України за дорученням Міністра оборони України надіслано для опрацювання порушеного питання в установленому порядку та інформування автора звернення у визначений законодавством термін до Генерального штабу ЗС України.

Заступником начальника Генерального штабу України ЗС України було доручено опрацювати дане питання ГОУ Генерального штабу, вихідний номер доручення 49471/С від 15.11.2022.

Листом від 19.11.2022 за вих. № 304/5/16/87 ГОУ Генерального штабу було надано відповідь на адвокатський запит, відповідно до якого проінформовано, що на виконання статті 1 Закону України «Про оборону України» вся Одеська область віднесена до районів ведення воєнних (бойових) дій наказами Головнокомандувача Збройних Сил України: від 13.03.2022№ 84 /зі змінами) з 24.02.2022 по 12.03.2022, від 01.04.2022Де 102 з 13.03.2022 по 31.03.2022, від 30.04.2022125 - з 01.04.2022 по 30.04.2022, від 02.06.2022№ 157-з 01.05.2022 по 31.05.2022, від 01.07.2022Де184 - з 01.06.2022 по 31.06.2022.

Для відома зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сич оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Щодо звернення позивачів до Міністра оборони ОСОБА_4 , яке було надіслане поштовим зв`язком 22.10.2022, відповідач повідомив, що таке звернення не обліковується у Міністерстві оборони України, на розгляд не передавалось.

При цьому, щодо відсутності відповіді на вказаний адвокатський запит, суд зауважує, що звернення було направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, однак позивачами до матеріалів справи не надано доказів, що такий лист дійсно вручено адресату.

Суд зауважує, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

Матеріалами справи встановлено, що Міністерством оборони України розглянуто належним чином запити позивачів від 17.09.2022 та від 12.10.2022, надано обґрунтовані відповіді з роз`ясненнями чинного законодавства у межах своєї компетенції.

Щодо запиту до Міністра оборони ОСОБА_4 від 22.10.2022 з боку відповідача відсутня бездіяльність щодо розгляду такого звернення, оскільки позивачем не підтверджено отримання вказаного звернення відповідачем.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодних порушень чинного законодавства ним допущено не було.

Натомість, доводи позивача щодо бездіяльності відповідача не підтверджено та спростовуються наведеними вище обставинами.

В контексті викладеного вище, оцінюючи доводи і докази сторін, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивачів з огляду на недоведеність протиправної бездіяльності Міністерства оборони України щодо розгляду запитів позивачів.

Окрім цього суд звертає увагу, що відповідно до висновку Верховного Суду в ухвалі від 23.01.2019 у справі № 9901/35/19 особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

При цьому, в позовній заяві позивачами не вказано способу захисту порушеного, на їх думку, права та порядок поновлення такого права.

Суд звертає увагу, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 травня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.