Рішення № 118956713, 09.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року м.Київ № 320/28370/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві по перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оформлену листом від 18 лютого 2022 № 4546-1930/Л-02/8-2600/22 в розмірі 74 відсотків суддівської винагороди;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, зазначеної у довідках ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва № 25/0403/20 від 30 січня 2020 року, № 51/0403/20 від 12 березня 2020 року та №4/0431/21 від 13 січня 2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум довічного грошового утримання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є суддею у відставці, перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує довічне грошове утримання з 13.01.2015 у розмірі 90% від суддівської винагороди. На виконання Окружного адміністративного суду міста Києва №640/4917/21 від 17.09.2021 відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 на підставі довідок Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2020 №25/0403/20, або від 12.03.2020 №51/0403/20, або від 13.01.2021 №4/0431/21, проте зменшив процентний розмір довічного грошового утримання з 90 % до 74%, що на її думку, є протиправним. Наведене стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 25.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що позивачка перебуває на обліку відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Частиною 4 статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-УІІІ (далі - Закон №1402) передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання. На виконання рішення суду у справі №640/4917/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсії та розмір щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці обчислено в розмірі 165269,75 (223337,50 грн х 74%).Оскільки вищезазначеним рішенням не встановлено відсоток суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання, то при його виконанні застосований відсоток відповідно до вимог чинного законодавства на дату перерахунку, а саме 74 % відповідно до вимог статті 142 Закону №1402. Відповідач наголосив на тому, що відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської, винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також, даною статтею передбачено, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання: збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Підстави для використання 90 % в подальшому відсутні, оскільки такий відсоток був встановлений попередніми рішеннями судів. Отже, відсутні підстави для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90%.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Вищої Ради Юстиції від 24.12.2013 № 1532/0/15-13 внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 25.12.2014 №59-VIII відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України Верховна Рада України у зв`язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посад судді Апеляційного суду міста Києва.

Наказом Апеляційного суду м. Києва від 12.01.2015 № 5-ОС відраховано ОСОБА_1 , суддю судової палати з розгляду кримінальних справ, зі штату суддів Апеляційного суду м. Києва.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем по справі, а відтак приймаються судом як достовірні, що при первісному призначенні позивачці щомісячного довічного грошового утримання ПФУ було враховано стаж судді 32 роки 2 місяці 14 днів, що дає право на відставку, що за законодавством, яке було чинним на момент виходу у відставку, та давало підставу для застосування саме 90% розміру заробітку судді на відповідній посаді.

Відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №758/7549/15-а (набрала законної сили 23.03.2016): визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання; зобов`язано Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок довічного грошового утримання згідно з частиною третьою статті 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VI в редакції від 07.07.2010 та частини третьої статті 141 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192VIII, з 03.01.2015, встановивши його у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди ОСОБА_1 в розмірі 22776,60 грн.

На виконання вищезазначеного рішення суду довічне грошове утримання позивачці тривалий час виплачувалось у розмірі 90% щомісячного грошового забезпечення працюючого судді Апеляційного суду міста Києва.

Згідно з довідками Апеляційного суду міста Києва про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 : від 30.01.2020 №250403/20 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 223337,50 грн.: посадовий оклад 131375,00 грн.; доплата за вислугу років 91962,50 грн.; від 12.03.202 №51/0403/20 суддівська винагорода, яка враховується про призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 223337,50 грн.: посадовий оклад 131375,00 грн.; доплата за вислугу років 91962,50 грн; від 13.01.2021 №4/0431/21 суддівська винагорода, яка враховується про призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 223337,50 грн.: посадовий оклад 131375,00 грн.; доплата за вислугу років 91962,50 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2021 у справі №640/4917/21 визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2020 року №25/0403/20, від 12 березня 2020 року №51/0403/20, від 13 січня 2021 року №4/0431/21; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 на підставі довідок Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2020 року №25/0403/20 або від 12 березня 2020 року №51/0403/20 або від 13 січня 2021 року №4/0431/21, виплативши перераховане довічне грошове утримання з урахуванням раніше сплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду в м.Києві здійснило перерахунок довічного грошового утримання позивачки, розмір якого обчислив виходячи з процентного розміру - 74%.

20.12.2021, 20.01.2022 позивачка звернулася з заявами до Головного управління ПФУ, в яких зазначила, що при виконанні рішення №640/4917/21 Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2021 просить врахувати, що вона має право на перерахування грошового утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Цей відсоток щодо неї визначений рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22.12.2015.

Головне управління ПФУ в м.Києві 18.02.2022 через веб-портал дало відповідь 4546-1930/Л-02/8-2600/22 про те, що довічне грошове утримання перераховано в розмірі 74 відсотків грошового утримання судді на відповідній посаді.

Позивачка вважає відмову в перерахуванні довічного грошового утримання в розмірі 90 % від суми грошового забезпечення судді за відповідною посадою неправомірною, оскільки цим обмежується її право на довічне грошове утримання, яке передбачене на момент його призначення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

На час виходу позивачки у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі по тексту - Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI), статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Відповідно до положень частини 1 статті 135 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Частиною 3 статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом 2 частини 4 цієї ж статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною 4 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. Згідно частини 3 статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України. Відповідно до частини 1 статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже за законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

При цьому на час перерахунку позивачці щомісячного грошового утримання за рішенням суду та на час виникнення спірних правовідносин між учасниками справи та розгляду даної справи, суд застосовує також чинний на цей час Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон №1402).

Відповідно до абз.4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №1402, - судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Дана норма абз.4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №1402 - є спеціальною щодо позивачки та щодо визначення стажу для призначення позивачці щомісячного грошового утримання.

Висновок щодо застосування до спірних правовідносин саме положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №1402 підтриманий постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №320/11428/23.

Відповідач же при врахуванні стажу посилається лише на загальну норму ч.3 ст.142 та ст.137 Закону №1402 без врахування спеціальної норми цього ж закону щодо визначення стажу для суддів, які обирались в період дії іншого спеціального законодавства України.

За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIІІ).

Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .

Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Відтак, на час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Наведена норма неконституційною не визнавалась.

Таким чином, різний підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів.

Отже, усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону №2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі.

До стажу ж роботи на посаді судді, у розумінні приписів статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

При цьому, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів суддів», призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

У контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17 та від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а.

У вказаних постановах Верховного Суду зазначено, що положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» були внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 «Прикінцевих та перехідних положень» доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Зазначена норма пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею, на чому також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №243/4458/17.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, цього періоду і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Зокрема, аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від27 лютого 2018 року у справі № 127/20301/17, від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 22 березня 2018 року у справі № 520/5412/17, від 16 травня 2018 року у справі № 800/367/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 26 березня2019 року у справі № 720/454/17, від 30 травня 2019 року у справі № 592/2569/1, від28 листопада 2019 року у справі № 589/4735/16-а, від 28 листопада 2019 року у справі № 607/5454/17, від 13 травня 2020 року у справі № 242/1890/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 243/4501/17, від 14 грудня 2020 року у справі № 592/4591/17, від 31 березня 2021 року у справі № 419/356/17, від 14 травня 2021 року у справі № 592/3354/17, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачка навчалася за денною формою на юридичному факультеті Київського ордена Леніна державного університету імені Т.Г. Шевченка з 01 вересня 1971 року по 07 січня 1976 року, що підтверджується копією диплома та записом в трудовій книжці.

Тобто, стаж для призначення щомісячного довічного грошового утримання складає повних 34 роки, що дає право на отримання позивачкою 78 відсотків довічного грошового утримання судді у відставці за Законом №1402-VIII, а саме: 32 роки стажу роботи суддею, 2 роки навчання у вузі, що в числовому значенні може бути виражено ((14 х 2 % ) + 50%) = 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 74%, як вважає відповідач.

За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 % без урахування 1/2 строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського ордена Леніна державного університету імені Т.Г. Шевченка з 01 вересня 1971 року по 07 січня 1976 року є протиправними.

Отже, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року у розмірі 78 відсотків суддівської винагороди, зазначеної у довідках ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва № 25/0403/20 від 30 січня 2020 року, № 51/0403/20 від 12 березня 2020 року та №4/0431/21 від 13 січня 2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум довічного грошового утримання.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність власних дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74 відсотків суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням 1/2 строку навчання на денному відділенні Київського ордену Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка, у розмірі 78 відсотків суддівської винагороди, зазначеної у довідках ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва № 25/0403/20 від 30 січня 2020 року, № 51/0403/20 від 12 березня 2020 року та №4/0431/21 від 13 січня 2021 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року, та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум довічного грошового утримання.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений неюсудовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.