Постанова № 11895589, 22.09.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 р. Справа № 2-а-3310/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Каранух А.М. <Секретар >

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2010р. по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Меркатор" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачзвернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000151550/0/1953 від 18.06.2010р., яким позивачу нараховано податкове зобовязання з оренди землі у розмірі 29 373,01 грн., у тому числі за основним платежем 19 582,01 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 9 791,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в ході проведення документальної невиїзної перевірки зроблено неправомірний висновок про порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", а саме заниження орендної плати за землю на загальну суму 19582,01 грн. Позивач вважає, що вказаного порушення ним допущено не було, оскільки земельна ділянка надана в оренду позивачу за договором оренди, в якому, серед іншого, передбачено сума орендної плати.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході перевірки позивача виявлено порушення ст. 21 Закону України "Про орендну плату за землю" в результаті чого занижено орендну плату за землю за січень- грудень 2008 року на 19582,01 за січень - квітень 2010 року на суму 72,89 грн. За результатами перевірки складено акт, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000151550/0/1953 від 18.06.2010 р.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не надана належна оцінка доводам і доказам відповідача на підтвердження законності прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ в період з 3 по 8 червня 2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Меркатор" (а.с. 12-16).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем частини четвертої статті 21 Закону України "Про оренду землі" із змінами, внесеними Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік”, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008 року. Дані порушення полягають в тому, що позивачем занижено орендну плату за землю на загальну суму 19654,90 грн.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ було складено акт № 2858/15-552/22540837 від 09.06.2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення № 000151550/0/1953 від 18.06.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 29373,01 грн., з яких 19582,01 грн. - за основним платежем, 9791,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 24).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміна умов договору оренди землі, у тому числі й розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. Оскільки додаткових угод до договору оренди земельної ділянки не укладалось, то у відповідача були відсутні підстави самостійно визначати розмір орендної плати.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачється, що 09 листопада 2005 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Виробнича фірма "Меркатор" (орендарем) укладено договір оренди землі ВСЕ № 952114, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для експлуатації та обслуговування будівель і споруд виробничої бази по вул. 40-річчя Жовтня, 29 в м. Кременчуці (а.с. 26-27).

Пунктом 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно.

17 лютого 2006 року між Кременчуцькою міською радою та ТОВ "Виробнича фірма "Меркатор" укладено додаткову угоду № 94 до Договору, якою в пункті 4 зазначено, що з 01.01.2006 року по 01.02.2007 року плата за використання земельної ділянки переданої в оренду, з урахуванням змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю", у відповідності до п. 13 вищевказаного договору оренди складає 19048,65грн. (а.с. 33).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину четверту статті 21 Закону України "Про оренду землі" викладено в новій редакції: “Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині”.

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року № 309-VI частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі" викладено в новій редакції: “Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"”.

Отже, розмір річної орендної плати за землю для земель несільськогосподарського призначення у 2008 році був встановлений на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на статтю 188 Господарського кодексу України та статтю 30 Закону України "Про оренду землі", відповідно до змісту яких розмір орендної плати за земельні ділянки може бути збільшений лише за згодою сторін договору.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Водночас, загальне правило встановлення розміру орендної плати за згодою сторін у договорі оренди не може бути застосоване у спірних правовідносинах, оскільки у статті 21 Закону України "Про оренду землі" існує і спеціальна норма, яка встановлює мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до абзацу 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Отже, абзац 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах.

При цьому, відсутність додаткової угоди про зміну розміру оренди земельної ділянки комунальної власності не може бути підставою для звільнення орендаря від сплати встановлегого Законом розміру орендної плати, а лише свідчить про порушення сторонами договору вимог Закону України "Про оренду землі".

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, є підставою для скасування постанови з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2010р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Меркатор" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.06.2010р. № 0000151550/0/1953 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст постанови виготовлений 27.09.2010 р.