Рішення № 118946377, 30.04.2024, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/143/24

Номер провадження №2/351/325/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Собка В.М. ,

за участі секретаря - Григоращук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу з позовною заявою адвоката Кошман Ірини Вадимівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Снятинської міської ради про визначення місця проживання дитини про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини, суд -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Кошман І.В., яка діє в інтересах позивача звернулася в суд із вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23 січня 2021 року позивач та відповідачка зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , а/з № НОМЕР_2 , дата видачі 23 січня 2021 року. Від даного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , а/з № НОМЕР_4 , дата видачі 10 березня 2022 року. На даний час дитина проживає із позивачем.

Представник позивача зазначає, що сімейні відносини сторін фактично припиненні, тому позивачем подано позовну заяву до Снятинського районного суду Івано-Франківської області про розірвання шлюбу та відкрито провадження по справі згідно ухвали суду від 24 листопада 2023 року.

Адвокат Кошман І.В. вказує, що дитина, ОСОБА_4 , постійно проживає разом зі позивачем. На даний час відповідачка проживає окремо. Позивач вважає, що в інтересах дитини проживати саме зі ним оскільки від моменту фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачкою дитина проживає зі мною та перебуває на повному моєму забезпеченні. ОСОБА_1 повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини. Як батько, повністю віддає себе дитині, свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку дитини.

Станом на сьогодні, позивач разом із дитиною проживаю за адресою: АДРЕСА_1 . Виходячи з інтересів дитини, вважає за доцільне залишити доньку на його утриманні та вихованні.

На думку позивача, проживання доньки разом із ним відповідає інтересам дитини та позитивно впливає на психічний та емоційний розвиток. ОСОБА_1 має можливість забезпечити належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідачка забезпечити не в змозі. Разом з тим, позивач не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачкою із донькою і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб донька через розлучення батьків не була позбавлення піклування матері.

На підставі наведеного, представник позивача просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2024 року відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

12 березня 2024 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача через канцелярію суду подала заяву про збільшення позовних вимог, а саме просить встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, та підтвердила той факт, що донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на самостійному вихованні та утриманні позивача ОСОБА_1 , так як вона проживає окремо в іншому місці.

У зв`язку із тим, що сторони разом не проживають, між ними виник спір щодо визначення місця проживання дитини, а також щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 УПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні (пункт 2 частини 1 статті 315ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. 19.02.2024 року рішенням Снятинського районного сду Івано-Франківської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , а/з № НОМЕР_4 , дата видачі 10 березня 2022 рокує батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина ОСОБА_3 та позивач разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Мати дитини не приймає участі в утриманні та вихованні їх спільної дитини та проживає окремо в іншому місці.

Свідок ОСОБА_6 та у своїй письмовій заяві зазначила, що так як вона проживає поруч з будинковолодінням ОСОБА_1 , може підтвердити той факт, що останній самостійно виховує та доглядає доньку ОСОБА_4 , дитина живе у хороших умовах та має все необхідне для нормального розвитку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що відповідачкою та не заперечується те, що малолітня ОСОБА_3 , проживає з своїм батьком, який створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над нею, доглядає та піклується про її стан здоров`я. Дитина проживає окремо від матері.

Встановлення даних фактів має юридичне значення для заявника та впливає на його права й обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно до ч.4 ст.29 ЦК України та ч.1 ст.160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Враховуючи, що позивач займається вихованням малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, що не заперечується і матір`ю ОСОБА_2 , суд вважає, що на даний час проживання малолітньої доньки з батьком, яка фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.

Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування за дитиною та прийняття участі у її вихованні.

Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

На підставі ст.ст. 19,141,142,160,161 СК України, ст.ст. 4,5,10-13,76-81,259,263-265,268,293,315 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Василь СОБКО