Постанова № 11894415, 19.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 р. № 2а-6712/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

Головуючого - судді - Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Подібки М.З.

ТзОВ "Варіант-Х"

до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , Представника позивача Краснопольського В.О. ВСТАНОВИВ:

21 липня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Варіант-Х»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.11.2009р. № 0000572341/0, від 02.02.2010 р. № 0000572341/1, від 02.03.2010 р. № 0000572341/0, від 20.05.2010 р. № 0000572341/3, від 03.08.2010 року №0000572341/4.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно прийнято вказані податкові повідомлення-рішення, оскільки відсутнє завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 16436,00 грн., та відповідно відсутнє заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 16436, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженої особи в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень по суті заявлених вимог суду не надав, хоча був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Суд, враховуючи неявку відповідача без поважних причин, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Суд, розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в їх сукупності та встановив наступне.

16 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2009 року. За результатами перевірки складено акт № 2952/23-409/31804188 від 16.11.2009 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Варіант-Х»(ЄДРПОУ 31804188) з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень 2009 р.»(далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 16436, 00 грн., та, відповідно, заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 16436, 00 грн.

Вказане порушення, встановлене відповідачем, полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за серпень 2009 року податкових накладних минулих періодів (липень 2009 р.) на загальну суму 16436,00 грн. а саме:

-ТзОВ «Ровер Комп»і.п.н. 332263626501, п/н від 23.07.2009 р. № 1017 на суму ПДВ 10407,59 грн.

-ПП «Монблан»і.п.н. 326714426598, п/н від 07.07.2009 р. № 26 1019719 на суму ПДВ 6028,40 грн.

Згідно з викладеним у Акті перевірки висновком, відповідачем зазначено, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Відтак, відповідачем зроблено висновок про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Також ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону про ПДВ). Із вказаного законодавчого положення ДПІ у Галицькому районі м. Львова робить висновок про те, що тільки таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Разом з тим, відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто з наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем у акті перевірки не заперечується.

За таких обставин суд дійшов висновку, що п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не обмежує право платника на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному.

Підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

За таких обставин з урахуванням положень п.п. 7.4.5 Закону, відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При цьому пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакцій чинній на момент формування податкового кредиту та проведення перевірки) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем зроблено не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 24.11.2009р. № 0000572341/0; від 02.02. 2010 р. № 0000572341/1; від 02.03.2010 р. № 0000572341/0; від 20.05.2010 р. № 0000572341/3; від 03.08.2010 року №0000572341/4 є протиправними та підлягають скасуванню, відтак позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова повідомлень-рішень від 24.11.2009р. № 0000572341/0; від 02.02.2010 р. № 0000572341/1; від 02.03.2010 р. № 0000572341/0; від 20.05.2010 р. № 0000572341/3; від 03.08.2010 року №0000572341/4.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Х»(м. Львів, площа Соборна, 15/23а ЄДРПОУ 31804188) 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 25 вересня 2010 року

Суддя Качур Р.П.