Вирок № 118943694, 08.05.2024, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1935/24

№ провадження 1-кп/646/581/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ;

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження №12024221100000343 від 03.02.2024за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинове, Куп`янського району,Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ст. 336 КК України,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023 № 734/2023 строком на 90 діб, тобто з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13.05.1999, Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», а також Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з 24 лютого 2022 року на території України оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію.

Так, 09.01.2024 ОСОБА_4 , будучи особою, яка підлягає загальній мобілізації, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для встановлення його облікових даних та направлення останнього на медогляд, після чого останній пройшов обстеження та медичний огляд у військово-лікарській комісії КНП «Шевченківська ЦРЛ» на ступінь придатності до військової служби,за результатами якого від 09.01.2024 був визнаний як здоровий та придатний до військової служби.

09.01.2024 ОСОБА_4 отримав повістку про призов на військову службу за мобілізацією та був направлений до ВЧ НОМЕР_1 .

В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на ухилення від мобілізації, будучи військовозобов`язаним і придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку, з метою ухилення від призову у зв`язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні сили України по мобілізації, без поважних на це причин, безпідставно, умисно не прибув для відправки 17.01.2024 по повістці на відправлення у вказану військову частину, тим самим ОСОБА_4 ухилився від призову за мобілізацією, чим порушив ст. 65 Конституції України, Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та порядок комплектування Збройних сил України.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що вчинив його при вищезазначених обставинах, не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, активно сприяв розкриттю злочину, щиро каявся.

За змістомст.62 Конституції Українипід час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Обвинувачений ОСОБА_4 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч.3ст.349 КПК Українироз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч.3ст.349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена

Суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ст.336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

ІV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, має середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ч.1ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вимогами ч. 2ст. 50 КК Українивизначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня2005року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня2005року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня2008року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

За таких обставин, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зіст.12 КК Україниє нетяжким злочином, але який створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що свідчить про значну суспільну небезпечність самого злочину, враховуючи, що ОСОБА_4 підстав, передбачених законодавством на відстрочку від призову чи інших поважних причин не мав, в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації умисно проігнорував своїм конституційним обов`язком по захисту Батьківщини, крім того злочин пов`язаний із ситуацією, яка наразі склалася в країні, збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкціїст.336 КК України, оскільки ОСОБА_4 в період воєнного стану умисно проігнорував свій конституційний обов`язок по захисту Батьківщини.

Так, ч.2ст. 50 КК Українивстановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Отже, з у рахуванням вищенаведеної мети покарання, суд вважає, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є не припустимим.

Таким чином, призначаючи покарання у виді реального позбавлення волі, суд враховує, що вищевказаний злочин пов`язаний із ситуацією, яка наразі склалася в країні, збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина захищати свою державу.

ОСОБА_4 скоїв умисний нетяжкий злочин, але який створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що свідчить про значну суспільну небезпечність самого злочину.

Вищенаведені аргументи унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

В ході досудового розслідування та судового розгляду по кримінальному провадженнюзапобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, підстав для застосування до обвинуваченого до набрання вироком законної сили запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370,371,373,374,376,392395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ст. 336 КК Українита призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народженняобчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбаченихст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_5