Вирок № 118940810, 09.05.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2964/24

Провадження № 1-кп/183/1412/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження №12024041350000407 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м.Дніпропетровськ,громадянина України,з базовоюзагальною середньоюосвітою,неодруженого,офіційно непрацюючого,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

27.03.2024, у денний час доби ОСОБА_3 , перебував за адресою свого мешкання: АДРЕСА_2 , та в цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Реалізуючи свій злочинний умисел 27.03.2024, о 18:00 годині, ОСОБА_3 , за допомогою вантажного автомобілю MAN F 2001 державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_3 , перевіз до земельної ділянки, розташованої в прибережній захисній зоні річки Самара в районі буд. АДРЕСА_3 , належний йому металевий кіоск, та встановив його на відстані 8,7 метри від урізу води річки Самара.

Таким чином, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаний час за вищевказаною адресою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, в порушення вимог:

- ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону,

- за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону,

- нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю),

- ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації,

- ст. ст. 60, 61, 150 ч.1 п. г) Земельного кодексу України, ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими уздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, самовільно, в порушення вищевказаних норм чинного законодавства, шляхом встановлення металевої споруди розміром 2х2 метри, зайняв земельну ділянку, розташовану в межах прибережної захисної зони річки Самара, в районі буд. АДРЕСА_3 , яка нікому не надана у власність чи користування, та яка згідно положень ст. 61 Земельного кодексу України є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому у володіння і користування, а також не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки. Таким чином, ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0004 га прибережної захисної смуги р. Самара, яка віднесена до земель охоронної зони.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

09.05.2024 між прокурором Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, беззастережно визнав в повному обсязі в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Сторонами угоди визначено узгоджене ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України узгоджено звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити надану до суду угоду.

Обвинувачений ОСОБА_3 , просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та прокурором. Суду пояснив, що цілком розуміє характер обвинувачення вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197 1 КК України, беззастережно і добровільно визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , також просив затвердити угоду про визнання винуватості між його підзахисним та прокурором.

Представником потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_7 надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 . Окрім цього, представником потерпілого у письмовій заяві зазначено, що негативні наслідки вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 самостійно усунуто шляхом демонтажу металевого кіоску з самовільно зайнятої земельної ділянки.

У обвинуваченого в судовому засіданні з`ясовані всі питання, визначені

ст. 474 КПК Українита роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості відповідно доп.1 ч.1ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, угода відповідає вимогамКПК Українита закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 197-1 КК України, його дії за цим законом кваліфіковано вірно.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін.

Таким чином, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, суд дійшов висновку про відповідність угоди вимогам ст. 469,472 КПК України і наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що обставин, обтяжуючих його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.

Крім того, скоєний ним злочин відноситься до категорії не тяжких, ОСОБА_3 є особою, що раніше не судима, на обліках у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується з посередньої сторони.

Щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 ,яке ґрунтуєтьсяна належнійкритичній оцінціним своєїпротиправної поведінки,визнанні винита готовностіпідлягати кримінальнійвідповідальності,наданні вході досудовогорозслідування правдивихпоказання щодообставин вчиненняним кримінальногоправопорушення,співпрацювання зіслідством,визнаються обставинами, що пом`якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Аналізуючи сукупністьзазначених обставин суд, вважає можливим призначити обвинуваченомуузгоджене сторонамипокарання із застосуванням ст. 75 КК України, тобто зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню витрати на залучення експертів відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені підлягає вирішенню, згідно до положеньст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09.05.2024 в присутності захисника між прокурором Новомосковської окружноїпрокуратурита обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024041350000407 відносно ОСОБА_3 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 197-1 КПК України.

Визнати ОСОБА_3 винуватим ускоєнні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1КК Українита призначитийомуузгоджене сторонамиугоди провизнання винуватостівід 09.05.2024 покарання за ч.2 ст.197-1 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому ОСОБА_3 іспитовий строк на один рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_3 , обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Речові докази:

-несформовану земельну ділянку комунальної форми власності територіальної громади міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради, розміром 2*2 м, площею 0,0004 га, що розташована в прибережній захисні смузі річки Самара в районі буд. АДРЕСА_3 повернути власнику;

-металеву споруду розміром 2*2 м - залишити ОСОБА_3 .

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням обмежень прав прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями ст.394,424 КПК України, а для обвинуваченоготакож його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4ст. 474 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1