Постанова № 11893735, 04.10.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2010 року 14:43 Справа № 2а-6735/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садового І.В.,

при секретарі судового засідання Сірик К.Л.

за участю:

прокурора: Маркова І.О.

представника позивача: Ладиженської Є.О.

представника відповідача: Проценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна»

до: Запорізької митниці

про: визнання протиправним та скасування рішення від 04.08.2010№112000006/2010/001311/1 від 04.08.2010 та визнання неправомірними

дій

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД №112030000/2010/019122 та відмови у митному оформленні товару за першим методом та визнання протиправним та скасування рішення №112000006/2010/001311/1 від 04.08.2010 про визначення митної вартості товару за третім методом.

Ухвалою суду від 02.09.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6735/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 16.09.2010. Розгляд справи відкладався до 28.09.2010. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.10.2010.

Згідно повідомлення прокуратури Запорізької області від 22.09.2010 №05/1-2775-10 з метою недопущення нанесення державі економічних збитків у справу вступив прокурор на стороні Запорізької митниці.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 04.10.2010 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позові та додаткових письмових пояснень. Зазначив, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу була подана ВМД, яку прийнято для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МК України. Для підтвердження митної вартості товару митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач своїм листом повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів з поясненням причин такої неможливості їх подання. 04.08.2010 відповідачем безпідставно прийнято спірне рішення про визначення митної вартості товару за третім методом. Позивач подав митному органу нову митну декларацію, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем». Вважає, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, а дії відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформленні товару за першим методом неправомірними. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень ст.265 МК України, вимог п.14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №3 відповідно до ст.269 МК України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності у митниці та застосована митна вартість такого товару (вироблений тим же виробником та країною походження RU), що був ввезений на тих же умовах поставки, схожої якості і приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари. Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформленні товару за першим методом, зазначає, що відповідач не відмовляв підприємству в митному оформленні, а видав рішення про визначення митної вартості товарів, яке оскаржується по даній справі. У зв'язку з вищевикладеним вважає дії митниці правомірними. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Прокурор підтримав доводи відповідача.

Як встановлено матеріалами справи, 04.02.2009 між ВАТ «Дніпроспецсталь» (Покупець) і ЗАТ «Енергопром Менеджмент» (Продавець) було укладено контракт № 67ЕМ-2-2008, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу вуглеграфітову продукцію на умовах FCA, склад постачальника, за умови поставки автомобільним транспортом, та на умовах DAF, кордон Росія-Україна, за умови поставки залізничним транспортом.

Для проведення митного оформлення поставленого товару, а саме: «Електрод графітований (Діаметр: 508мм, довжина: 1800мм., комплектація: з ніпелем) 75 шт. Використовуються для печей. Упаковано у пакети. Виробник: ОАО «Знергопром- Новочеркасский электродный завод». Країна виробництва - RU. Марка ЗГ-1. ТУ 1911-109-052-2003», позивачем до митного органу 03.08.2010 була подана вантажна митна декларація №112030000/2010/019108, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД № 112030000/2010/019108 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 Митного Кодексу України.

Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 17049 грн. 25 коп. ввізного мита та ПДВ в сумі 170492 грн. 50 коп. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.

При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №67ЕМ-2-2008 від 04.02.2009, додаток до договору № 7 від 02.04.2010, інвойс №ЕМ-00273/НЕЗ від 30.06.2010, сертифікат походження товару ф.СТ-1 №RUUA0105003070 від 30.06.2010, сертифікат якості №320 від 30.06.2010, експортна декларація № 10313050/300610/0001149 від 30.06.2010 та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МК України, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме:

-Договір з третіми особами , що пов'язаний з договором ( контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-Калькуляція фірми виробника товару;

-Відповідна бухгалтерська документація;

-Каталоги прейскуранти, (прайс - листи) фірми виробника товару;

-Інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

04.08.2010 листом №121-576 ВАТ «Дніпроспецсталь» повідомило Запорізьку митницю про те, що:

- договір з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку електродів (рахунок №ЭМ-00273/НЗЗ від 30.06.2010) митна вартість якого визначається, не надавався, оскільки ніякі треті особи не залучались для виконання умов контракту;

- рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця та відповідну документацію не має можливості надати за причин того, що такі платежі не передбачені контрактом;

- калькуляції, каталоги, специфікації, прайс-листи фірми виробника не надавались за умов того, що ця інформація не є доступною для позивача, більш того постачальник товару не є виробником, тому одержати таку інформацію неможливо, натомість було надано інвойс від постачальника товару;

- висновки про якісні характеристики товару приведені в сертифікатах якості, які були надані на момент декларування;

- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством не надавались, тому що у таких висновках не виникало потреби;

- інформація зовнішньоторговельних організацій не надавалась, оскільки вартість електродів не встановлюється вищезгаданими організаціями.

04.08.2010 митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/001311/1 за третім методом.

Позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2010/019220, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Не погодившись з прийнятим рішенням Запорізької митниці 04.08.2010 про визначення митної вартості товару №112000006/2010/001311/1 за третім методом позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі МК України) митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (надалі Порядок № 1776) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Суд вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього обєктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішення відповідача про визначення митної вартості товарів за третім методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за третім методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

На підставі зазначеного відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення від 04.08.2010 №112000006/2010/001311/1 щодо визначення митної вартості товарів за третім методом, а тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим в своєму позові позивач просить визнати неправомірними дії Запорізької митниці щодо відмови у прийнятті вантажної митної декларації №112030000/2010/019108 та відмови у митному оформленні товару за першим методом.

Проте, як було встановлено матеріалами справи Запорізька митниця фактично не відмовляла підприємству позивача в митному оформленні (не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, не приймала картки відмови), а видала рішення про визначення митної вартості товарів, з яким позивач погодився, надавши нову ВМД для митного оформлення. Товар в митному відношенні вже оформлений та пропущений митницею у вільний обіг.

Таким чином, оскільки митниця не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, слід присудити на користь позивача обґрунтовані та підтверджені документально судові витрати з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» до Запорізької митниці задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці №112000006/2010/001311/1 від 04.08.2010 про визначення митної вартості товарів.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» (69008, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, буд.81; код ЄДРПОУ 00186536) 1 (одна) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 08.10.2010