Рішення № 118920348, 08.05.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/10780/24

Провадження № 2-о/947/244/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення за участі заінтересованої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26303241),-

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Одеси 29.03.2024 року, у порядку окремого провадження, звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту того, що він здійснює догляд свого батька інваліда другої групи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 02.04.2024 року заява прийнята судом до розгляду та призначено розгляд заяви на 08.05.2024 року.

Враховуючи що заявником у самому тексті заяви зазначено номер мобільного телефону, як засіб звязку, судом було направлено повідомлення на зазначений номер про час і місце розгляду заяви, однак до судового засідання заявник не з`явився, клопотань та заяв по суті справи або щодо перенесення судового розгляду не надав.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині першій статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку.

Перелік юридичних фактів, визначений частиною першою статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Звертаючись із заявою, ОСОБА_1 зазначено, що встановлення факту постійного догляду необхідне для виникнення прав та обов`язків, визначених законами України « Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та « Про соціальні послуги». .

Згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до пунктів 10, 15 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги», отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Згідно з частиною 6 статті 13 вказаного Закону фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Згідно з п.25 Порядку організації надання соціальних послу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №587 (далі - Порядок) для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Відповідно до п.36 Порядку після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі (п.37 Порядку).

Крім того, в силу ч. 1 - 4 ст. 21 ЗУ «Про соціальні послуги» рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

Також при розгляді даної заяви та необхідності встановлення певного факту , судом враховується що внаслідок повномасштабної агресії російської федерації виникли нові обставини пов`язані із визначенням певної категорії громадян а саме осіб яка здійснюють догляд за інвалідами 2 групи.

Так, відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Кабінет Міністрів України постановою від 10.09.2022№ 1044вніс зміни доПравилперетинання державного кордону громадянами Українита встановив нові категорії громадян, які мають правовиїзду.

Зокрема, виїжджатиза кордон можуть:

- особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд;

- особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду;

-особи, які потребують постійного догляду, - у супроводі одного із членів сім`ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв`язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді та акта встановлення факту здійснення догляду.

Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи, за якою здійснюється доглядабо яка здійснює догляд, до районної держадміністрації або виконавчого органу ради із заявою про здійснення такого догляду. Якщо особа, якапотребує постійного догляду (в т.ч. особа з інвалідністю I чи II групи) є взятою на облік ВПО, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання цієї ВПО. На підставізвернення особи з інвалідністю І чи ІІ групи чи особи, яка здійснює догляд, РДА або ОМС не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складає акт встановлення факту здійснення доглядув довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

Повноваження відповідного виконавчого органу повинні міститисяу Положенні про відповідний виконавчий орган, яке затверджується радою (ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Якщо у чинному положенні передбачено виконання виконавчим органом«інших повноважень відповідно до рішення виконкому/розпорядження голови»(або щось аналогічне), то не потрібно вносити зміни до Положення для уповноваження виконавчого органу на складання акта у такому випадку достатньо рішення виконкому.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 289 від 24.11.2022 , у відповідності до статей 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, враховуючи лист Головного управління Національної соціальної сервісної служби в Одеській області від 17 листопада 2022 року № 287 та рекомендації Асоціації міст України щодо складання органами місцевого самоврядування акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, з метою забезпечення реалізації громадянами права перетинати державний кордон під час дії в Україні надзвичайного або воєнного стану Виконавчий комітет Одеської міської ради, було визначено Київську, Малиновську, Приморську, Суворовську районні адміністрації Одеської міської ради уповноваженими виконавчими органами Одеської міської ради щодо прийняття заяв та видачі актів встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, у відповідному адміністративному районі міста Одеси.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що фактично надання соціальних послуг у вигляді постійного догляду за особою похилого віку здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством і оформлюється рішенням відповідного органу, а тому даний факт не може бути встановлений в судовому порядку. У разі ж відмови заявнику бути надавачем соціальних послуг або у призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, або у наданні відстрочки для призову на військову службу під час мобілізації а також у випадку відмови у перетинанні державного кордону під час супроводу інваліда. він має право оскаржити таке рішення суб`єкта владних повноважень у судовому порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.264-268,293-294,315-319 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту здійснення ним постійного догляду за батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом ІІ групи.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складення судом 09.05.2024.

Суддя Луняченко В. О.