Рішення № 118919801, 07.05.2024, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2042/24

Провадження № 2/577/694/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з указаним позовом та прохає стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики № 78224281 в розмірі 42000 грн., договором позики № 5365086 в розмірі 4740 грн., кредитним договором № 6451412 в розмірі 2385,11 грн. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 28.02.2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78224281. Вказаний договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електроними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису. 14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 10 від 21.09.2023 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42000 грн., з яких: 10500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31500 грн. - сума заборгованості за відсотками. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики на загальну суму 42000 грн.

Крім того, 25.03.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №5365086, Згідно п.п. 2.1, 9.1 договору позики, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплати позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Договір позики укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі. Позикодавець в порядку передбаченому Законом України «Про електрону комерцію» шляхом попереднього розміщення позикодавцем в особистому кабінеті позичальника договору позики для вивчення та прийняття його умов позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого позикодавцем договору у відповідне поле.

10.08.2023 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 10-08/2023. Відповідно до якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 10.08.2023 року до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 4740 грн., з яких: 1500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3240 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.

До того ж, 11 березня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6451412, який підписано електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону.

24.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24112023 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає), а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.11.2023 до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 2385,11 грн, з яких 925,87 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1459,24 грн. - сума заборгованості за відсоткими.

Взятих на себе зобов`язань за договором позики № 78224281, договором позики № 5365086 та кредитним договором № 6451412 ОСОБА_1 не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, у позовній заяві зазначив, що прохає судове засідання провести за його відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує (а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с. 75). Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подав. З огляду на положення ч. 7, 8 ст.128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, вважається, що про день, час та місце розгляду справи особа повідомлена належним чином. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галяна С.В. від 18.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду (а.с. 73).

Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.03.2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 78224281, відповідно до якого відповідач отримав у позику кошти в розмірі 15000 грн. строком на 30 днів, кінцева дата повернення позики 25.04.2023 року. Зі змісту договору встановлено, що сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: базова процентна ставка 2,5 % (базова), знижена процентна ставка становить 0,75 %, (1081,% річних). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 %. Орієнтована загальна вартість позики 12862,50 грн. Договір позики № 78224281 від 26.03.2023 року було підписано відповідачем 26.03.2023 року, шляхом накладення електронного підпису одноразовим індентифікатором tREu41uzQA (а.с. 9-10).

14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 (а.с. 12.13), відповідно до якого кредитор (ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») передав у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору до боржників, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 78224281 від 26.03.2023 року, що підтверджується витягом з Реєстру боржників № 10 до цього договору (а.с.17).

Згідно витягу з Реєстру боржників № 10 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року та розрахунку заборгованості по договору позики № 78224281 від 26.03.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 42000 грн., з яких: 10500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31500 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 18).

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а увипадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Згідно змісту ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Оскільки договір про надання позики підписаний ОСОБА_1 , шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» позику, суму якої вчасно не повернув, а тому з нього на користь правонаступника кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належить стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10500 грн.

Що стосується заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 31500 грн. за період з 26.03.2023 року по 25.04.2023 року, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2 Договору позики № 78224281 від 26.03.2023 року позика надається строком на 30 днів, тобто до 25.04.2023 року.

Зважаючи на вказане, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії позики, є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 25.04.2023 року відсутні. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі № 175/4753/15-ц.

За таких обставин, зважаючи на те, що позичальник ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за договором позики № 78224281 від 26.03.2023 року, проте ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» продовжувало нараховувати проценти поза межами дії договору позики, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, та з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як правонаступника кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором позики № 78224281 від 26.03.2023 року у розмірі 10500 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 7875 грн. (10500х(2,5/100)х30) заборгованості за відсотками за період з 26.03.2023 року по 25.04.2023 року. Де 2,5 - процентна ставка за день; 30 кількість днів на який видано позику, а всього кошти в розмірі 18375 грн.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 за договором позики 5365086 від 25 березня 2023 року та договором надання споживчого кредиту № 6451412 від 11 березня 2023 року.

25.03.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5365086 за яким надано в позику 1500 грн. строком до 13 червня 2023 року шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника. Акційна процентна ставка 1.10500%, базова процентна ставка фіксована 2.20000%. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора z22309 і був надісланий на номер мобільний телефону ОСОБА_1 (а.с. 24-28).

Заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 4740 грн., з яких: 1500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3240 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою (а.с. 38).

10.08.2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «Маніфою» (клієнт) укладено договір факторингу № 10-08/2023 укладено договір факторингу за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб. Загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором визначається в день передачі по Акту прийому-передачі реєстру боржників, який підписується в день укладення даного договору (а.с. 34-36).

Згідно Акту прийому-передачі від 10.08.2023 року реєстр боржників передано в повному обсязі (а.с. 37).

11.03.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 6451412, який підписано електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону, за яким надано в позику 10000 грн. строком на 360 днів, за користування кредитом клієнт сплачує стандартну процентну ставку 1,99 % в день, знижена процентна ставка 1,294%, якщо споживач до 10.04.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29653,85 % річних, за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 8164 грн (а.с. 44-48).

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 29.02.2024 року заборгованість за кредитним договором № 6414121 від 11.03.2023 року становить 2385.11 грн., з яких 925,87 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1459,24 грн. - сума заборгованості за відсоткими (а.с. 55).

24.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24112023 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає), а ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.11.2023 року до договору факторингу ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 2385,11 грн. (а.с. 50-54).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5365086 від 25.03.2023 року та договір надання споживчого кредиту № 6451412 від 11 березня 2023 року за умовами яких відповідач отримав грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок. Зазначені договори були укладені дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону ОСОБА_1 .

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі. Так, суд враховує, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для задоволення позову в частині стягнення боргу за кредитним договором № 5365086 від 25.03.2023 року та договором надання споживчого кредиту № 6451412 від 11 березня 2023 року. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорах строк грошові кошти та нараховані відсотки не повернув. З часу отримання позивачем права вимоги до відповідача, останнім заборгованість за кредитним договором № 5365086 від 25.03.2023 року та договором надання споживчого кредиту № 6451412 від 11 березня 2023 року не сплачував. Розмір суми заборгованості підтверджується умовами укладених договорів, не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 49125,11 грн., а задоволено 25500,11 грн., тобто на 52 % (25500,11 х 100/49125,11).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 1574,56 грн. судового збору (3028 х 52 % /100%).

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 264-265, 279 ЦПК України, ст. 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, IBAN № НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором позики № 78224281 від 26 березня 2023 року в розмірі 18375 грн., заборгованість за договором позики № 5365086 від 25 березня 2023 року в розмірі 4740 грн та договором надання споживчого кредиту № 6451412 від 11 березня 2023 року в розмірі 2385,11 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1574,56 грн, а всього 27074,67 грн. (двадцять сім тисяч сімдесят чотири грн. 67 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Галян С. В.