Постанова № 118919326, 09.05.2024, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1357/24

Номер провадження 3/489/950/24

Постанова

Іменем України

09 травня 2024 року місто Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Микульшина Ганна Анатоліївна, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Головного управління ДПС у Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої: ТОВ «Гесна», директор, ліквідатор, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

встановила:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 97 від 19.02.2024 встановлено, що ОСОБА_1 директор та ліквідатор ТОВ«Гесна» в період з 01.01.2017 по 05.02.2024, вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а саме ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку:

п.292.1 ст. 292, п.293.1ст.293ПК України занижено суму єдиного податку на загальну суму 2058,21 грн., в тому числі за 1квартал 2022 року на суму 2058,21 грн. внаслідок заниження доходу на загальну суму 41164,10 грн., в тому числі за 1 квартал 2022 року на суму 41 164,10 грн. за рахунок не відображення в повному обсязі отриманих грошових коштів від надання послуг автостоянки автомобілів, послуг по зберіганню та охороні автомобілів.

Вказане правопорушення є триваючим, в період з 01.01.2017 по 05.02.2024, виявлено 19.02.2024.

ОСОБА_1 до суду не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась шляхом направлення судової повістки поштовим відправленням. 30.04.2024 від неї надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, в якому заперечувала свою винуватість в інкримінованому правопорушенні, посилаючись на неможливість належного ведення податкового обліку через відсутність працівників в країні з 15.03.2022 по 16.03.2023 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Робота підприємства була призупинена, відповідні накази були передані до аудиторської служби.

Морозова посилаласьна те,що відповіднодо п.п.1,2п.1Закону України«Про захистінтересів суб`єктівподання звітностіта іншихдокументів уперіод діївоєнного стануабо станувійни» фізичніособи,фізичні особи-підприємці,юридичні особи,крім тих,які наділенібюджетними повноваженнямизгідно іззаконодавством,подають облікові,фінансові,бухгалтерські,розрахункові,аудиторські звітита будь-якіінші документи,подання якихвимагається відповіднодо нормчинного законодавствав документальнійта/абов електроннійформі,протягом трьохмісяців післяприпинення чискасування воєнногостану абостану війниза весьперіод неподаннязвітності чиобов`язку податидокументи; у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення до фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності та/або документів, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі, суддя приходить до таких висновків.

Так, згідно статті 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною першою статті 256 КУпАПвстановлено вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Стаття 9 КУпАПвизначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом частини першоїстатті 163-1 КУпАПадміністративна відповідальністьнастає вразі відсутностіподаткового обліку,порушення керівникамита іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

На підтвердження винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в інкримінованому їй правопорушенні до матеріалів справи додано копію акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 19.02.2024 №2231/14-29-07-06/39187625 (а.с.3-8).

Будь-які інші докази, окрім зазначеного акта та протоколу про адміністративне правопорушення, складеного Головним управлінням ДПС у Миколаївській області в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собоюне породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Згідно п.54.3. ст. 54 Податкового кодексу Україниу випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст. 54 ПК України).

Пунктом58.1. статті 58 ПК Українивизначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно достатті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає(вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьомустаттями 55-56 ПК Українипередбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п.56.4 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

У адміністративному матеріалі, що розглядається, відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 19.02.2024 №2231/14-29-07-06/39187625.

Проте закономірно допускати, що за результатами оскарження таке податкове повідомлення-рішення, у випадку його винесення, може бути скасоване.

Відтак складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акта документальної позапланової виїзної перевірки, є передчасним.

Зі змістустатті 62 Конституції Українивбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей9,33,245,252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відтак враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази котрі підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч.1ст. 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір розмір і порядок якого встановлений законом.

Оскільки відносно ОСОБА_1 не винесено постанови про накладення на неї адміністративного стягнення, судовий збір не підлягає сплаті.

Керуючись ч. 1 ст.163-1, ч. 1 ст.247, п. 1 ст.284 КУпАП, суддя

постановила:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1ст. 163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Г.А. Микульшина