Рішення № 118916225, 09.05.2024, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1993/23

Провадження № 2/211/1578/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 травня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Строгановій Е.О.,

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» (далі по тексту ТОВ «ДУРБ») звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, зазначивши, що відповідачам щомісячно, відповідно до тарифів на вказані послуги здійснювалося постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, за період з 01.10.2019 по 01.03.2023 заборгованість за послугу з постачання теплової енергії становить 50970,75 грн., також виникла заборгованість з плати за абонентське обслуговування в сумі 426,16 грн. Вказану суму заборгованості по оплаті за надані послуги з централізованого опалення позивач просить стягнути на свою користь з відповідачів. У зв`язку не сплатою в повному обсязі відповідачами послуги з централізованого опалення, внаслідок виникнення заборгованості позивач просить також стягнути з відповідачів на свою користь інфляційні збитки в сумі 3982,20 грн. та 3% річних у сумі 1301,56 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 20.07.2023 у вказаній цивільній справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії було задоволено повністю.

08.01.2024 відповідачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про скасування заочного рішення. У заяві про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що позивачем заявлено вимоги поза строком позовної давності та просив до вимог за період з 01.10.2019 по 29.03.2020 застосувати строк позовної давності.

Ухвалою суду від 07.02.2024 відповідачу ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 19.03.2024 заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 20 липня 2023 року у цивільній справі №211/1993/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії скасовано та справу призначено до розгляду.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, згідно поданої одночасно заяви заперечувала проти застосування строку позовної давності, посилаючись на дію карантину на території України з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, своєчасно та належним чином були повідомлена про дату, час та місце слухання справи в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України, відзиву на позов не надала.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 67ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень ст. 68ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тому відповідно вони є споживачами послуги з централізованого опалення, яка надається ТОВ «ДУРБ».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою КабінетуМіністрів Українивід 21.07.2005№ 630 (далі - Правила).

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 68 ЖК України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за послуги нараховується щомісячно.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, серед обов`язків споживача оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а одним із обов`язків виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

ТзОВ «ДУРБ» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачалася у спірний період теплова енергія до житла відповідачів, однак відповідачами зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснювалося неналежним чином.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 ,за період з 01.10.2019 по 01.03.2023 складає 50970,75 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування 426,16 грн.

Крім того, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 14.11.2011 у справі № 6-40цс11).

Як зазначено в Аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01.07.2014), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 20.06.2012 у справі № 6-68цс12, від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів на його користь інфляційних збитків у сумі 3982,20 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 1301,56 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки неправомірнимидіями відповідачівпозивачеві булозавдано збитків,по сутіматеріальної шкоди,яка вираженав грошовомуеквіваленті,а відтакє грошовимзобов`язанням,суд вважає,що позовнівимоги позивачапро стягненняіндексу інфляціїта трьохвідсотків річнихузгоджуються зположеннями частинидругої статті625ЦК Українита погоджуєтьсяз наданимпозивачем розрахункомінфляційних збитківта 3%річних.

Щодо вимоги відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до вимог позивача суд вважає за необхідне виходити з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу. Зокрема, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач (ч. ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України).

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачем ОСОБА_1 у заяві про скасування судового наказу заявлено вимогу про застосування строку позовної давності.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020.

«Карантинні» норми також були установлені п. 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Цей пункт передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2684,00 грн., сплаченого при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача, з врахуванням роз`яснень, викладених в пункті 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

постановив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання яких зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва», код ЄДРПОУ 37862355, заборгованості, яка виникла за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Військове містечко-33, будинок 13, квартира 11, та складається з: заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2019 по 01.03.2023 у сумі 50970 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 75 копійок, заборгованості з плати за абонентське обслуговування в сумі 426 (чотириста двадцять шість) гривень 16 копійок; інфляційні збитки в сумі 3982 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 20 копійок та 3% річних від простроченої суми в сумі 1301 (одна тисяча триста одна) гривня 56 копійок.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, тобто по 1342 (одній тисячі триста сорок дві) гривні 00 копійок з кожного.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Юзефович