Рішення № 1189050, 19.11.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2007 Справа № 14/392-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Одеської залізниці, м. Одеса,

до дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот",м. Херсон,

про стягнення 2890грн. 08коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ніколащенко С.О., ю/к, дов. від 15.09.05р., Литвиненко Т.О., ю/к, дов. від 31.10.07р.,

від відповідача: Мітяй М.П., заст. головного диспетчера, дов. № 01-8/1443 від 14.08.07р.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 2890грн.08коп. заборгованості за послуги зберігання вантажу у вагонах в березні-квітні місяці 2007 року, посилаючись на положення ст. ст. 46, 137 Статуту залізниць України, пункти 5, 8 та 9 Правил зберігання вантажів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за № 866/5087 від 24 11.2000 р., пункт 2.1. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво № 1, розділ 2).

Представник позивача в ході судового засідання підтримав позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.

Із загальної нарахованої плати 2890грн. 08коп. за зберігання вантажів у вагонах, 615грн. 60коп. згідно накопичувальної картки № 300306 складає плата за зберігання вантажів, які прибули у власних вагонах. Як стверджує відповідач, чинним законодавством не передбачена плата за зберігання вантажів у власних вагонах. Відповідно ч. 2 статті 119 Статуту залізниць України за час затримки вагонів на станціях призначення в очікуванні подання їх під вивантаження з причин, що залежать від порту, останній сплачує залізниці 50 відсотків плати за користування вагонами. Інших платежів Статутом залізниць України та укладеними договорами між сторонами не передбачено. У п. 2.16. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 із змінами і доповненнями, внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. № 04-5/1429 зазначено, що згідно вимог п. 105 Статуту залізниць України сторони несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.

Посилання позивача у позові на вимоги ст. 46 Статуту залізниць України, п. п. 5.8 Правил зберігання вантажів, п. 2.3 Тарифного керівництва № 1, на думку відповідача безпідставне, так як вони поширюються тільки на вантажі, які вивантажені на місцях загального користування, що визначено у ст. 46 Статуту залізниць України, п. 1 розділу 7 Правил перевезень вантажів, п. 2.1 розділу 2 Тарифного керівництва № 1.

Як стверджує відповідач, стаття 46 Статуту залізниць України не регулює правовідносини по зберіганню вантажу у вагонах за час затримки вагонів на станції в очікуванні подачі їх для вивантаження.

Відповідно ч. 2 ст. 119 Статуту залізниць України власники під'їзних колій сплачують залізниці плату за користування вагонами за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії. Сплачувати двічі за одну і ту ж вину (затримку одних і тих же вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження) один раз на підставі ст. 119, другий раз на підставі ст. 46 Статуту залізниць України, на думку відповідача, суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, відповідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01 листопада 1996 р. визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно п. 7 розділу 7 Правил перевезень вантажів на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та в складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються угодою між залізницею і вантажовласником.

На думку відповідача, за умовами такої самої угоди можуть зберігатись вантажі у вагонах і контейнерах.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначає відповідач, залізницею ніяких дій і діяльності по зберіганню вантажів не було вчинено, про що свідчить недостача вантажу (металобрухту) у 7 вагонах, перелічених в накопичувальних картках № 130450 та № 150476.

Портом вагони не були замовлені своєчасно під вивантаження по причині недостачі вантажу (металобрухту) у вагонах.

В разі прибуття вантажу з ознаками недостачі залізниця відповідно п. 52 Статуту залізниць України зобов'язана перевірити масу вантажу, що і було зроблено. Вагони № 60796984, № 60804523, № 63956023 із металобрухтом прибули на станцію 12.04.2007р. в 11год. 50хв., були подані на ваги залізниці для зважування 12.04.2007р. в 16 годин, а в акті № 567 відповідальність Порта за зберігання зазначена з 13 год. 50хв. 12.04.2007 р. При зважуванні встановлено, що у вагоні № 60796984 недостача вантажу 10,470 тонн, у вагоні № 60804523 - 5,760 тонн., у вагоні № 63956023 - 21,940 тонн. В акті загальної форми № 567 вага вантажу у вагонах зазначена згідно перевізних документів, а не фактична після зважування. В результаті чого, на думку відповідача, невірно визначена плата за зберігання в накопичувальній картці № 130450. Фактична вага в трьох вагонах складає 147,900т., плата за зберігання складає 562,02грн. без ПДВ, в накопичувальній картці вона зазначена в розмірі 714,40грн. без ПДВ.

Після встановлення недостачі вантажу у вагонах станції Херсон-Порт була передана в 15 год. 55 хв. 13.04.2007 р. телеграма № 132, що вагони будуть замовлені під вивантаження після одержання комерційних актів. Станція Херсон-Порт телеграмою № 4 в 16 год. 35 хв. 13.04.2007 р. повідомила порт про те, що комерційні акти будуть надані після встановлення фактичної недостачі шляхом повторного зважування тобто встановлення тари вагонів. Після отримання телеграми № 4 вагони були замовлені під вивантаження.

Безпідставно нарахована плата за зберігання вантажу (металобрухту) у вагонах № 60175403, № 60808144, № 60808078, № 63964217 згідно накопичувальної картки № 150473. Загальна недостача у вказаних вагонах складає 22,370тонн. Фактична загальна вага в цих вагонах після зважування складає 214,200тонн., плата за зберігання складає 813,96грн., а в накопичувальній картці вона зазначена 904,40грн. на підставі маси вантажу зазначеному в накладних. Плата за зберігання вантажу у вагонах нарахована на підставі акту загальної форми № 574, який, на думку відповідача, складено безпідставно. В акті зазначено, що вагони знаходились на станції з 18 год. 30хв. 13.04.2007 р. до 00год. 30хв. 15.04.2007 р. по причині очікування подачі вагонів на фронт вивантаження у зв'язку із невиконанням технологічної норми вивантаження на раніше подані вагони. Але, як стверджує відповідач, з цим текстом погодитись не можна. Вагони прибули на станцію 13.04.2007 р. в 6год. 40хв., зважені 13.04.2007 р. в 10год. 20хв., замовлені під вивантаження 13.04.2007 р. в 16 годин телеграмою № 133. Подані на під'їзну колію під вивантаження 15.04.2007 р. в 00год. 45хв. На думку відповідача, вини порту у затримці подачі не було.

Крім того, відповідачем в доповненні до відзиву зазначено, що акти загальної форми № 567, № 574 складені станцією Херсон-Порт безпідставно без врахування вимог п. 29 розділу 8 Правил перевезень вантажів, де зазначено, що у разі недостачі вантажу, станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі, про що диспетчером порту була передана начальнику станції Херсон-Порт 13.04.2007 р. в 15год. 55хв. телеграма № 132. Як стверджує відповідач, в актах загальної форми № 567, № 574 час затримки по вині порту зазначений безпідставно через 2 години після прибуття поїзда.

В ході судового засідання оголошувалась перерва з 06.11.07 р. до 19.11.07 р.

За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

В березні та квітні 2007 році на станцію Херсон Порт Одеської залізниці прибули вагони на адресу Херсонського річкового порту з вантажем, які простояли з очікувані вивантаження більше терміну безоплатного зберігання.

Відповідно до положень п. 46 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнеру) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Крім того п. 5 Правил зберігання вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 866/5087 від 24.11.2000 р. передбачено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів зазначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Факт затримки вагонів на станції Херсон-порт підтверджується актом загальної форми № 508 від 28.-29.03.07 р. (накопичувална картка № 300306), актом загальної форми № 567 від 12-13.04.07 р. (накопичувальна картка № 130450), актом загальної форми № 574 від 13-15.04.07 р. (накопичувальна картка № 150473).

Пунктом 2.3 Збірника тарифів... (тарифне керівництво №1) передбачено, що "за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані від вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

У відповідності з положеннями п. 2.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво № 1, розділ 2) після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами), справляється збір за кожну добу в розмірах: 1грн. 50 коп. за одну тону при зберігання вантажів у критих складах, вагонах, контейнерах.

В ході судового засідання встановлено, що позивачем безпідставно нарахована плата за зберігання вантажу (металобрухту) у вагонах № 60175403, № 60808144, № 60808078, № 63964217 згідно накопичувальної картки № 150473. Загальна недостача у вказаних вагонах складає 22,370 тонн. Фактична загальна вага в цих вагонах після зважування складає 214,200 тонн., плата за зберігання складає 813,96 грн. без ПДВ, а в накопичувальній картці вона визначена у розмірі 904,60 грн. без ПДВ, на підставі маси вантажу зазначеної в накладних. Крім того, плата за зберігання вантажу у вагонах нарахована на підставі акту загальної форми № 574, який складено безпідставно. В акті зазначено, що вагони знаходились на станції з 18 год. 30 хв. 13.04.2007 р. до 00 год. 30 хв. 15.04.2007 р. по причині очікування подачі вагонів на фронт вивантаження у зв'язку із невиконанням технологічної норми вивантаження на раніше подані вагони. Але фактично вагони прибули на станцію 13.04.2007 р. в 6 год. 40 хв., зважені 13.04.2007 р. в 10 год. 20 хв., замовлені під вивантаження 13.04.2007 р. в 16 годин телеграмою № 133. Подані на під'їзну колію під вивантаження 15.04.2007 р. в 00 год. 45 хв.

Вагони № 60796984, № 60804523, № 63956023 із металобрухтом прибули на станцію 12.04.2007 р. в 11 год. 50 хв., були подані на ваги залізниці для зважування 12.04.2007 р. в 16 годин, а в акті № 567 відповідальність Порта за зберігання зазначена з 13 год. 50 хв. 12.04.2007 р. При зважуванні встановлено, що у вагоні № 60796984 недостача вантажу 10,470 тонн, у вагоні № 60804523 - 5,760 тонн., у вагоні № 63956023 - 21,940 тонн. В акті загальної форми № 567 вага вантажу у вагонах зазначена згідно перевізних документів, а не фактична після зважування. В результаті чого невірно визначена плата за зберігання в накопичувальній картці № 130450. Фактична вага в трьох вагонах складає 147,900 т., плата за зберігання складає 562,02 грн. без ПДВ, в накопичувальній картці вона визначена в розмірі 714,40 грн. без ПДВ.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1190грн.12коп. з урахуванням ПДВ, за актом загальної форми № 508 від 28.-29.03.07 р. (накопичувална картка № 300306) повністю та частково за актом загальної форми № 567 від 12-13.04.07 р. (накопичувальна картка № 130450). Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині щодо стягнення основного боргу у розмірі 1699грн.96коп. з урахуванням ПДВ, за актом загальної форми № 574 від 13-15.04.07 р. (накопичувальна картка № 150473) повністю та частково за актом загальної форми № 567 від 12-13.04.07 р. (накопичувальна картка № 130450).

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без задоволення, оскільки позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", ідентифікаційний код - 03150208, адреса - 73000, місто Херсон, Одеська площа, 6, р\рахунок - № 26009870052802 в ХФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 325015 на користь Одеської залізниці, ідентифікаційний код - 01071315, адреса - 65012, місто Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р\рахунок - не відомий, 1190грн. 12коп. заборгованості за зберігання вантажу у вагонах в березні-квітні 2007 року, 11грн. 90коп. витрат по сплаті державного мита, 48грн.59коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1699грн.96коп. заборгованості за послуги зберігання вантажу у вагонах в березні-квітні 2007 року.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Ю.В. Гридасов

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України "04" грудня 2007 р.