Рішення № 118902042, 07.05.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 р. справа №520/2228/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.11.2021 року по дату фактичної виплати заборгованості з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023.

Ухвалою суду від 31.01.2024 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого зазначив, що діяв в межах повноважень, встановлених законом, та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суддя Кухар М.Д. 25.03.2024 по 07.04.2024 з 11.04.2024 по 12.04.2024 та 03.05.2024 перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є отримувачем соціальної пенсії як особа з інвалідністю з дитинства III групи відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Так, зокрема, у періоді з 01.05.2020 року по 31.10.2021 року позивача визнано особою з інвалідністю III групи.

За відсутності у пенсійного органу інформації про визнання позивача особою з інвалідністю за період з 01.11.2021 по 12.06.2023 року виплату пенсії було припинено.

З 13.06.2023 року виплату пенсії по інвалідності продовжено на підставі довідки МСЕК серії 12ААВ № 343877.

Вказані обставини визнаються ГУ ПФУ в Харківській області у листі від 22.09.2023 року

Однак, після поновлення виплати пенсії відповідачем було протиправно не виплачено позивачці заборгованість з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023 року та, виходячи зі змісту названого листа відповідача, така невиплата обумовлена відсутністю у пенсійного органу інформації про визнання позивачку особою з інвалідністю за період з 01.11.2021 по 12.06.2023 року.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві заборгованості з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023 року, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.23 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, зокрема, внаслідок: загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Статтею 34 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.

Згідно ст. 36 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» якщо інвалід не з`явився в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у призначений для цього строк, то виплата йому пенсії зупиняється, а в разі визнання його знову інвалідом поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі коли строк повторного огляду пропущено з поважної причини, виплата пенсії провадиться з дня зупинення виплати до дня повторного огляду, але не більш як за 3 роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає його за цей період інвалідом. При цьому, якщо при повторному огляді інваліда переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то пенсія за вказаний час виплачується за попередньою групою.

Статтею 93 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію, зокрема інвалідам І і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи.

Постановою КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Урядом постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, з 19 грудня 2020 р. до ЗО червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 " (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № ЗО, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 "

Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 №651 з 24:00 год. 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV -2.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID -19) № 540-ІХ від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 в пенсійне законодавство, зокрема, що стосується осіб з інвалідністю, внесено зміни, за якими, у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОУШ-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю".

Системно аналізуючи наведені обставини у поєднанні з відповідними положеннями суд зазначає наступне.,

Так, сукупно у періоді з 12 березня 2020 року до 30.06.2023 року на території України діяв карантин, встановлений та, в подальшому продовжений, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом 8АІ18-СоУ-2, згідно Постанов КМУ від 09.12.2020 року № 1236, від 11 березня 2020 р. № 211, від 20 травня 2020 р. № 392, від 22 липня 2020 р. № 641.

У зв`язку з зазначеним, пенсійне законодавство зазнало змін, зокрема, щодо продовження на строк дії карантину в особи з інвалідністю вказаного статусу, навіть, попри непроходження повторного огляду МСЕК.

Відповідачем вказані постанови в частині, що стосується пенсійних виплат позивача за її статусом у період дії карантину виконувались до 01.11.2021 ( часу припинення виплати пенсії, що не заперечувалось відповідачем) попри те, що строк дії її довідки МСЕК серії 12ААА № 712170 від 23.04.2018 закінчився 23.04.2020 в період дії карантину.

Фактично ж, обставинами припинення виплати пенсії, про які замовчує відповідач, став той факт, що позивач уклала шлюб з громадянином Польщі та змінила прізвище « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » і через деякий час після укладення шлюбу, повернувшись на Україну, повідомила відповідача про зазначене.

У зв`язку продовженням на строк карантину статусу позивача - особи з інвалідністю, водночас, за факту зміни її прізвища та відсутності в неї довідки МСЕК на прізвище ОСОБА_3 , в електронних базах даних відповідача стався збій, внаслідок чого виплату пенсії позивачу було припинено з підстав, які не передбачені чинним законодавством.

У свою чергу, відповідний статус позивача - особи з інвалідністю дитинства не змінився та був підтверджений вже на прізвище, яке набуто позивачем у шлюбі, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААВ № 343877, за обставин чого виплату пенсії було поновлено з 13.06.2023, а за період з 01.11.2021 по 12.06.2023 утворилась заборгованість.

Фактично, підставою невиплати заборгованості з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023 відповідач вказує відсутність даних щодо статусу позивача - особи з інвалідністю.

Однак, вказаний період припадає на строк дії карантину, коли позивач не зобов`язана доказувати свій статус особи з інвалідністю, водночас зміна нею прізвища жодним чином не відміняє зазначеного.

При цьому, зміст листа відповідача від 22.09.2023 року фактично свідчить про те, що право позивача на пенсію відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на суму пенсійних виплат з 01.11.2021 по 12.06.2023, яких її було протиправно позбавлено відповідачем.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»),

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах» Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

При цьому, слід врахувати правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому зазначено, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Отже, фактичне покладення на позивача відповідальності за неналежне виконання уповноваженими державними органами функцій, покладених на них законом, не відповідає принципу верховенства права.

Крім того, враховуючи, що не отримані суми пенсії позивача є доходом, у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», зазначаємо наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 вказаного Закону визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 цього Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказані положення також містить і Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Компенсація за порушення строків виплати проводиться тоді, коли грошовий дохід (пенсія) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постанові від 03.07.2018 (справа №521/940/17), від 11.02.2021 у справі № 1540/3742/18, від 12.04.2023 ( справа № 640/2228/20).

За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належних сум, зокрема, грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, у справі №240/11882/19 від 15.10.2020.

Аналізуючи норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 слід зауважити, що: початком періоду виплати компенсації є день порушеного права особи у вигляді недоотриманого доходу, кінцем - фактичне припинення порушення такого права у вигляді отримання такого доходу.

Отже, враховуючи факт порушення відповідачем строків виплати пенсії позивача, в силу приписів Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», в останнього виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу починаючи з 01.11.2021 року - день коли доход у вигляді пенсії позивачеві не виплачувався, по дату фактичної виплати такого доходу.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.11.2021 року по дату фактичної виплати заборгованості з пенсії за період з 01.11.2021 по 12.06.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в розмірі 968 (дев`ятьсот шістдесят вісім) грн.96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

Повний текст рішення складено 07 травня2024 року.

Суддя Кухар М.Д.