Рішення № 118901479, 08.05.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8265/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 31 року 06 місяців 02 днів та виплати заборгованості з 04.01.2024 року;

- зобов`язання відповідача призначити та перерахувати з 04.01.2024 року позивачу пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 31 року 06 місяців 02 днів та виплатити заборгованість з 04.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача порушують конституційне право на належний соціальний захист та є неправомірними, а дії про відмову у призначенні пенсії за вислугу років незаконним, оскільки пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

18.04.2024 року до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив, в якому зазначено, що пенсія по вислузі років позивачу була призначена Головним управлінням відповідно до статті 21 Закону №2262 з 12.01.2022 у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення. Оскільки на момент звільнення календарна вислуга позивача склала 24 роки 00 місяців 05 днів, що відповідає пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також ухвалою суду від 18.03.2024 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду в строк для надання відзиву, належним чином засвідчені копії заяви та документів, які надавались позивачем до ПФУ при зверненні для призначення пенсії згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, згідно з Наказом Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України від 11.01.2022 року №03/ОС-22 звільнено підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки. Вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні 24 роки, 00 місяців, 05 днів; у пільговому обчисленні 31 років, 06 місяців, 02 дні; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 24 роки, 00 місяців, 05 днів (а.с.16).

На підставі наданих ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» від 07.04.2022 року №1/8/1-1090 позивачу призначена пенсія по інвалідності з 12.01.2022 року відповідно до ст..21 Закону України «Про пенсійне забезпечення, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення.

ОСОБА_1 04.01.2024 року звернувся із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив призначити пенсію за вислугу років відповідно до п.«а», ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Листом від 29.01.2024 року №3282-373/К-02/8-1500/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено, що на підставі подання Державної установи «Одеська виправна колонія №14» від 07.04.2022 року №1/8/1-1090 позивачу Головним управлінням призначена пенсія по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 12.01.2022 у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення. Та на момент звільнення календарна вислуга років позивача складала 24 роки 00 місяців 05 днів, правові підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону відсутні (а.с.12).

Вважаючи вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови y призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно із п. а ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. (далі - Закон України № 2262-XII).

Пунктом а частини першої статті 12 Закону України № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б , д , ж статті 1 - 2 вказаного Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 зазначеного Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Частиною другою статті 17 Закону України 2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах вказаного Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно зі статтею 17-1 Закону України 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту а пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 вказаної постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці-час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

З вказаної Постанови слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.

Таким чином, з аналізу викладених положень наведеного Порядку вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» Закону України № 2262-XI.

Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.

З огляду на викладені норми, слід вказати, що як Законом №2262-ХІІ, так і Постановою №393 не визначено та не передбачено таких понять як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років.

Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ визначено умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років.

Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ також врегульовано питання обчислення саме вислуги років, однак за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії згідно Закону №2262-ХІІ.

В свою чергу, згідно з Постановою № 393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності).

Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови.

Згідно Наказу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» Міністерства юстиції України від 11.01.2022 року №03/ОС-22 звільнено підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки. Вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні 24 роки, 00 місяців, 05 днів; у пільговому обчисленні 31 років, 06 місяців, 02 дні; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 24 роки, 00 місяців, 05 днів.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, ГУ ПФУ в Одеській області до вислуги років не зараховано пільгову вислугу років.

Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду по справі №805/3923/18-а від 03.03.2021.

Отже, висновок пенсійного органу про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, не є обґрунтованим, оскільки базується на хибному тлумаченні та застосуванні норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд вказує на те, що передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема пункт "а" статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та Постановою №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону №2262-XII у взаємозв`язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою №393.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, який викладений у постанові від 14.04.2021 про те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Таким чином, вислуга років позивача з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах на час набуття позивачем права на пенсію по інвалідності становить більше 25 календарних років, а саме: 31 років 06 місяців 02 днів, а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 29.01.2024 року №3282-373/К-02/8-1500/24 y призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. а ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що судом встановлено протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови y призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. а ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звiльнених з військової служби, та деяких інших осіб, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з моменту його звернення із заявою щодо призначення пенсії.

Що стосується вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо виплати заборгованості з 04.01.2024 року (дата звернення позивача із заявою про призначення пенсії), то суд зауважує, що в даному випадку такі вимоги є заявленими на майбутнє, оскільки не можливо стверджувати, що така заборгованість не буде виплачена позивачу при повторному розгляді його заяви (враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності повторного розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії).

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.

Керуючись статтями 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови листом від 29.01.2024 року №3282-373/К-02/8-1500/24 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з моменту його звернення із заявою щодо призначення пенсії.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

СуддяІванов Е.А.