Рішення № 118901371, 08.05.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9034/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 20987385) які виразились у відмові виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії ОСОБА_2 в розмірі 315 571,95 грн., що підлягала виплаті і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 20987385 ) провести виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) суму доплати до пенсії ОСОБА_2 в розмірі 315 571,95 грн., що підлягала виплаті і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022, справа № 420/13006/22, Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано з 01.12.2019 року перерахувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Одеській області" №33/36-2750 від 09.08.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 10.04.2023, ОСОБА_2 була нарахована доплата пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 в сумі 315 571,95 грн. 12.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду з заявою про виплату 315 571,95 грн., що підлягала виплаті і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю ОСОБА_2 Додатково направлено перелік документів. Проте, згідно відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 20.03.2024 зазначено, що заборгованість у розмірі 315 571,95 грн. не була сплачена ОСОБА_2 , однак Позивачу відмовлено в її сплаті з тих підстав, що ОСОБА_1 не є стороною по справі №420/13006/22 та має звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Позивач вважає зазначену відмову протиправною та за захистом своїх прав звернулась до суду.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого зазначив, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, та відповідно й заміну сторони у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) було призначено пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022, справа № 420/13006/22, Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано з 01.12.2019 року перерахувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Одеській області" №33/36-2750 від 09.08.2021 року, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 10.04.2023, ОСОБА_2 була нарахована доплата пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2023 в сумі 315 571,95грн.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_2 16.02.1985 року було укладено шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 16.02.1985 року.

Тарутинською державною нотаріальною конторою Одеської області заведена спадкова справа № 44/2024, щодо майна ОСОБА_2 .

Згідно довідки від 17.02.2024 року виданою нотаріальною конторою зазначено, що 06.02.2024 сини померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з заявами про відмову від прийняття спадщини.

06.02.2024 з заявою про прийняття спадщини звернулась дружина померлого ОСОБА_1 .

12.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду з заявою про виплату 315 571,95 грн., що підлягала виплаті і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю ОСОБА_2 Додатково направлено перелік документів.

Згідно відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 20.03.2024 зазначено, що заборгованість у розмірі 315 571,95 грн. не була сплачена ОСОБА_2 , однак Позивачу відмовлено в її сплаті з тих підстав, що ОСОБА_1 не є стороною по справі №420/13006/22 та має звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Крім того пенсійний фонд посилався на відсутність фінансування для погашення відповідної категорії заборгованості.

Позивач вважає зазначену відмову протиправною та за захистом своїх прав звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

В разі смерті пенсіонера членам його сім`ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п`ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави.

Верховний Суд в постанові від 30.01.2020 року по справі № 200/10269/19-а сформулював висновок про те, що «у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».

Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2022 року по справі № 200/10136/20-а.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 на день його смерті.

За таких підстав, з огляду на приписи ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач має право на отримання нарахованої на виконання постанови по справі № 420/13006/22, але не виплаченої ОСОБА_2 , суми пенсії.

При цьому, оскільки позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату нарахованої ОСОБА_2 , але неодержаної суми пенсії, протягом шести місяців після його смерті, тобто в межах строку, встановленого ч. 3 ст. 61 Закону України №2262-ХІІ, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові ОСОБА_2 , і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач не є стягувачем по справах №420/13006/22, оскільки правовідносини щодо виплати суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, є відмінними від правовідносин, які виникають у ході виконання судових рішень.

Стаття 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» прямо зобов`язує відповідача виплатити недоодержану пенсіонером пенсію у зв`язку з його смертю, особам, які належать до кола осіб, визначених цією ж статтею та які звернулись за такою виплатою не пізніше 6 місяців з дня смерті пенсіонера.

Те що недоодержана пенсія нарахована на виконання судового рішення, не змінює її правову природу.

Таким чином дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті їй суми пенсії, що була нарахована і підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022, справа № 420/13006/22 в розмірі 315 571,95 грн. і залишилась недоодержаною у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 є протиправними.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору, тому судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 20987385) які виразились у відмові виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії ОСОБА_2 в розмірі 315571,95 грн., що підлягала виплаті і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 20987385 ) провести виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) суму доплати до пенсії ОСОБА_2 в розмірі 315571,95 грн., що підлягала виплаті і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. за подання адміністративного позову за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України на р/р UA468999980313171206084015756, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко