Рішення № 118899242, 08.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуСправа №160/218/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 03.01.2024 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати", компенсації втрати частини доходів за період з 24.03.2022 року по 15.11.2023 року, тобто по день фактичної виплати нарахованої пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 №160/10602/23;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області компенсацію втрати частини доходів, розрахованої за період з 01.04.2022 року по 31.10.2023 року (включно) в розмірі 20795,02 грн. у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 №160/10602/23;

- стягнути з держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану протиправною бездіяльністю органу державної влади в розмірі 20000,00 грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за періодз 01.04.2022 року по 31.10.2023 року він не отримував належні нарахування та виплати суми перерахунку пенсії. Заборгованість по пенсії, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії, відповідач виплатив йому 31.10.2023 року. Таким чином, посилаючись на правові норми Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

20.02.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 по справі №160/10602/23 (рішення набрало законної сили 22.08.2023) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії Позивачу з урахуванням заробітної плати за період з 29.03.2007 по 31.05.2017 на підставі довідок про заробітну плату від 20.04.2017 за №31 Філії 11-й автобусний парк ДУП м. Москви Мостортранс, починаючи з 24.03.2022 та з урахуванням фактично виплачених сум. На виконання рішення суду від 21.07.2023 Головним управлінням проведено перерахунок та нараховано доплату з 24.03.2022 по 31.10.2023 в сумі 330400,26 грн., які виплачені в листопаді 2023 року. З 01.11.2023 пенсія Позивачу нараховується та виплачується відповідно до вищезазначеного рішення суду. Зі змісту наведених норм права випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої п.2 ст. 46 Закону №1058-IV, ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). З наведеного слідує, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Як зазначалося вище, на виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 по справі №160/10602/23, позивачу здійснено перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 29.03.2007 по 31.05.2017 на підставі довідок про заробітну плату від 20.04.2017 за №31, починаючи з 24.03.2022 та з урахуванням фактично виплачених сум, та нараховану за рішенням суду суму пенсії у розмірі 330400,26 грн., виплачено в листопаді 2023 року одноразово (що підтверджується самим позивачем). Відповідно, Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2013 року по справі №160/10602/23 виконано вчасно, добровільно та в повному обсязі. В даному випадку, сума пенсії нарахована за рішенням суду, вона носить разовий характер, її нараховування щомісячно не проводилось, ці суми були визначені на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно, нараховані суми виплачені без порушення строків. Заявлені позовні вимоги до Головного управління, стосовно стягнення втрати частини доходів вс умі 20795,02 грн є передчасними та спрямовані на майбутній захист порушених прав позивача, що не узгоджується з приписами КАС України, оскільки ще не вирішено саме питання щодо компенсації втрати частини доходів. Позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю Головного управління, що відповідно до ст.77 КАС України є його процесуальним обов`язком.

Станом на 08.05.2024 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №160/10602/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112347028) позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме ухвалено:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у врахуванні при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 за віком заробітної плати за період його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., згідно довідок про заробітну плату №№31 від 20.04.2017р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. на підставі довідок про заробітну плату від 20.04.2017р. за №№31 Філії 11-й автобусний парк ДУП м. Москви «Мосгортранс», починаючи з 24.03.2022р. та з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімсот три грн. 60 коп.).

Виплату нарахованої пенсії позивачу було здійснено 15.11.2023 в сумі 330400,26 грн. за всі попередні місяці з 24.03.2022 року по 15.11.2023 року, що підтверджується роздруківкою з картки позивача.

Позивач 24.11.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив виконати розрахунок відповідно до постанови КМУ №159 від 21.02.2001 року та сплатити компенсацію втрати частини пенсії (доходів) у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 24.03.2022 року по 15.11.2023р. включно.

Листом від 22.12.2023 року №64809-51856/П-01/8-0400/23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та повідомлено, що на виконання рішення суду від 21.07.2023 року проведено перерахунок та нараховано доплату з 24.03.2022 по 31.10.2023. Доплата за рішенням суду нарахована на відомість листопада 2023 року. З 01.11.2023 року пенсія нараховується згідно рішення суду.

В листі також зазначено, що у зв`язку з тим, що покладені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №160/10602/23 зобов`язання виконані органами ПФУ в порядку, встановленому судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на органи ПФУ підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

Не погоджуючись з діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що завдали втрат немайнового характеру (моральної шкоди) у вигляді душевних страждань, психологічного навантаження, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ(Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (Порядок № 159).

Відповідно дост.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно ст. 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане уст. 3 Закону №2050-ІІІ і п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Враховуючи, що несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Посилання відповідача в обґрунтування відзиву на те, що нараховані позивачу, на виконання рішення суду, кошти були виплачені своєчасно, є безпідставним, оскільки компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованих сум пенсії), а не виконання рішення суду.

Оскільки вказані кошти нараховані в результаті призначення пенсії та відновлення прав позивача, порушених внаслідок несвоєчасної виплати пенсії, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 16.12.2020 у справі №521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20.

З приводу вимоги позивача стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів, розрахованої за період з 01.04.2022 року по 31.10.2023 року (включно) в сумі 20795,02 грн. суд зазначає, що повноваження щодо обчислення розміру компенсації втрати частини грошових доходів покладається на відповідача, а тому підстави для стягнення з останнього самостійно нарахованих позивачем сум в розмірі 20795,02 грн. є передчасними.

Відповідачем на виконання рішення суду не було здійснено розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, перерахованої з 24.03.2022 пенсії, виплаченої 15.11.2023 на виконання рішення суду.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами ч.2ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 24.03.2022 року по 15.11.2023 року, у зв`язку з порушенням строків виплати призначеної пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 року у справі № 160/10602/23.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінює у 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що невиплата йому призначеної пенсії протягом майже чотирьох місяців після винесеного судового рішення по справі №160/10602/23, є достатньою і самостійною підставою для висновку, що йому було завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом, яке встановлено уст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст.23 ЦК України).

Заст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду сформульовані у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, в якій вказано, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

За оцінкою матеріалів справи і тверджень позивача суд не встановив факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Дій, якими могли бути спричинені моральні страждання відповідачем, позивачем не доведено і не надано відповідних доказів заподіяння моральної шкоди, а також відсутній розрахунок розміру заподіяної йому шкоди та не наведено належних мотивувань, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди.

Сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0.0.3411589822.1 від 13.01.2024.

Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139,241,243,244-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсації втрати частини доходів за період з 24.03.2022 року по 15.11.2023 року, тобто по день фактичної виплати нарахованої пенсії, у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої ОСОБА_1 пенсії, на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 року у справі № 160/10602/23.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 24.03.2022 року по 15.11.2023 року, у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 року у справі № 160/10602/23.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд., 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко