Ухвала суду № 118890540, 07.05.2024, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/419/24

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

07.05.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" (вх. № 4065/24 від 02.05.2024) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" заборгованості у розмірі 5 987, 45 гривень, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору приєднання № SO-2019-001 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів (аукціонів),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою (вх. № 4065/24 від 02.05.2024) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" заборгованості у розмірі 5 987, 45 гривень, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору приєднання № SO-2019-001 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів (аукціонів).

Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" у видачі судового наказу з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 Господарського процесуального кодексу України, є судовим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

За змістом статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Форма і зміст заяви про видачу судового наказу визначені статтею 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

У статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1). Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4).

Системне тлумачення зазначених положень статті 202 Цивільного кодексу України, в поєднанні з положеннями частини другої статті 207 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що укладення двостороннього правочину (договору), в письмовій формі здійснюється шляхом підписання сторонами (зокрема уповноваженими особами від імені юридичної особи) одного документа, у якому зафіксовано зміст правочину, або шляхом обміну сторонами документами (листами, телеграмами тощо), у яких зафіксовано зміст правочину.

Натомість, поведінка сторін, яка засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, або мовчання, за змістом частин 2 та 3 статті 205 Цивільного кодексу України, може свідчити про вчинення правочину у передбачених законом випадках, але не про дотримання письмової форми такого правочину.

У заяві про видачу судового наказу зазначено, що договір приєднання № SO-2019-001 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів (аукціонів) є офертою та представлений у формі формуляру (розміщений/оприлюднений на офіційному веб-сайті Оператора за посиланням https://smarttender.biz/. Договір може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника до запропонованого Договору в цілому. Замовник не може запропонувати свої умови Договору.

При цьому, заявник звернув увагу, що сторони не підписують паперовий Договір, оскільки він вважається укладеним в письмовій (електронній) формі з моменту його акцептування Замовником, без підписання Сторонами Договору на паперових носіях (згідно з пунктом 1.2. Договору, Акцепт - повне, безумовне та беззастережне прийняття Замовником умов Договору шляхом реєстрації на ЕМ та попередньої оплати Послуг чи внесення гарантійного та/або реєстраційного внеску відповідно до умов Договору та нормативних актів вказаних в п. 1.1. Договору).

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору.

Так, відповідно до частини 3 статті 11 означеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За приписом частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 11 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено. Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Згідно із частиною 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Всупереч викладеному в матеріалах заяви про видачу судового наказу відсутні належні та допустимі докази обміну між заявником та боржником електронними документами на підтвердження укладення договору приєднання № SO-2019-001 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів (аукціонів).

Щодо наданих заявником роздруківок на паперових носіях договору приєднання № SO-2019-001 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів (аукціонів), Акту № SO-2019-001/2501 надання послуг, протоколу про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20210811-91137 та рахунку-фактури № SO-2019-001/2501/82850 від 03.09.2021, суд зазначає також про таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Роздруківка електронного доказу не може вважатися електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення, а сам зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.

Отже, без накладеного електронного підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/19.

Відтак, надані заявником паперові копії документів на підтвердження оферти, акцепту - договору приєднання № SO-2019-001 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів (аукціонів), Акту № SO-2019-001/2501 надання послуг, протоколу про результати електронного аукціону № LLE001-UA-20210811-91137 та рахунку-фактури № SO-2019-001/2501/82850 від 03.09.2021 не посвідчені в установленому законом порядку. До заяви не додано доказів нанесення електронного підпису із зазначенням відповідного штрих-коду та/або QR-коду, ПІБ підписанта, номеру, дати нанесення, номеру сертифіката підпису тощо.

Відсутні також і докази обміну зазначених документів в комунікаційній системі з використанням ідентифікатора згідно з вимогами статті 12 "Про електронну комерцію" щодо підпису електронного документа.

Отже, надані заявником документи на підтвердження обставин, покладених в обґрунтування заяви про видачу судового наказу, не є допустимими доказами, а відтак не підтверджують виникнення у заявника права грошової вимоги.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Отже, в порушення вимог пункту 3 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу не додано копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості

Також, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 150, 151, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" заборгованості у розмірі 5 987, 45 гривень, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору приєднання № SO-2019-001 про надання послуг з організації та проведення електронних торгів (аукціонів).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвала підписана 07.05.2024.

Суддя В. В. Михайлишин