Рішення № 118885037, 11.04.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/4237/24

провадження № 2/753/4458/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 14 900,47 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 14 382,98 грн., 3% річних у розмірі 122,90 грн. та 394,59 грн. - інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №157 від 25.10.2007, житловий будинок АДРЕСА_1 передано на обслуговування Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс». Відповідно до п. 2.2. Статуту Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», предметом діяльності останнього є надання житлово-комунальних послуг споживачам. Так, відповідач є наймачем квартири АДРЕСА_2 , отримує надані позивачем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, при цьому, неналежно виконує зобов`язання по їх оплаті, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість за період з серпня 2020 року по жовтень 2023 року у розмірі 14 382,98 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

04.03.2024 до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 05.03.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулись на адресу суду з вказівкою у довідці про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, судом було здійснено усі передбачені Цивільно процесуальним кодексом України дії щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Однак, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від позивача також не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до Наказу Головного управління житлового забезпечення №157 від 25.10.2007 здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується оредером на жиле приміщення №004769 серії Б від 29.12.2006.

28.03.2014 між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №63, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_1 , а споживачем свочасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.

Будь-яких зауважень чи заперечень стосовно викладених пунктів у вищевказаному договорі у відповідача не було, що підтверджується його власноручним підписом в графі «споживач». Окрім того, станом на день розгляду даної справи, вказаний договір є чинним та ніким не оспорений.

З матеріалів справи вбачається, що позивач безперебійно надавав та надає житлово-комунальні послуги, а відповідач в свою чергу споживає їх, однак не належним чином виконує умови договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №63 від 28.03.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини зі споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів в галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як було зазначено вище, за приписами ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги.

Так, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідно до якого у ОСОБА_1 за період з серпня 2020 року по жовтень 2023 року наявна заборгованість у розмірі 14 382,98 грн.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача за оплату житлово-комунальних послуг, суд покладає в обґрунтування рішення наданий позивачем розрахунок, як об`єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо розміру нарахованих сум, здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та пропорційно до загальної площі найманої відповідачем квартири.

Згідно зі стст. 525, 526, 527, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А відповідно до ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.10.2020 року по 31.01.2022 року, яка підлягає стягненню становить 517,49 грн., що складається з 3% річних у розмірі 122,90 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 394,59 грн.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Окрім того, позивачем понесені витрати на правову допомогу в сумі 2 500,00 грн.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду: договір про надання правничої допомоги №13-24Т від 10.01.2024, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Шенлі»; попередній розрахунок суми судових витрат; детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 2 500,00 грн.; акт виконаних робіт від 31.01.2024 по договору про надання правничої допомоги №13-24Т від 10.01.2024; копію довіреності №056/04-58 від 10.01.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ключник А.В.

Таким чином, позивачем підтверджено розмір понесених витрат на правничу допомогу, а відтак суд вважає, що вказані витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись стст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 268, 273, 352, 354 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (код ЄДРПОУ 31025659, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 25-Б) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 14 900,47 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 14 382,98 грн., 3% річних у розмірі 122,90 грн. та 394,59 грн. - інфляційної складової боргу, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А

Дата складання повного тексту рішення - 11.04.2024.