Ухвала суду № 118884014, 29.04.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13343/23

Провадження № 2-ваі/638/1/24

УХВАЛА

Іменем України

29 квітня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Шишкіна О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Агапова Р.О. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення, -

встановив:

У провадженні судді Дзержинського районного суду м. Харкова Агапова Р.О. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення.

19.02.2024 року позивачем подано заяву про відвід судді Агапова Р.О. від розгляду даної справи, яка обґрунтована тим, що адміністративну позовну заяву подано 25.09.2023 та розподілено у провадження судді Агапова Р.О. 26.09.2023. Однак з моменту подання позовної заяви та призначення складу суду минуло більше чотирьох місяців, проте на даний момент досі не відкрито провадження у справі та відсутні будь-які подальші рухи по справі. Таким чином, на переконання позивача, порушення головуючим суддею прав ОСОБА_1., байдуже ставлення судді Агапова P.O. до своїх професійних обов`язків та нерозгляд даної справи в розумні строки викликають у позивача сумніви в неупередженості судді та недовіру до визначеного складу суду. За таких обставин, позивач вважає, що наявні обставини, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, у зв`язку з чим суддя Агапов Р.О. підлягає відводу від розгляду справи.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Агапова Р.О. від 21 лютого 2024 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Агапова Р.О.

23 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Агапова Р.О. розподілено судді Шишкіну О.В.

Частиною 3 ст.39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частинами другою та третьою статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід (ч. 8 ст. 40 КАС України).

Дослідивши заяву про відвід та матеріали справи, суд дійшов про відмову у задоволення відводу судді Агапова Р.О. з наступних підстав.

Підстави для відводу судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Як на підставу для відводу позивач посилається на наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України), оскільки суддя Агапов Р.О. протягом тривалого часу не вирішує питання про відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керувався положеннями ч.1 ст. 25 КАС України, відповідно до якої адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Позивачем у позовній заяві зазначено адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .

Однак, всупереч вимогам п. 8 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України, до позовної заяви не додано доказів проживання ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у позовні заяві, а саме: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що судом з метою недопущення порушення правил підсудності, встановлених ст.25 КАС України, 02.10.2023 направлено запит до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету апарату Ізюмської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача. 05.10.2023 аналогічний запит був направлений до Борівської селищної ради. 04.10.2023 від Відділу державної реєстрації виконавчого комітету апарату Ізюмської міської ради надійшла відповідь про залишення запиту без розгляду, оскільки зазначена у запиті адреса реєстрації місця проживання згідно екстериторіальності не відноситься до Ізюмської ТГ, на яку поширюється повноваження Ізюмської міської ради.

Матеріали справи не містять доказів надання Борівською селищною радою відповіді на запит суду від 05 жовтня 2023 року.

09.01.2024 судом направлено до Борівської селищної ради повторний запит про надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача, відповіді на який до теперішнього часу не надходило.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Таким чином, тривалий період вирішення питання про відкриття провадження у справі зумовлений як неповнотою наданих позивачем доказів, зокрема щодо зареєстрованого місця проживання за адресою, вказаною у адміністративній позовній заяві, так і бездіяльністю Борівської селищної ради, яка полягає у неналежному виконанні запиту суду.

Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України.

З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву про відвід, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Заявником не наведено жодних обставин та будь-яких доказів на підтвердження викладених у заяві доводів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не містить посилань на дії, вчинені суддею, що можуть свідчити про його необ`єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними статтею 36 КАС України, а тому суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Агапова Р.О.

Керуючись ст. ст. 36-41, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Аагапова Р.О. від розгляду справи № 638/13343/23 за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення - відмовити.

Передати справу судді Агапову Р.О. для продовження розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Шишкін