Рішення № 118878024, 07.05.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/2815/23

Номер провадження 2/235/223/24

РІРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

22.11.2023 року на розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просить стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська»: - нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 56 234,24 гривень; - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на день винесення рішення за період з 28.04.2023 року по 28.10.2023 року, тобто за шість місяців затримки у розмірі 121 400,40 гривень.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 09.02.2015 року по 28.04.2023 року перебувала в трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», звільнена з посади інженера 2 категорії на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин всупереч ст. 116 КЗпП України, відповідачем своєчасно, не надано остаточного розрахунку, не виплачені належні суми заробітку за період з січня 2020 року по квітень 2023 року в сумі 56 234,24 гривень (після утримання обов`язкових податків та зборів). Крім того, за затримку розрахунку при звільненні, за переконанням позивача, відповідач повинен понести відповідальність, тому заявлено вимогу стягнення, в порядку ст. 117 КЗпП України, середнього заробітку за період з 28.04.2023 року по 28.10.2023 року, тобто за шість місяців затримки, становить суму 121 400,40 гривень (а. с. 3-5).

Ухвалою суду від 27.11.2023 року порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді); розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а. с. 24).

25.12.2023 року ДП «ВК «Краснолиманська» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки звільнення та розрахунок при припиненні трудових відносин здійснені у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю. Так, ОСОБА_1 звільнена з підприємства 28.04.2023 року (за власним бажанням). Позивачу, в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано наступні суми - заробітна плата: за січень 2020 року - 3 145,34 гривень; за лютий 2020 року - 5 168,77 гривень; за березень 2020 року - 5 368,50 гривень; за квітень 2020 року - 5723,66 гривень; за квітень 2021 року - 1 044,76 гривень; за травень 2021 року - 3 818,10 гривень, за червень 2021 року - 1 059,74 гривень, за липень 2021 року - 2 525,55 гривень; за серпень 2021 року - 402,84 гривень; за березень 2022 року - 10 922,90 гривень; за квітень 2022 року - 3 322,25 гривень; за квітень 2023 року - 13 722,83 гривень - усього - 56 234,24 гривень (з урахуванням обов`язкових податків та зборів).

ДП «ВК «Краснолиманська» зазначається, що ОСОБА_1 в день звільнення відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, пп. 2.26, 2.27 ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» - у відділі кадрів видана трудова книжка, після чого позивачка повинна була звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку, однак такої вимоги заявлено не було. Статтею 116 КЗпП України передбачені строки, порядок та обставини, за яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний здійснювати остаточний розрахунок зі звільненим працівником, зокрема, у разі, якщо день звільнення для робітника не робочий день, то належні суми заробітку мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В свою чергу, ОСОБА_1 ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному вимог щодо проведення остаточного розрахунку не пред`явила, тому ДП «ВК «Краснолиманська» вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України. Одночасно у відзиві зазначено, що у разі встановлення судом під час розгляду справи підстав для відповідальності роботодавця згідно ст. 117 КЗпП України, - відповідачем надано відомості про середньоденний заробіток ОСОБА_1 , який складає 892,65 гривень. Останній робочий день позивача 28.04.2020 року, про що зазначено в довідці з Відділу контрольного табелю, а тому враховуючи норми ст. 116 КЗпП України, датою виникнення затримки розрахунку при звільненні має бути наступний день після звільнення. З таких обставин, період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з 29.04.2023 року, а не з 28.04.2023 року, як зазначає позивач, за весь час затримки по день фактичного розрахунку, та не більше ніж як за шість місяців. Крім того, просив врахувати, що сума стягуваного середнього заробітку в два рази перевищує заборгованість по заробітній платі, що не є справедливим, на думку представника відповідача, та не відповідає балансу між інтересами працівника і роботодавця. За таких обставин, суд може врахувати тяжке матеріальне становище підприємства на протязі тривалого часу та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності розміру заборгованості по заробітній платі. В цілому просив відмовити у задоволенні цієї частини позову. (а.с. 28-31).

Позивач ОСОБА_1 правом подати відповідь на відзив відповідача не скористалася.

Сторони на виклик до суду не з`явилися.

Позивачем ОСОБА_1 суду адресовано заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, ухвалити законне рішення на підставі письмових матеріалів у справі.

Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська», за довіреністю Райчева А. В. подала заяву про розгляд справи без її участі та просила винести рішення по суті справи, у відповідності до норм чинного законодавства та з урахуванням доводів, викладених у відзиві.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно записів в трудовій книжці серійний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська»:

- 09.02.2015 року - прийнята інженером 2 категорії;

- 08.04.2023 року - звільнена за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а. с. 14-19)

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з нею своєчасно не проведено.

Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «ВК «Краснолиманська» має перед ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати, нараховано наступні суми, що підлягають сплаті: за січень 2020 року - 6780,85 гривень; за лютий 2020 року - 6317,43 гривень; за березень 2020 року - 6424,89 гривень; за квітень 2020 року - 5723,47 гривень; за травень 2020 року - 4235,77 гривень, за червень 2020 року - 5893,19 гривень, за липень 2020 року - 10622,94 гривень - усього - 45 998,54 гривень (з урахуванням обов`язкових податків) (довідка № 01/11-295/19 від 20.12.2023 року - а.с. 34);

Відомості дослідженої бухгалтерської довідки позивачем ОСОБА_1 не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.

Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 20.12.2023 року складає 56 234,24 гривень. Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум; в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, згідно наказу ДП «ВК «Краснолиманська» № М-119/к від 28.04.2023 року ОСОБА_1 звільнена з посади інженера МПЗ, за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України сума належних виплат (складові нарахованого заробітку) мала бути виплачена ОСОБА_1 роботодавцем ДП «ВК «Краснолиманська» в день звільнення - 28.04.2023 року. За таких обставин, безпідставними є доводи відповідача в частині невиплати нарахованих сум при звільненні з причини не звернення позивача в будь-який спосіб (усно до бухгалтерії, письмово до керівництва) з вимогою про проведення остаточного розрахунку.

Заробітна плата в розумінні норм ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виконання зобов`язань, це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП України), компенсація за невикористані дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП України), вихідна допомога (ст. 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків розрахунку при звільненні.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належності та допустимості, - суд приходить до висновку, що примусовому стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 56 234,24 гривень з урахуванням утримання відповідачем прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів з цієї суми.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.

За позицією позивача відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок, оскільки нараховані суми складових заробітку не виплачені в день звільнення, тобто 28.04.2023 року, тому відповідач повинен понести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.

ОСОБА_1 , посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», - проводить розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за формулою: середній заробіток помножений на час затримки фактичного розрахунку.

Сума середнього заробітку позивачем визначена за лютий 2023 року - 20532,83 гривень, березень 2023 року - 17 851,27 гривень в сумі 38 384,10 гривень, з розрахунку 892,65 гривень (середньоденний заробіток) х 43 дні (кількість робочих днів). (а. с. 35)

Відповідач ДП ВК «Краснолиманське», не визнає заявлений ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ґрунтує позицію захисту на доводах про відсутності правових підстав для відповідальності за допущене порушення строків проведення розрахунку з позивачем при звільненні.

Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ДП ВК «Краснолиманська» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приймає до уваги наступне.

Статтею 117 КЗпП України, у редакції чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи, передбачена відповідальність роботодавця у вигляді виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, день звільнення - 28.04.2023 року був робочим днем для ОСОБА_2 , сума заборгованості в день звільнення не була виплачена.

З урахуванням вищевикладеного, звернення працівниці, яка у день звільнення працювала, то час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з наступного дня після звільнення, тобто з 29.04.2023 року.

Виплата заборгованості по заробітній платі в день звільнення не здійснена, а тому відповідач має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, що діє в редакції на момент звернення до суду.

Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 01/11-295/20 від 20.12.2023 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 визначений за лютий 2023 року - 20532,83 гривень, березень 2023 року - 17 851,27 гривень в сумі 38 384,10 гривень, з розрахунку 892,65 гривень (середньоденний заробіток) х 43 дні (кількість робочих днів). (а. с. 35)

Заперечень проти такого розрахунку позивачем не надано.

Суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 29.04.2023 року (наступний день після звільнення) - по 29.10.2023 року за шість місяців затримки (в межах заявлених позовних вимог, тобто 123 робочих дні, що в грошовому вираженні складає 109 795,95 гривен (123 р.д. х 892,65 гривень).

Таким чином, суд вважає вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 109 795,95 гривень. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Аналогічного висновку щодо розрахункового періоду дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 757/37241/20, провадження № 61-15667св21.

Суд акцентує увагу, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Так, ДП «ВК «Краснолиманська» у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовано, що невиплата ОСОБА_1 при звільненні належних сум заробітку не пов`язана з винною поведінкою роботодавця.

Вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, це свого роду відшкодування завданої майнової шкоди. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Метою законодавчого регулювання механізму компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Суд, розглянувши справу, вирішивши питання, які відповідно до статті 264 ЦПК України підлягають з`ясуванню при ухваленні рішення, - присуджує до стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» суми коштів - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - при цьому зазначає наступне.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року справа № 180/683/13-ц).

При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, - суд враховує, що згідно матеріалів справи ДП «ВК «Краснолиманська» має перед ОСОБА_1 обов`язок по виплаті заробітної плати згідно бухгалтерської довідки про заборгованість, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, ОСОБА_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнена відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли. Позов ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено повністю на суму 56 234,24 гривень, тобто на 100 % від заявлених вимог, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 1073,60 гривень.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред`явлені позовної заяви про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в дохід місцевого бюджету сплачено судовий збір в сумі 1073,60 гривень (квитанція - а.с. 1). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 109 795,95 гривень, тобто на 90,4 % від заявленої суми, тому судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 970,98 гривень.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 19, 44, 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 :

- заробітну плату за січень 2020 року - квітень 2023 року в сумі 56 234 (п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять чотири) гривні 24 (двадцять чотири) копійки (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів);

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.04.2023 року по 29.10.2023 року (включно) в сумі 109 795 (сто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 95 копійок (сума визначена без урахування утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах місячного платежу за січень 2020 року в сумі 3 145 (три тисячі сто сорок п`ять) гривень 34 копійки (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів).

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» стягнувши з відповідача:

- на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 970 (дев`ятсот сімдесят) гривень 98 копійок;

- на користь держави судовий збір в сумі в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду - 07.05.2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , номер карти платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Покровськ м. Родинське, вул. Перемоги, 9

Суддя: