Ухвала суду № 118876591, 07.05.2024, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 202/328/21

1-кс/0187/22/23

УХВАЛА

"07" травня 2024 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , в режимі відео конференції, ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12019040000001023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України

ВСТАНОВИВ

У провадженні Петриківського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12019040000001023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів по ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України.

06.05.2024 року в суд надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_6 з посиланням на те, що існують ризики передбачені п. п. 1,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від суду, оскільки, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та усвідомлює, що у разі визнання винним йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років;

- незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів або відмови від них, оскільки йому достовірно відомо місце їх мешкання, в якому й було вчинено розбійні напади, а також, з цією ж метою незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які на цей час судом ще не допитані;

- не маючи місця роботи, постійного джерела доходів знов вчинити з корисливих мотивів інше кримінальне правопорушення, оскільки дав згоду на свою участь у спільному вчинені у складі організованої групи - озброєної банди тяжких та особливо тяжких злочинів - розбійних нападів та незаконного заволодіння транспортними засобами саме з корисних мотивів - за матеріальну винагороду яку отримував від ОСОБА_7 ;

- перешкоджати кримінальному (судовому) провадженню, іншим чином, зокрема шляхом навмисного затягування судового розгляду,

виникла необхідність у продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, з урахуванням введенням воєнного стану в України, вжиття державою більших заходів для збереження правопорядку у країни, недопущення вчинення в умовах війни нових тяжких злочинів насильницького характеру, адже ОСОБА_6 обвинувачується органами досудового розслідування у вчинення тяжких злочинів, із корисливих мотивів проти власності.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 без внесення застави, пославшись на те, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні тяжких злочинів, може переховуватись від суду, суд не завершив дослідження доказів по справі і не допитані свідки та самі обвинувачені.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 заперечував проти продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, пославшись що 25 клопотаннь прокурора дублюються однаково по тексту , , прокурором не підтверджені ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_6 , справа не розглянута судом із 2021 року, більше 3-х років, що порушує права підзахисного, порушено ст. 6 Конвенції із прав людини, Вважає обрати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали думку захисника ОСОБА_4 .

Вислухавши клопотання прокурора, думку захисників, обвинувачених, суд приходить до наступного висновку.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні умисних кримінальних правопорушень по ст. 257 КК України (бандитизм), ст. 187 ч. 4 КК України (розбій із обтяжуючими ознаками), ст. 289 ч. 3 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом із обтяжуючими ознаками), ст. 263 ч. 1 КК України (незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами або бойовими речовинами).

18.05.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_6 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2021 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалами Петриківського районного суду Дніпропетровської області до 11 травня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заперечував свою участь у пред`явлених кримінальних правопорушеннях, в яких він обвинувачується органом досудового слідства, цивільній позови потерпілих не визнав.

Суд враховує позицію потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 які заперечувати проти зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який в попередніх судових засіданнях, так як вони перенесли фізичне та моральне насильство з його боку та боку інших обвинувачених при розбійних нападах, майнова шкода їм не повернута, цивільні позови не відшкодовані.

Суд вважає доведеними ризики, зазначені прокурором, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані, шляхом їх залякування, оскільки йому відоме місце проживання останніх. Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливих тяжких насильницьких злочинів, пов`язаних із спричиненням тілесних ушкоджень потерпілим, із застосуванням зброї, не працює, не має постійного місця проживання та достатніх соціальних зав`язків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.04.2024 року було залишено без змін ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , з посиланням на те, що наявність ризиків перебування обвинуваченого на свободі не зменшились, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, або незаконно впливати на свідків, з метою схилити їх до зміни показів на свою користь, та вчинити інші злочини.

При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується

ОСОБА_6 , які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майна.

Судом враховані обставини відповідно до ст. 178 КПК України при продовженні запобіжного заходу обвинуваченими в своїй сукупності.

Посилання захисника ОСОБА_4 про те, прокурором не доведено ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обмежені права та свободи ОСОБА_6 , який тривалий час знаходиться під вартою, що вплив на потерпілих не доведений, судом до уваги не приймається з урахуванням думки потерпілих та обставин досліджених в суді, тривалий час тримання під вартою обвинуваченого обумовлений труднощами допиту чотирнадцяти потерпілих по справі, не доставкою іншого обвинуваченого ОСОБА_7 по даному кримінальному провадженню із Індустріального суду м. Дніпропетровська за яким він рахується, тривале відкладення судових засідань у зв`язку із неявкою сторони захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_7 , видалення самих обвинувачених як ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із залу судового засідання Петриківського районного суду із листопада 2023 року за порушення порядку в судовому засіданні, відмова обох обвинувачених від попередніх захисників та відкладення справи за клопотанням нових захисників із ознайомленням 17 томами кримінального провадження приводить до затягування справи не з боку суду.

Як вбачається із ухвал Дніпровського апеляційного суду від 08.02.2024 року та 10.04.2024 року не встановлено затягування справи зі сторони суду чи прокурора у зв`язку на обсягом пред`явленого обвинувачення, однак встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 /КПК України.

Станом на 07.05.2024 року учасникам судового засідання

не допитані свідки з боку обвинувачення та не допитані самі обвинувачені.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 який обвинувачується разом із ОСОБА_6 у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень втретє заявив що не бажає щоб його захищав безоплатний адвокат ОСОБА_5 і він буде заявляти клопотання про відкладення справи у зв`язку із призначенням йому нового адвоката по новій угоді, що унеможливлює проведення судового засідання за участі обвинувачених ОСОБА_7 так і ОСОБА_6 неможливим та допит свідків в установлений термін, тобто обвинувачений свідомо затягує розгляд всієї кримінальної справи по надуманим причинам, так як ОСОБА_7 відмовився від платного адвоката ОСОБА_22 , пославшись на відсутність коштів для його оплати.

Посилання захисника ОСОБА_4 на дублювання клопотань прокурора та ухвал суду щодо продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не впливає на зменшення ризиків п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 /КПК України , так як встановлені судом ризики не відпади та продовжують існувати.

На переконання суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

Суд приймає до уваги соціальний інтерес до злочинів, кількість обвинувачених, наслідки насильницьких злочинів, пов`язаних із спричиненням тілесних ушкоджень потерпілим, із застосуванням зброї, поведінку учасників кримінального провадження, невизнання обвинуваченими своєї винуватості взагалі, що унеможливлює вирішення питання про застосування застави ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку як для застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку тримання під вартою. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Суд враховує, що із 24.02.2022 року в України введено воєнний стан відповідно до Указу Президента № 64/2022, який продовжено до 13.05.2024 року та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, а тому суд додержується суворих заходів для збереження правопорядку у країні для недопущення нових кримінальних насильницьких злочинів проти громадян.

Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку під вартою суд врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, особу самого обвинуваченого та його ставлення до скоєного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого та ступінь тяжкість пред`явленого обвинувачення органами досудового слідства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність зазначених прокурором ризиків, а саме незаконного впливу обвинуваченим на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, можливістю останнього переховуватися від суду та вчинення ним інших злочинів та враховує думку потерпілих, які просили призначити ОСОБА_6 покарання пов`язане із позбавленням волі.

Суд вважає, що обставини, які враховувалися судом при обранні раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, підстави для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою відсутні, так як тільки тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, встановлені судом ризики продовжують існувати, а високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтерсів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ст. 183 п. 4 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачується за ст. 257, 187 ч. 4, 289 ч. 3, 263 ч. 1 КК України із застосуванням насильства проти здоров`я та життя людей, за які передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі до 15 років, суд вважає продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Керуючись ст. ст. 110, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 07 травня 2024 року до 05 липня 2024 року, без внесення застави.

Для утримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_6 підлягає направленню до слідчого ізолятора ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» МЮ України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання повного тексту судового рішення.

Суддя ОСОБА_1