Рішення № 118872912, 07.05.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року Чернігів Справа № 620/18311/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не виплати ОСОБА_1 , одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що будучи членом сім`ї, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на отримання одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Позивач зазначає, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області було надано всі необхідні документи, проте відповідач неправомірно відмовив у виплаті вказаної допомоги, посилаючись на відсутність судового рішення на підтвердження факту її проживання з матір`ю однією сім`єю. Вказану бездіяльність позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що право на одержання одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого мають особи, які вважаються членами сім`ї відповідно до Сімейного кодексу України. Крім того, для визначення осіб, які вважаються членами сім`ї померлого потерпілого може враховуватися факт спільного проживання, для якого обов`язковими умовами є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Право на одноразову страхову виплату кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого мають особи, стосовно яких, відповідно до Сімейного кодексу України, мали право на утримання померлим потерпілим. Тому Головним управлінням, рекомендовано позивачу встановити в судовому порядку факт проживання однією сім`єю з матір`ю, ОСОБА_2 , та факт перебування на її утриманні і надати до органу Пенсійного фонду України відповідне рішення суду для розгляду справи про страхові виплати та призначення одноразової допомоги на сім`ю та утриманця у разі смерті потерпілого на виробництві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.11.1998 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 20).

Відповідно до копію акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21.07.2023 о 10 год 10 хв в 20 гарнізонному будинку офіцерів (20 ГБО) від 09.08.2023, затвердженого начальником Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 11.08.2023, комісією було встановлено, що приблизно о 10 год 10 хв - 10 год 20 хв на території сталося три вибухи, внаслідок чого було пошкоджено будівлю 20 ГБО та зруйновано виставкову залу, де в цей час перебували бухгалтер ОСОБА_2 та прибиральник службових приміщень ОСОБА_3 , від отриманих травм працівники загинули на місці події.

Також зроблено висновок, що нещасний випадок з ОСОБА_2 , яка працювала бухгалтером 20 ГБО, визнано пов`язаним з виробництвом, як такий, що підпадає під дію підпункту 1 пункту 52 Порядку (протокол засідання спеціальної комісії від 09.08.2023 № 3) (а.с. 21-24).

28.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про виплату їй страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника (а.с. 49-50).

Разом із своєю заявою позивачем, зокрема, було подано відповідачу оригінали та копії наступних документів: акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку), свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_1 ; паспорт, РНОКПП та витягу з реєстру територіальної громади; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; паспорт ОСОБА_2 з відміткою про місце її реєстрації; довідки Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1142 від 18.08.2023 про те, що позивач та її померла матір ОСОБА_2 зареєстровані та проживали за однією адресою на день смерті останньої.

Листом від 15.09.2023 № 2500-0205-8/61336 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що її заява залишена без розгляду, оскільки на момент настання права на призначення страхової виплати їй було повних 24 роки, що суперечить чинному законодавству (а.с. 29).

Також листом від 06.11.2023 № 2500-0205-8/74225 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача про відсутність підстав для виплати одноразової допомоги на сім`ю, утриманця та щомісячні страхові виплати. Рекомендовано позивачу встановити в судовому порядку факт проживання однією сім`єю з матір`ю ОСОБА_2 , та факт перебування на її утриманні і надати до органу Пенсійного фонду України відповідне рішення суду для розгляду справи про страхові виплати та призначення одноразової допомоги на сім`ю та утриманця у разі смерті потерпілого на виробництві (а.с. 30).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Частиною першою статті 35 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону № 1105 передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:

1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено перелік документів для розгляду справ про страхові виплати.

Згідно частини першої статті 37 Закону № 1105 для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1105 територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акту розслідування нещасного випадку або акту розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За приписами частини третьої статті 37 Закону № 1105 потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Статтею 38 Закону № 1105-ХІV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

У відповідності до статті 39 Закону № 1105-ХІV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-ХІV установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.

Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі по тексту - Порядок № 11).

Згідно п.5.1 розділу V Порядку № 11 від 19.07.2018, для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. В залежності від категорії осіб, які мають право на страхові виплати, надаються: для дітей до 23 років, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, довідка навчального закладу (такі Довідки надаються в подальшому щосеместру); для осіб з інвалідністю копія довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності; для осіб, які доглядають дитину потерпілого до 8 років наказ про надання відпустки по догляду за дитиною. До справи про страхові виплати додаються: оригінал акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України; оригінал висновку МСЕК про причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання (у разі наявності); інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату (дохід) та сплату страхових внесків. У разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку. Відповідні рішення суду надаються для призначення виплат та додаються до справи про страхові виплати.

Отже, зазначеним Порядком не передбачено надання додатково рішення суду на підтвердження факту постійного проживання осіб, які є родичами, при наявності відповідних підтверджуючих документів.

Суд зауважує, що Закон № 1105-XIV не містить визначення поняття сім`ї та її членів, відтак з урахуванням предмету спору, Сімейний кодекс України є спеціальним законом, який має враховуватись при визначені поняття сім`ї та її членів при вирішенні питання щодо наявності права на отримання допомоги, передбаченої Законом №1105-XIV.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні страхової виплати у зв`язку зі смертю матері, посилаючись на те, що відсутність доказів факту проживання однією сім`єю з матір`ю ОСОБА_2 та факту перебування на її утриманні.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Так, факт родинних відносин позивача, ОСОБА_1 , та померлої, ОСОБА_2 , підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.11.1998, де у графі «мати» записана ОСОБА_2 .

Факт постійного проживання позивача разом із матір`ю ОСОБА_2 однією сім`єю до дня смерті останньої та ведення спільного господарства підтверджується наступними документами, а саме:

- копією паспорту серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , в якому зазначена адреса реєстрації, з 12.03.1998, АДРЕСА_1 (а.с. 25-26);

- копією витягу з реєстру територіальної громади від 18.08.2023, в якому заначено, що зареєстрована адреса місця проживання позивача, починаючи з 04.11.1998 є: АДРЕСА_1 (а.с. 18);

- копією довідки Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1142 від 18.08.2023, згідно якої померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею постійно проживала дочка ОСОБА_1 , 1998 року народження (а.с. 27).

- копією довідки, виданої Гончарівською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області № 1324 від 26.09.2023, де вказано склад сім`ї позивача - ОСОБА_1 , яка дійсно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є мати - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28).

Відтак, суд дійшов висновку, що померла мати позивача проживала разом з нею за однією адресою та мала взаємні права та обов`язки, і позивач є членом сім`ї загиблої.

При цьому, під час розгляду справи судом, відповідачем не надало доказів того, що позивач не є сім`єю з матір`ю ОСОБА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із смертю 21.07.2023 її матері ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105-ХІV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на положення частини другої статті 37, статей 38, 39 Закону № 1105-ХІV, територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат або обґрунтовану відмову.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення страхових виплат.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення страхових виплат та визначення підстав, за яких призначається страхова виплата або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2023 про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника.

А відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із смертю 21.07.2023 її матері ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн.

Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 02.11.2023 з визначенням фіксованої суми гонорару (15 000,00 грн.), копію акту прийняття-передачі наданих послуг від 30.11.2023, ордер на надання правової (правничої) допомоги від 12.12.2023 серії СВ № 1072162, копію квитанцій до прибуткового касового ордера № 1 від 02.11.2023 на суму 2000,00 грн. та № 1 від 30.11.2023 на суму 13 000,00 грн.

Дослідивши документи, суд звертає увагу, що у вказаному вище акті виконаних робіт від 06.12.2022 вказаний об`єм виконаних робіт до яких, зокрема, включено, консультування позивача щодо підстав та порядку подання позовної заяви - 1 година, вивчення судової практики - 1 година, однак ці послуги не пов`язані з наданням адвокатом правової допомоги у суді, а тому вартість цих послуг не може бути компенсована позивачу в порядку розподілу судових витрат.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Оцінюючи розумність заявлених позивачем витрат за надання правової допомоги, суд приходить до висновку, що підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи предмет спору, незначний обсяг документів, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в сумі 3500,00 грн.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 536,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не виплати ОСОБА_1 , одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2023 про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.05.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ