Рішення № 118870832, 07.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року № 300/3179/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі відповідач), згідно якого просить суд:

- визнати протиправною відмову у зарахуванні підполковнику поліції ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому 6-го відділу (протидії організованим злочинним групам у сфері інфраструктури) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;

- зобов`язати здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому 6-го відділу (протидії організованим злочинним групам у сфері інфраструктури) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі по тексту - Порядок №393) та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 розділу 4 Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року №3720-ХІІ до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 27 червня 2001 року 09 квітня 2015 року у загальній кількості 25 років 11 місяців 04 дні.

- зобов`язати здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому 6-го відділу (протидії організованим злочинним групам у сфері інфраструктури) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років сформованої за періоди з 27 червня 2001 року по 09 квітня 2015 року в пільговому обчисленні 25 років 11 місяців 04 дні, встановити надбавку з урахуванням періоду пільгової вислуги років.

Позов обґрунтовано тим, що згідно наказу про звільнення стаж служби в поліції позивача для виплати надбавки за вислугу років становить 19 років 00 місяців 13 днів; вислуга років на пільгових умовах - 06 років 10 місяців 21 день. Позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у здійсненні перерахунку вислуги років. Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію за вислугою років мають військовослужбовці за наявності у них необхідної вислуги, зокрема, які в період з 01 жовтня 2020 року на день звільнення мають вислугу 25 календарних років. Згідно вказаною нормою, позивач вважає, що набув права на пенсію по вислузі років, оскільки у сукупності з пільговою вислугою його вислуга років становить більше ніж 25 календарних років. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено "Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей", яким не встановлено залежності набуття права на пенсію за вислугу років від наявності календарної вислуги. Також вказані положення не містять виключень стосовно того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а можуть впливати лише на її розмір. Відтак, посилання відповідача у спірному рішення на те, що у позивача відсутня відповідна вислуга років на день звільнення, на думку останнього, не відповідає дійсності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

19.06.2023 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.12.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 05.12.2023, згідно якого зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 та в той же час місцем знаходження відповідача по справі також є місто Київ, в зв`язку із чим останній просить суд направити справу № 300/3179/23 за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 клопотання ОСОБА_1 про передачу адміністративної справи за підсудністю до іншого суду - задоволено. Адміністративну справу №300/3179/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133).

21.02.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 13.12.2023 №03-19/3179/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №300/3179/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №300/3179/23 передано 26.02.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Відповідно до частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 адміністративну справу №300/3179/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачами в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки з системного аналізу норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 висновується, що обчислення календарної вислуги років поліцейським для призначення пенсії проводиться лише згідно з пунктами 1 і 2 вказаної постанови. Тобто, пільгова вислуга років враховується лише при визначенні розміру пенсії та не береться до уваги при визначенні наявності у особи права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки періоди, що зараховуються на пільгових умовах, визначені пунктом 3 Постанови №393 зараховуються до вислуги років лише для визначення розміру пенсій. Отже, ні в Законі №2262-ХІІ, ні в постанові №393 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначити особам при наявності 25 календарних років вислуги, обчисленої на пільгових умовах та зарахування пільгової вислуги до календарної, а вказаними законом і постановою чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 25 календарних років та більше і міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Натомість позивач на дату звільнення мав стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років 19 років 00 місяців 13 днів; вислугу років на пільгових умовах 06 років 10 місяців 21 день.

Позивач подав відповідь на відзив, відповідно до якої не погоджується з доводами позивача та підтримує свої позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 01.09.1998 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 по 26.04.2023 проходив службу в Національній поліції України, та у період служби з 27 червня 2001 року по 09 квітня 2015 року обіймав посади оперуповноважених спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ.

Наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 237 о/с від 26.04.2023 позивача було звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 27.04.2023.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року № 3720-XII "Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України" (зі змінами), а також з метою соціального забезпечення працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, наказом МВС України від 14.11.2007 № 431 затверджено Перелік посад, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.

21.04.2023 позивач звернувся з рапортом до начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з рапортом, в якому просив здійснити йому перерахунок відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням періодів пільгової вислуги років, сформованої за періоди з 27 червня 2001 року по 09 квітня 2015 року і встановити відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» надбавку за стаж служби в поліції із урахуванням періодів пільгової вислуги років, сформованої з 27 червня 2001 року по 09 квітня 2015 року у загальній кількості 25 років 10 місяців 28 днів.

Листом Департаменту від 26.04.2023 № 5146/55/01-2023 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII йому до стаж служби в поліції зарахована служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду, тобто у календарному обчисленні. Іншого законодавством України не передбачено.

Відповідно до наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 237 о/с від 26.04.2023 станом на день звільнення стаж служби в поліції позивача для виплати надбавки за вислугу років становить 19 років 00 місяців 13 днів; вислуга років на пільгових умовах - 06 років 10 місяців 21 день.

Позивач, не погоджуючись із листом Департаменту, звернувся з позовною заявою до суду, мотивуючи її тим, що відповідно до Закону № 2262-XII, Постанови № 393 та Закону № 580-VIII його пільгова вислуга років підлягає зарахуванню до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно пункту «б» статті 1-2 Закону №2262-XII, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно частини другої статті 17 Закону №2262-XII, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 зі змінами «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» чинній на момент звернення позивача із заявою про перерахунок вислуги років (далі - Постанова №383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Згідно пункту 2-1 Постанови №393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Пункт 3 вищезгаданої Постанови визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Спірним між сторонами цієї справи є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислуги років.

Посилаючись на приписи статті 12 Закону №2262-XII, відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.

Позивач у відповіді на відзив посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

В зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції також дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови 383 чинна на момент розгляду справи №805/3923/18-а на відміну від статті 12 Закону №2262-XII передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови №393 до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. 393" встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.

Втім, суд зауважує, що після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393», і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Відтак, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.

Отже, згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Судом встановлено, що згідно наказу про звільнення стаж служби в поліції позивача для виплати надбавки за вислугу років становить 19 років 00 місяців 13 днів; вислуга років на пільгових умовах - 06 років 10 місяців 21 день.

Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то у відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо перерахунку вислуги років із зарахуванням пільгової в календарну й, відповідно, щодо підготовки пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.

На переконання суду, відповідач у спірних відносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.