Рішення № 118870825, 07.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року № 320/1197/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного сервісного центру МВС України

про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного сервісного центру МВС України, у якому просить суд:

- визнати наказ №596-дс від 22.12.2023 Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 » протиправним та скасувати його.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом начальника Головного сервісного центру МВС оголошено догану позивачу за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу". Підставою для оголошення позивачу догани стало подання дисциплінарної комісії за результатами розгляду дисциплінарної справи державного службовця ОСОБА_1 , начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 15.12.2023 №8510/3.3--2023. Із вищевказаним наказом не погоджується та вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вказує, що наказ №596-дс від 22.12.2023 Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 » є таким, що прийнятий із дотриманням вимог законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві.

15.07.2020 наказами №10н та №11 начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві М. Рудика були створені акредитаційна та атестаційна комісії у складі голови і 9 її членів, головою комісії визначено заступника начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві Рубана М.О.

29 серпня 2023 року відбулося засідання атестаційної комісії (протокол №24), а 30 серпня 2023 року відбулося засідання акредитаційної комісії (протокол №27). Згідно зазначених протоколів наступні засідання комісії були призначені: акредитаційної комісії на 15 вересня 2023 року, атестаційної комісії на 14 вересня 2023 року.

14 та 15 вересня 2023 року засідання акредитаційної та атестаційної комісії не відбулися через відсутність голови комісії ОСОБА_2 , який перебував на лікарняному, та заступника голови акредитаційної комісії ОСОБА_3 , який перебував у відпустці, а також відсутність членів акредитаційної комісії - представників місцевих органів управління освітою та територіальних органів Держпраці: Зозулі В.П. та ОСОБА_4 , які завчасно були повідомлені про дату, час та місце проведення засідання акредитаційної комісії.

Позивачу були подані доповідні записки заступником начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦМВС в м. Києві ОСОБА_5 із зазначенням необхідності продовження розгляду звернень на 15 днів, на яких позивач поставив резолюцію «Не заперечую».

18 вересня 2023 року відповідно до наказу МВС України від №762 «Про організаційно-штатні зміни в Головному сервісному центрі МВС», посада заступника начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, на якій перебував ОСОБА_2 - голова акредитаційної та атестаційної комісії, скорочена.

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС без статусу юридичної особи і безпосередньо йому підпорядковується.

Відповідно до п. 1 розділу V Положення про РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві заступник начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві призначається на посаду і звільняється з посади начальником Головного сервісного центру МВС.

Відповідно до п.п. 28 пункту 4 Положення про Головний сервісний центр МВС затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1393, ГСЦ МВС відповідно до покладених на нього завдань забезпечує надання послуг суб?єктам звернення в строки, визначені законодавством.

Тобто, внаслідок скорочення посади заступника начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві Рубана М.О., який був головою атестаційної та акредитаційної комісії, для забезпечення надання послуг суб?єктам звернення в строки, визначені законодавством ГСЦ МВС мало вжити заходів відповідного реагування та скерувати дії РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві щодо забезпечення безперебійної роботи атестаційної та акредитаційної комісії за відсутності голови ОСОБА_2 та дотримання строків розгляду звернень осіб, які звертаються за наданням послуг до РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві.

Однак, ГСЦ МВС, якому підпорядковується РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, жодних заходів не вжило і ніяких вказівок не надало щодо забезпечення роботи атестаційної та акредитаційної комісії за відсутності заступника начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві - голови комісій Рубана М.О.

Bнаслідок зазначених обставин, маючи крайню потребу в розгляді звернень суб?єктів звернення атестаційною та акредитаційною комісією, позивачем було прийнято рішення щодо залучення до акредитаційної комісії заступника начальника РСЦ - начальника ТСЦ №8041 ОСОБА_6 про, що було повідомлено ГСЦ МВС, але посадову інструкцію заступника начальника РСЦ - начальника ТСЦ №8041 ГСЦ МВС спрямувало до РСЦ ГСЦ МВС в. Києві лише 06.10.2023.

Після чого, головним спеціалістом з питань запобігання корупції РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві було виявлено неможливість включення заступника начальника РСЦ начальника ТСЦ №8041 ОСОБА_6 до складу акредитаційної комісії, внаслідок можливого конфлікту інтересів.

10 жовтня 2023 року за наказом позивача №167н та №168н РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві було створено нову акредитаційну та атестаційну комісію та визначено їх персональний склад.

Починаючи з 13 жовтня 2023 року відновила свою роботу атестаційна комісія (протокол №25), а з 18 жовтня 2023 року відновила свою роботу акредитаційна комісія РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (протокол №28).

Водночас, наказом №596-дс позивачу оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов?язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень), а саме: накладено на доповідних записках заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦМВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) Беленок З.Б. резолюції щодо погодження продовження термінів розгляду документів, всупереч вимогам Положення про акредитаційну комісію з державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 лютого 2016 року №115, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 березня 2016 року за №322/28452 та Положення про атестаційну комісію з атестації спеціалістів закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 лютого 2016 року №115, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 березня 2016 року за №323/28453, чим порушено вимоги пунктів 1, 2, 7 розділу 1 посадової інструкції державного службовця, затвердженої начальником Головного сервісного центру МВС Миколою Рудиком 1 квітня 2023 року, підпунктів 1, 2, 8, 18 пункту 2 розділу V Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом Головного сервісного центру МВС від 27 квітня 2020 року №29.

Вважаючи наказ про накладення дисциплінарного стягнення безпідставним і протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав з цим позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця регулює Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За приписами пунктів 1, 8 частини 1 статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно зі статтею 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

Частиною 1 статті 64 Закону №889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

В силу вимог пункту 5 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарним проступком, зокрема, є: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

За змістом частини 1 статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина 3 статті 66 Закону №889-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно з положеннями частин 2 - 4 статті 67 Закону №889-VIII обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього;

4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп;

5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження, який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців (далі - Порядок №1039).

Пунктом 33 Порядку №1039 встановлено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити:

чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;

чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;

чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;

чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;

який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

За приписами частин 10, 11 статті 69 Закону №889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

За приписами частини 1 статті 72 Закону №889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 72 Закону №889-VIII тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

За змістом частини 2 статті 77 Закону №889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

VI. Оцінка суду

Аналіз наведених положень Закону №889-VIII, Порядку №1039 свідчить про те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи.

При цьому, об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №822/46/18.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Відповідний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі №812/831/16.

Пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

При цьому згідно із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №300/3980/20, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків.

Предметом спору у цій справі є правомірність наказу №596-дс від 22.12.2023 Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 ».

Із змісту вказаного наказу слідує, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов?язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень), а саме: накладено на доповідних записках заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) Беленок З. Б. резолюції щодо погодження продовження термінів розгляду документів, всупереч вимогам Положення про акредитаційну комісію з державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 лютого 2016 року №115, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 березня 2016 року за №322/28452 та Положення про атестаційну комісію з атестації спеціалістів закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 лютого 2016 року №115, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 березня 2016 року за №323/28453, чим порушено вимоги пунктів 1, 2, 7 розділу III посадової інструкції державного службовця, затвердженої начальником Головного сервісного центру МВС Миколою Рудиком 11 квітня 2023 року, підпунктів 1, 2, 8, 18 пункту 2 розділу V Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом Головного сервісного центру МВС від 27 квітня 2020 року №29.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є резолюція щодо погодження продовження термінів розгляду документів всупереч вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку наказу №596-дс від 22.12.2023 Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 », суд виходить з такого.

Глава 2 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон) визначає засади дисциплінарної відповідальності.

Стаття 64 Закону передбачає дисциплінарну відповідальність державного службовця. а саме:

за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом,

для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Стаття 65 Закону передбачає підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. А саме:

1. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

2. Дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

91) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б";

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення,

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок №1039).

Відповідно до п. 4 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Згідно з п. 5 Порядку №1039 строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більше як до 60 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Такі висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №1340/4847/18.

Таким чином, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Відповідач, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення, вказує, що позивачем не вжито заходів щодо забезпечення роботи акредитаційної комісії.

Однак суд зауважує, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача. Також незрозуміло, як саме позивач повинен був забезпечити роботу акредитаційної комісії. З огляду на зазначене, суд вважає цей висновок відповідача необґрунтованим.

Також відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач мав намір, бажання і мету усупереч законодавству продовжувати терміни для розгляду документів. Суд вважає, це вимушеною мірою, задля забезпечення належної організації роботи.

Таким чином, відповідач не довів, що в діях позивача були ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини.

Отже, відповідач зробив помилковий висновок про наявність підстав про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки не довів суду вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Також, окрім цього, в наказі відсутні висновки щодо врахування характеру так званого дисциплінарного проступку, настання тяжких наслідків, заподіяння шкоди та її відшкодування, часу виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин, попередньої поведінки державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до п. 1 розділу V Положення про атестаційну комісію та Положення про акредитаційну комісію комісія здійснює свою діяльність у формі засідань, що проводяться за рішенням голови комісії не рідше ніж один раз на місяць.

Однак, після прийняття позивачем рішення 10 жовтня 2023 року про створення нової акредитаційної та атестаційної комісії, засідання відбуваються декілька разів на місяць, внаслідок чого скорочуються строки розгляду звернень, що надходять до РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві і підлягають розгляду на атестаційний та акредитаційній комісіях, що свідчить про ефективність службової діяльності позивача як керівника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві.

В жовтні місяці 2023 року акредитаційна комісія РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, провела 3 (три) засідання: 18.10.2023 протокол №28, 20.10.2023 протокол №29, 27.10.2023 протокол №30; в листопаді місяці 2023 року акредитаційна комісія РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві провела 3 (три) засідання: 03.11.2023 протокол №31, 17.11.2023 протокол №32, 24.11.2023 протокол №33; в грудні 4 (чотири) засідання 08.12.2023, 22.12.2023, 27.12.2023, 28.12.2023 протоколи №№34-37.

Атестаційна комісія РСЦ ГЦ МВС в м. Києві в свою чергу в жовтні 2023 року провела 2 (два) засідання: 13.10.2023 протокол №25, 26.10.2023 протокол №26; в листопаді 2023 року 5 (п?ять) засідань: 02.11.2023, 07.11.2023, 16.11.2023, 23.11.2023, 30.11.2023 протоколи №№27-31; в грудні 2023 2 (два): 12.12.2023, 21.12.2023 протоколи №№32, 33.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач як начальник РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, в ситуації крайньої потреби розгляду звернень суб?єктів звернення у позаштатній ситуації, без підтримки безпосереднього керуючого органу (ГСУ МВС) вжив усіх можливих заходів для відновлення роботи акредитаційної та атестаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, забезпечив роботу комісій, і забезпечив розгляд усіх звернень, що надійшли на розгляд РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві про, що свідчить відсутність будь-яких скарг від заявників.

Відтак, в його діях щодо проставлення резолюції «Не заперечую» на доповідних записках заступника начальника відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами регіонального сервісного центру ГСЦМВС в м. Києві Беленок 3.Б. щодо відсутності кворуму акредитаційної та атестаційної комісії РСЦ ГЦ МВС в м. Києві та необхідності продовження строку розгляду звернень на 15 днів, відсутній склад дисциплінарного проступку.

Під час прийняття оскаржуваного наказу №596-дс не було враховано того, що позивач призначався на посаду начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві за переводом, за свою службову діяльність не притягався до відповідальності, пройшов щорічне оцінювання службової діяльності за 2023 рік і отримав позитивну оцінку.

Також, відповідачем не були враховані непередбачувані обставини щодо відсутності кворуму комісії, відсутності на робочому місті за станом здоров?я голови комісії ОСОБА_2 , скорочення його посади заступника начальника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві та відсутність будь-яких законодавчо встановлених інструкцій та інструкцій з боку керівного органу ГСЦ МВС щодо необхідних дій з боку позивача як керівника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві у позаштатної, не стандартної ситуації.

Не було враховано і відсутність будь-яких негативних наслідків дій позивача, не враховано ефективність роботи позивача щодо скорочення строку розгляду звернень, що надходять до РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві для розгляду атестаційною та акредитаційною комісіями шляхом збільшення кількості засідань атестаційної та акредитаційної комісіями з одного разу на місяць до трьох і більше.

Крім того, відповідно до п. 6, 7 ст. 74 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Однак, в порушення зазначених норм діючого законодавства та прав позивача, його не було повідомлено про закінчення дисциплінарного провадження і не було надано для ознайомлення усі матеріали дисциплінарної справи перед прийняттям оскаржуваного рішення, що унеможливило його право надати додаткові пояснення, надати зауваження до висновку дисциплінарної комісії, надати додаткові документи тощо.

Відповідно до п. 6 ст. 77 Закону України «Про державну службу» державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Оскаржуване рішення - наказ №596-дс керівника Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про застосування до позивача дисціплінарного стягнення у вигляді догани датований 22.12.23, а ознайомили позивача з наказом лише 02 січня 2024 року згідно листа ознайомлення з документами, на 10 днів пізніше строку передбаченого діючим законодавством України.

Враховуючи, що позивач як начальник РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві діяв у стані крайньої потреби, усуваючи непередбачувані обставини, а також враховуючи, що його дії не завдали жодних негативних наслідків ні громадянам, ні державі, ні підприємствам, а також той факт, що позивач має безперечну та ефективну службову діяльність, застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани є безпідставним.

Таким чином спірний наказ не є таким, що відповідає вимогам Закону України "Про державну службу".

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування наказу №596-дс від 22.12.2023 Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 ».

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного сервісного центру МВС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати наказ №596-дс від 22.12.2023 Головного сервісного центру МВС «Про оголошення догани державному службовцеві ОСОБА_1 » протиправним та скасувати його.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного сервісного центру МВС України (код ЄДРПОУ: 40109173, місцезнаходження : 04085, м. Київ, вул. Лук`янівська, 62).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 07.05.2024