Окрема ухвала № 118869410, 07.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

ОКРЕМА УХВАЛА

м. Вінниця

07 травня 2024 р.Справа № 120/15955/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням від 07.12.2023 позовну заяву задоволено та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2022 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 30.08.2023 №7339/4.2-23, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у розмірі 76 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням нарахованої індексації та інших доплат до пенсії, з відрахуванням раніше виплачених сум.

19.02.2024 позивач подав заяву в порядку ст. 383 КАС України. У вказаній заяві позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинені на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23, що полягають в обмеженні пенсії максимальним розміром та не виплаті нарахованої індексації.

Разом з цим, позивач просить постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України.

Ухвалою від 23.02.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області 7-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання письмових пояснень на заяву позивача, подану відповідно до ст. 383 КАС України, та доказів виконання судового рішення.

28.02.2024 відповідач подав письмові пояснення, у яких вказав, що Головним управлінням на виконання рішення суду від 07.12.2023, проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2022 становить - 23294,24 грн та донараховано стягувачу кошти в сумі 159981,56 грн за період з 01.02.2022 по 31.01.2024.

Відповідач зазначив, що донараховані кошти в сумі 159981,56 грн за період з 01.02.2022 по 31.01.2024 включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України.

На думку відповідача, рішення від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23 виконано в межах покладених зобов`язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.

26.02.2023 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів, у якій просить долучити до матеріалів справи відповідь Головного управління від 22.02.2024, надіслану на вимогу державного виконавця в рамках відкритого виконавчого провадження № 73928462, згідно з якою відповідач, на думку позивача, черговий раз підтверджує протиправність своїх дій вчинених на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23, що полягають в обмеженні пенсії максимальним розміром та не виплаті нарахованої індексації.

Вирішуючи заяву позивача, суд керується такими мотивами.

Згідно із частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, відповідно до матеріалів справи, позивач з січня 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ).

Суд встановив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №120/15955/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2022 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 30.08.2023 №7339/4.2-23, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у розмірі 76 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням нарахованої індексації та інших доплат до пенсії, з відрахуванням раніше виплачених сум.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 22.02.2024 за № 0200-0902-5/18417, скерованим головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), повідомило наступне.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 становить 23294,24 грн. Даний розмір пенсії розраховано Головним управлінням виходячи з того, що у випадку коли на виконання рішення суду, яким зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок.

Рішенням суду від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23, надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії стягувачу без врахування вимог щодо обмеження її максимальним розміром з 01.02.2022 та визнано протиправними дії Головного управління щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2022, тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті. Розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався, як і не ставилось питання подальших перерахунків пенсії позивача.

У вказаному листі Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області посилаючись на положення статті 43 Закону № 2262-XII також зазначило, що пенсія позивачу має виплачуватися з обмеженням максимального розміру (10 прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність).

Так, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідач виконуючи рішення суду від 07.12.2023 у справі №120/15955/23, з 01.02.2022 здійснив перерахунок пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 30.08.2023 №7339/4.2-23, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у розмірі 76 % грошового забезпечення. Однак обмежив пенсію максимальним розміром.

Суд вважає, що такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які вчинені на виконання судового рішення, є протиправними.

В даному випадку є безпідставним, під час виконання судового рішення від 07.12.2023 у справі №120/15955/23, посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), норми якого кореспондуються з статтею 43 Закону №2262-XII, щодо застосування обмеження пенсії її максимальним розміром.

Дійсно, відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI (в первинній її редакції) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Приймаючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Отже, Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, до спірної ситуації застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19.

Правильність такої позиції додатково підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

За таких обставин суд вважає, що оскільки на момент проведення перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення від 07.12.2023 у справі №120/15955/23, чинної норми, яка б визначала розмір максимального обмеження пенсії, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України, тому при виплаті позивачу пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ у відповідача були відсутні підстави для застосування обмеження такої виплати максимальним розміром.

Тим більше, право позивача на проведення виплати пенсії без її обмеження максимальним розміром з аналогічних підстав захищене рішення суду від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23.

У Рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява №60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Щодо індексації суд звертає увагу, що підвищення пенсії, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (п. 2 постанови №118, п. 2 постанови №168).

Верховний Суд у постанові від 23.01.2024 у справі №160/17347/22 вказав, що попри наявність у Постанові №118 застережень про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, на час перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням індексації чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що дії суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23, які полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром та не виплаті нарахованої індексації, є протиправними та фактично створюють передумови для безпідставного породження нових судових спорів за участю позивача.

Статтею 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Отже, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Таким чином враховуючи встановлену судом протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії максимальним розміром та не виплаті нарахованої індексації, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу у відношенні суб`єкта владних повноважень відповідача та направити її Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області для виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Тому на виконання приписів ч. 5 ст. 249 КАС України слід встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області п`ятнадцятиденний строк з дати отримання копії окремої ухвали для повідомлення суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Постановити окрему ухвалу, якою вказати на протиправність дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23, що полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром та не виплаті нарахованої індексації ОСОБА_1 .

Довести до відома Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про порушення, допущені під час виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23, наведені у цій ухвалі.

Направити окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для вжиття заходів щодо усунення порушень статті 129-1 Конституції України, ст. 370 КАС України, встановлених у цій ухвалі, шляхом нарахування ОСОБА_1 та виплати пенсії з 01.02.2022 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 30.08.2023 №7339/4.2-23, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у розмірі 76 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням нарахованої індексації та інших доплат до пенсії, з відрахуванням раніше виплачених сум, що визначено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі № 120/15955/23, яке постановлено з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів протягом 15-ти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна