Ухвала суду № 118869363, 07.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

07 травня 2024 р.Справа № 120/2631/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 07.03.2024 на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України справу передано за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 вказану ухвалу суду першої інстанції від 07.03.2024 скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

30.04.2024 матеріали адміністративної справи повернулись до Вінницького окружного адміністративного суду та згідно протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.2024 передані на розгляд судді Слободонюку М.В.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

1. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позову складають два елемента - підстава та предмет позову. Підставою адміністративного позову є юридичні факти, на яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідача, тобто юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Зазначення підстави позову сприяє встановленню спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. Предметом позову є та конкретна матеріально-правова вимога до відповідача, яка випливає із спірного матеріального публічно-правового відношення та з приводу якої адміністративний суд має прийняти рішення.

Крім того, способи захисту порушених прав фізичної та юридичної особи у сфері публічно-правових відносин визначаються статтею 5 КАС України.

Так, згідно із частиною першою вказаної статті кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, для прийняття рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт його бездіяльності та констатувати її протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача-суб`єкта владних повноважень.

Відтак, вимогам зобов`язального характеру повинні передувати вимоги щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Так за змістом позовних вимог позивач просить суд:

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачене грошове забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня календарного року, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, надбавку за вислугу років на військовій службі з 25.02.2022 по 31.07.2023 у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі з 01.08.2023 року у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;

- зобов`язати відповідача внести зміни до наказу по стройовій частині від 01.02.2024 №23 та грошового атестата №9/2/174, зазначивши вислугу років із врахуванням вислуги років, встановленої наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 21.04.2023 №91;

- зобов`язати відповідача виплатити йому 1260, 11 грн. витрат на проїзд до місця відрядження і назад.

Водночас суд звертає увагу позивача на те, що в даному випадку вимогам зобов`язального характеру не передують вимоги про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності відповідача. Відтак, позивачеві необхідно визначитись з питанням щодо заявлених позовних вимог - щодо вчинення протиправних дій, бездіяльності чи прийняття відповідачем протиправних рішень, що є передумовою застосування заявлених позивачем вимог зобов`язального характеру.

Отже, в існуючому вигляді заявлені позивачем вимоги не відповідають нормам процесуального права, зокрема п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, та потребують уточнення.

Ще більшої ваги такі недоліки набувають з огляду на положення ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому варто зазначити, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.

Цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

2. Крім того, для того, щоб позовна заява по змісту відповідала вимогам п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в ній обов`язково має бути зазначення обґрунтування (нормативно-правове та фактичне) заявлених позовних вимог.

Поряд із тим, суд зазначає, що особа повинна якнайперше зазначити у позовній заяві суть її порушеного права, яке спричинив суб`єкт владних повноважень (відповідач), для чого і має навести відповідне обґрунтування свого позову із зазначенням доказів, які підтверджують наявне, на думку позивача, порушення.

Втім, подана до суду позовна заява таким вимогам в повній мірі не відповідає. Суд вказує на те, що заявляючи вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до наказу по стройовій частині від 01.02.2024 №23 та грошового атестата №9/2/174, а також щодо виплати йому 1260,11 грн. витрат на проїзд позивач не наводить жодного нормативно-правового обґрунтування вказаних позовних вимог з посиланням на правові норми, що можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того позивачем не наведено жодної норми законодавства, посилаючись на яку він вбачає наявність підстав для зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Також позовна заява не містить належного викладу обставин, за яких позивач вважає, що відбулось порушення з боку відповідача його прав та інтересів.

У зв`язку з викладеним позивачу слід подати до суду позовну заяву у новій редакції, яка б містила належне обґрунтування позовних вимог (навести обґрунтування своїх вимог з посиланням на виклад обставин та законодавчі акти які, на думку позивача, не були дотримані відповідачем та призвели до порушення законних прав та інтересів позивача).

3. В доповнення до викладеного вище необхідно також зазначити, що у першій своїй позовній вимозі позивач ставить питання про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачене грошове забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня календарного року.

У той же час згідно долученої до позову копії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.04.2023 № 91, позивача визнано таким, що з 21.04.2023 приступив до виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Втім, жодних доказів про те, що позивач проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 25.02.2022 (дата, з якої заявлена позовна вимога) до позовної заяви позивачем додано не було.

У відповідності до ч. 4 ст. 161 КАС України, яка кореспондується із положеннями ч. 2 ст. 79 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Отже, аналіз наведених норм вказує, що КАС України покладає на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Проте в порушення наведених норм позивачем не надано доказів, які підтверджують зазначені ним в позовній заяві обставини щодо проходження ним військової служби з 25.02.2022 в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином суд вважає, що зміст заявлених позовних вимог та виклад обставин, якими такі вимоги обґрунтовуються не підтверджені позивачем належними письмовими доказами, якими такі обставини мають бути підтвердженими. При цьому позивачем в позовній заяві не наведено й обставин про те, що останній позбавлений можливості надати суду такі докази чи отримати їх безпосередньо у відповідача.

З огляду на викладене, в порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду докази, що підтверджують проходження ним військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.02.2022 по 01.02.2024.

4. Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено в розмірі 3028 гривні.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн.

У той же час згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Так, як вже було зазначено судом, за змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить суд:

1. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачене грошове забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня календарного року, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення, надбавку за вислугу років на військовій службі з 25.02.2022 по 31.07.2023 у розмірі 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі з 01.08.2023 року у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;

2. зобов`язати відповідача внести зміни до наказу по стройовій частині від 01.02.2024 №23 та грошового атестата №9/2/174, зазначивши вислугу років із врахуванням вислуги років, встановленої наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 21.04.2023 №91;

3. зобов`язати відповідача виплатити йому 1260,11 грн. витрат на проїзд до місця відрядження і назад.

При цьому варто зауважити, що позовні вимоги 1 та 3 стосуються питання оплати праці, а тому згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не підлягають оплати судовим збором.

Що ж до позовної вимоги за № 2 (внесення змін в наказ та грошовий атестат), то суд вказує на те, що заявляючи таку вимогу позивач мав би сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Проте, у визначеному законом розмірі судовий збір не сплачений, однак у позовній заяві позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі пункту 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Так, цією правовою нормою передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, згідно вказаних правових приписів судовий збір не справляється військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і які саме у цьому становищі подають позов до суду у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) встановлено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Поняття військового обов`язку розкривається в статті 1 Закону №2232-ХІІ, який включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).

Як зазначено у позовній заяві, позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 . В той же час заявлена позовна вимога стосується питання правильності обрахунку вислуги років, а не спору щодо виконання ним військового обов`язку чи службових обов`язків.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" за подання вимоги про зобов?язання відповідача внести зміни до наказу по стройовій частині від 01.02.2024 №23 та грошового атестата №9/2/174.

Обставин які б спростовували такі висновки суду в позовній заяві не зазначено, як і не наведено інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Отже, в порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. за наступними реквізитами: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд; або вказати інші підстави звільнення від сплати судового збору чи навести додаткове обґрунтування можливості застосування згаданої норми п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків, зазначених у цій ухвалі.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 256, 293 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу 5-ти денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію даної ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович