Рішення № 118866047, 29.04.2024, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.2024м. СумиСправа № 920/109/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/109/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код за ЄДРПОУ 40075815),

в особіРегіональної філії «Південна залізниця» (вул. Євгена Котляра, буд. 7, м. Харків, 61052; код за ЄДРПОУ ВП 40081216),

до відповідачаДержавного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» (вул. Армійська, буд. 11, м. Охтирка, Сумська обл., 42703; код за ЄДРПОУ 00956031),

про стягнення 42653,69 грн

установив:

06.02.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 38110,37 грн (тридцять вісім тисяч сто десять грн 37 коп.) основної заборгованості, 368,02 грн (триста шістдесят вісім грн 02 коп.) інфляційних втрат, 3849,76 грн (три тисячі вісімсот сорок дев`ять грн 76 коп.) пені, 325,54 грн (триста двадцять п`ять грн 54 коп.) 3% річних, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

07.02.2024 за електронним запитом суду отриманий витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Армійська, буд. 11, м.Охтирка, Сумська обл., 42703.

Ухвалою від 08.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/109/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 08.02.2024 про відкриття провадження у справі №920/109/24 відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст. 6 ГПК України надіслана сторонам до їх електронних кабінетів.

Згідно з довідок Господарського суду Сумської області копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 08.02.2024, 19:15.

Таким чином, як позивач, так і відповідач, були повідомлені належним чином про розгляд справи №920/109/24.

Відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких клопотань та/або заяв суду не надав. За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами в межах розумного строку.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

Як зазначає позивач, Державне підприємство «Південна залізниця» з 01.12.2015 реорганізоване у Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», яке згідно з Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 27.11.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2018 року №938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця», проведено зміну типу акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне.

25.09.2015 між Державним підприємством «Охтирський комбінат хлібопродуктів» (далі - відповідач, замовник) та Державним підприємством «Південна залізниця» (далі позивач, підрядник) був укладений договір №П/Ш-151282/НЮ на технічне обслуговування пристроїв СЦБ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника та з матеріалів підрядника повний комплекс робіт з обслуговування пристроїв переїзної сигналізації через залізничні колії в місті Охтирка по вулицям Червоноармійська та Київська згідно з «Інструкцією з технічного обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування (СЦБ)» ЦШ-0060 затвердженої наказом №090-ЦЗ від 07.10.2009. Залізничні переїзди знаходяться на балансі Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України і обладнані світлофорною та звуковою сигналізацією.

Згідно з п. 1.2 договору замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Зміст та комплекс робіт в цілому та по етапах визначається на підставі календарного плану робіт (Додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

За пунктом 2.1 договору, вартість робіт за договором визначається згідно з калькуляцією на виконання робіт з обслуговування пристроїв СЦБ (Додаток № 2 та Додаток № 3 до договору).

Пунктом 4.1 договору регламентовано, що замовник проводить авансову предоплату у розмірі 100% вартості виконаних робіт, згідно пункту 2.1 цього договору, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від підрядника.

Виконані роботи приймаються замовником з обов`язковим складанням відповідного акту прийому виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін При наявності зауважень або виявлених недоліків складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказується термін їх усунення. (п. 5.1 та п. 5.2 договору).

Пунктами 7.1, 7.2 договору визначено, що замовник, в разі несвоєчасного проведення платежів з оплати робіт, згідно з цим договором, сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочки. Сплата пені та штрафу не звільняє замовника від виконання своїх зобов`язань за даним договором.

Відповідно до пункту 12.1 договору, договір набирає чинності з 21.09.2015 і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення.

Пунктом 12.2 договору встановлено, що, у разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення договору за місяць до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, на тих самих умовах.

На виконання умов договору з травня 2023 року по грудень 2023 року підрядником виконані замовнику обумовлені договором роботи, вартість яких склала 38110,39 грн з врахуванням ПДВ, та надсилались відповідні рахунки за виконані роботи, а саме:

-за травень 2023 року - рахунок від 10.05.2023 №155\538 на суму 4474,80 грн;

-за червень 2023 року - рахунок від 08.06.2023 № 188\538 на суму 4474,80 грн;

-за липень 2023 року - рахунок від 10.07.2023 № 225\538 на суму 4474,80 грн;

-за серпень 2023 року - рахунок від 08.08.2023 № 261\538 на суму 4474,80 грн;

-за вересень 2023 року - рахунок від 08.09.2023 № 299\538 на суму 5122,00 грн;

-за жовтень 2023 року - рахунок від 05.10.2023 № 335\538 на суму 4798,39 грн;

-за листопад 2023 року - рахунок від 06.11.2023 № 370\538 на суму 5145,40 грн;

-за грудень 2023 року - рахунок від 06.12.2023 № 403\538 на суму 5145,40 грн.

Зобов`язання за договором позивачем виконано в повному обсязі у встановлений строк, що підтверджується актами виконаних робіт: від 30.05.2023 №155\538; від 30.06.2023 №188\538; від 31.07.2023 №225\538; від 31.08.2023 №26\/538; від 30.09.2023 №299\538; від 31.10.2023 №335\538; від 30.11.2023 №370\538; від 31.12.2023 №403\538.

Зазначені акти виконаних робіт підписані сторонами спору без жодних зауважень.

У зв`язку із неналежним виконання умов договору щодо своєчасної та повної сплати вартості виконаних робіт зі сторони замовника, підрядник неодноразово надсилав відповідачу попередження щодо відповідної сплати (від 01.09.2023 №16/06-76, від 03.10.2023 №шч-7-02-06/18, від 01.11.2023 №16/06-88, від 01.12.2023 №16/06-93, від 04.01.2024 №шч-7-02-06/2).

01.11.2023 замовник надіслав підряднику лист №305, в якому зазначив, що у зв`язку із заблокованими рахунками, підприємство відповідача не мало можливості сплачувати поточні платежі, за винятком заробітної плати та податків, пов`язаних із нею. На день складання листа кошти за виконавчим провадженням підприємство сплатило. Вирішується питання щодо розблокування рахунків, зауваживши, що можливо найближчим часом питання погашення заборгованості за договором буде вирішене.

Відповідно до останнього попередження від 04.01.2023 №7-02-06/2 позивач наголосив про заборгованість відповідача за договором в розмірі 38110,37 грн та пропонував замовнику зазначений борг сплати до 08.01.2024.

У зв`язку із несвоєчасною та неповною сплатою відповідачем вартості виконаних позивачем робіт за договором, позивач звернувся з даним позовом та просить стягнути з відповідача 38110,39 грн основного боргу, 368,02 грн інфляційних втрат, 325,54 грн 3% річних та 3849,76 грн пені.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України) є договір.

У силу положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до матеріалів справи, позивач умови договору виконав в повному обсязі, в той час як відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання в частині розрахунків за виконані підрядником роботи за договором.

З огляду на зазначене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 38110,39 грн вартості виконаних робіт за договором за період з травня по грудень 2023 року суд визнає законними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 368,02 грн інфляційних збитків та 325,54 грн 3% річних, що нараховані за період з 21.06.2023 по 21.12.2023.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних, інфляційних втрат за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 325,54 грн 3% річних та 368,02 грн інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до поданого розрахунку позивачем нараховано відповідачу 3849,76 грн пені за період з 21.06.2023 по 21.12.2023.

Відповідно до п. 7.1 договору визначено, що замовник, в разі несвоєчасного проведення платежів з оплати робіт, згідно з цим договором, сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочки.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної сплати вартості виконаних робіт за договором, суд вважає, законними, правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3849,76 грн пені за період з 21.06.2023 по 21.12.2023.

Водночас, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені та/або штрафу) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересами позивача, зменшує розмір пені з 3849,76 грн до 1000,00 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 38110,37 грн основного боргу, 1000,00 грн пені, 368,02 грн інфляційних збитків, 325,54 грн 3% річних. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції від 26.01.2024 №609, доданої позивачем до позову як доказ сплати судового збору, позивач сплатив 3028,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» (вул. Армійська, буд. 11, м. Охтирка, Сумська обл., 42703; код за ЄДРПОУ 00956031) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код за ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південна залізниця» (вул. Євгена Котляра, буд. 7, м. Харків, 61052; код за ЄДРПОУ ВП 40081216) 38110,37 грн (тридцять вісім тисяч сто десять грн 37 коп.) основної заборгованості, 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) пені, 368,02 грн (триста шістдесят вісім грн 02 коп.) інфляційних втрат, 325,54 грн (триста двадцять п`ять грн 54 коп.) 3% річних, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька