Рішення № 118863951, 07.05.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2024Справа № 910/1614/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"доОСОБА_1 простягнення 126192,87 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 126192,87 грн, з яких 53439,21 грн заборгованості за кредитом та 72753,66 грн заборгованості зі сплати процентів.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання кредиту (електронна форма) №244161-КС-002 від 26.07.2021 в частині своєчасної оплати передбачених цим договором платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 судом відкрито провадження у справі №9101614/24; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" інформацію, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 26.07.2021 по 25.01.2024 та встановлено Акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" строк до 04.03.2024 для подання витребуваних судом доказів або пояснень щодо неможливості подати такі докази.

23.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти заявлених позовних вимог заперечив. Серед іншого, відповідач зазначив, що позивачем наведено невірний розрахунок розміру заборгованості відповідача з урахуванням здійснених останнім погашень заборгованості, інформація щодо яких міститься в розрахунку заборгованості, який надано самим позивачем. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не додано докази перерахування кредитних коштів у розмірі 54000,00 грн саме на рахунок відповідача, а також наведені заперечення стосовно ознайомлення відповідача з правилами надання споживчих кредитів та укладення договору про надання кредиту.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 відповідач здійснив вхід до особистого кабінету на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" www.my.bizpozyka.com, із використанням свого номеру телефону.

В подальшому, 26.07.2021 позивач направив, а відповідач прийняв пропозицію (оферту) укласти договір №244161-КС-002 про надання кредиту (електронна форма), на умовах визначених офертою.

Також, позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5936 на номер телефону НОМЕР_2 (зазначений позичальником у своїй анкеті клієнта в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 26.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" як кредитодавцем та Фізичною особою-підприємцем Сантарським Дмитром Романовичем як позичальником (припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням 15.08.2022) було укладено кредитний договір №244161-КС-002 (електронна форма) (договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України "Про електронну комерцію", відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 54000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором про наданя кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір). Кредит надається строком на 24 тижні, процентна ставка є фіксованою та становить 1.08049075 процентів за кожен день, комісія за надання кредиту становить 8100,00 грн, загальний розмір кредиту - 54000,00 грн, термін дії договору до 10.01.2022, орієнтована загальна вартість наданого кредиту: 135000,00 грн. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом (п.1).

Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, свої зобов`язання за договором позивач виконав, 26.07.2021 надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 54000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яка самостійно вказана відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується відповідними довідками про видачу коштів на загальну суму 54000,00 грн (25000,00 грн+25000,00 грн+4000,00 грн).

Зарахування грошових коштів у загальному розмірі 54000,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується також випискою Акціонерного товариства "Приватбанк" за період з 26.07.2021 по 30.01.2021.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, а лише часткового сплатив позивачу кошти на суму 33768,18 грн, з яких 8100,00 грн комісії за надання кредиту, 560,79 грн за тілом кредиту та 25107,39 грн процентів за користування кредитом, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 53439,21 грн заборгованості за кредитом та 72753,66 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже вказувалося судом, 26.07.2021 позивач направив, а відповідач прийняв пропозицію (оферту) укласти договір №244161-КС-002 про надання кредиту (електронна форма), на умовах визначених офертою.

Так, у ст.3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про електрону комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями ст.12 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором у розумінні ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Також в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази ідентифікації відповідача під час укладення кредитного договору, а саме - паспорт, фото відповідача з паспортом тощо.

Отже, з наведених правових норм вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" як кредитодавцем та Фізичною особою-підприємцем Сантарським Дмитром Романовичем як позичальником було укладено кредитний договір №244161-КС-002 в електронній формі на умовах, визначених офертою позивача.

В силу положень ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 54000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач у строк до 10.01.2022, який встановлений зазначеним правочином, кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим у відповідача виникла відповідна заборгованість перед позивачем. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Строк виконання обов`язку відповідача з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним є таким, що настав.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 72753,66 грн до 10.01.2022, що свідчить про те, що позивач не нараховує проценти за період, який перевищує строк кредитування.

Судом встановлено, що позивачем не враховано у наданому розрахунку сплачені відповідачем проценти на суму 25107,39 грн, внаслідок чого належна до стягнення сума процентів, за розрахунком суду, складає 47646,27 грн.

При цьому, перевіривши розрахунок заборгованості за кредитом, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягає відповідна заборгованість у розмірі 53439,21 грн.

За вказаних обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов, відхиляються судом з наведених вище підстав. Суд зауважує, що наданий позивачем кредит не є споживчим, про що вказано в п.1 укладеного між сторонами договору.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 53439 (п`ятдесят три тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 21 коп., заборгованість по процентам у сумі 47646 (сорок сім тисяч шістсот сорок шість) грн 27 коп. та судовий збір у сумі 1940 (одна тисяча дев`ятсот сорок) грн 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова