Рішення № 118863767, 07.05.2024, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/118/24

Господарський суд Івано-Франківської області, у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/118/24 за позовом фізичної особи-підприємця Копача Віктора Вікторовича до Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" про стягнення 309957,30 грн.

Суть спору.

Фізична особа-підприємець Копач Віктор Вікторович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" про стягнення 309957,30 грн, з яких: 212414,00 грн - основний борг, 18525,29 грн - три відсотки річних, 79018, 01 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р.

В обґрунтування позовних вимог ФОП Копач В.В. покликається на те, що на виконання умов зазначеного вище договору, він належним чином виконав роботи на загальну суму 462414,00 грн.

Проте ПП "Західспецбудтранс-7" оплатило лише частину виконаних ним робіт в сумі 250000,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р. в сумі 212414,00 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу три проценти річних та інфляційні втрати (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що наведені у відзиві заперечення відповідача є безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах права та матеріалах справи.

Позивач не підтримує стягнення суми основного боргу, оскільки основний борг сплачений відповідачем після пред`явлення позову.

Відтак, просить суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних витрат та судових витрат.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 4977/24 від 22.03.2024) просить суд у позові ФОП Копача Віктора Вікторовича до ПП "Західспецбудтранс - 7" про стягнення 309957,30 грн відмовити повністю.

На думку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 212414,00 грн не підлягають до задоволення, оскільки 07.02.2024 ПП "Західспецбудтранс - 7" сплатило ФОП Копач В.В. заборгованість в сумі 212414,00 грн, що підверджується платіжною інструкцією № 22 від 07 лютого 2024 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що підстав для задоволення позову в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат немає.

Відповідач вважає, що підстави для застосування до боржника відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відсутні, оскільки ПП "Західспецбудтранс - 7" не прострочило виконання грошового зобов`язання.

При цьому відповідач звертає увагу суду, що договором № 01/10/20-1 від 01 жовтня 2020 р. не передбачено строк (термін) впродовж якого відповідач повинен провести оплату за виконані позивачем роботи. Також позивач не звертався з вимогою до відповідача про оплату робіт на суму 212414,00 грн.

Відповідач заперечує щодо стягнення з ПП "Західспецбудтранс - 7" судових витрат, при цьому покликається приписи п.2 ч.1 та п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України.

У запереченні (на відповідь на відзив) відповідач стверджує, що замовник виконав свій обов`язок щодо оплати виконаних робіт.

Відповідач вважає, що строк виконання зобов`язання не настав, тому подання позову є передчасним.

В контексті викладеного, позивач просить суд у позові ФОП Копача Віктора Вікторовича до ПП "Західспецбудтранс - 7" відмовити у повному обсязі.

При цьому відзив на позов та заперечення (на відповідь на відзив) не містить жодних заперечень відповідача стосовно належного виконання позивачем передбачених договором робіт на суму 212414,00 грн. Оплата за виконані позивачем роботи, станом на час прийняття рішення у цій справі, проведена відповідачем у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2024 для розгляду справи № 909/118/24 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2024 позовну заяву фізичної особи-підприємця Копача Віктора Вікторовича б/н від 22.01.2024 (вх. № 1202/24 від 12.02.2024) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.03.2024 до суду від позивача, на виконання вимог зазначеної вище ухвали, у строк, встановлений судом, надійшла заява б/н від 23.02.2024 (вх. № 3571/24) з додатками згідно якої усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/118/24; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

22.03.2023 від відповідача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4977/24) з додатками, який суд прийняв до розгляду та разом з додатками приєднав до матеріалів справи.

12.04.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява від 05.04.2024 (вх. № 3396/24) про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, в якій позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 212414,00 грн у зв`язку з відсутністю в цій частині предмету спору. Позивач долучив до поданої заяви платіжну інструкцію № 22 від 07 лютого 2024 р. на суму 212414,00 грн. Решта позовних вимог позивач підтримує та просить позов в цій частині задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача понесені витрати .

Суд прийняв заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу (вх. № 3396/24 від 12.04.2024) до розгляду та разом з додатками долучив до матеріалів справи.

Також 12.04.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 6327/24), яку суд прийняв до розгляду та разом з додатками приєднав до матеріалів справи.

19.04.2024 від відповідача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 6617/24), які суд прийняв до розгляду та приєднав до матеріалів справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

01 жовтня 2020 р. між ФОП Копач В.В. (виконавець/позивач) та ПП "Західспецбудтранс-7" (замовник/відповідач) укладено договір № 01/10/20-1 на виконання робіт (а.с. 5-6).

Зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

Пунктом. 1.1. договору сторони погодили, що виконавець виконує власними силами і засобами всі передбачені замовлянням роботи з благоустрою території на об`єкті замовника: "Будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Собранецькій, 200 в м. Ужгороді. I - черга" і здає в обумовлені строки виконані послуги замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх на умовах і в строк, визначений цим договором.

Визначена ціна договору становить 462 414,00 грн. Без ПДВ (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору строк виконання послуг становить 60 робочих днів від представляння замовником виконавцю фронту робіт до дати підписання замовником акту прийнятих робіт (послуг).

Відповідно до пункту 4.1 договору замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі акту, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Сторони домовились, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.202, а в частині фінансових розрахунків - до повного їх виконання (п. 4.8 договору).

26.11.20 ПП "Західспецбудтранс-7" (замовник) перерахувало ФОП Копачу В.В. (виконавець) грошові кошти в сумі 250000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 915 від 26 листопада 2020 р. (а.с. 27). Призначення платежу: "Оплата згідно акту звірки від 25.11.2020 р. без ПДВ."

В матеріалах справи відсутній акт звірки від 25.11.2020 р.

За твердженням позивача, зазначена вище оплата відповідача - авансовий платіж.

На виконання умов договору, позивач виконав належним чином роботи на загальну суму 462414,00 грн., що підтверджують наявні в матеріалах справи докази (а.с. 9-19), а саме:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року (примірна форма № КБ-3);

- акт №1 (форма № КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму 208107,00 грн;

- акт №1 (форма № КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму 254307,00 грн.

Також матеріали справи містять, підписаний та скріплений печатками сторін, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 між ФОП Копач Віктор Вікторович та ПП "Західспецбудтранс-7" (а.с. 28), згідно якого 31.12.2023 заборгованість на користь ФОП Копач Віктор Вікторович - 212414,00 грн.

В порушення договірних зобов`язань відповідач оплату за виконані позивачем роботи здійснив частково в сумі 250000,00 грн (авансовий платіж); в решті 212414,00 грн. виникла заборгованість.

Вказана обставина зумовила позивача звернутись із позовом до суду.

Разом з тим, за прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач здійснив нарахування відповідачу трьох процентів річних та інфляційних втрат (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Внаслідок укладення договору № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р. між сторонами у відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р. укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, статтею 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З встановлених судом обставин слідує, що на виконання умов договору позивач виконав будівельні роботи на загальну суму 462414,00 грн.

Натомість, в порушення договірних зобов`язань, відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи в сумі 250000,00 грн; в решті 212414,00 грн. виникла заборгованість.

Як зазначалося вище, від позивача надійшла заява від 05.04.2024 (вх. № 3396/24 від 12.04.2024), в якій ФОП Копач В.В. просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 212414,00 грн у зв`язку з відсутністю в цій частині предмету спору. Решта позовних вимог позивач підтримує та просить позов в цій частині задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача понесені витрати.

Відповідно до доданої до зазначеної вище заяви платіжної інструкції № 22 від 07 лютого 2024 р. на суму 212414,00 грн, суму основного боргу відповідач сплатив на користь позивача в повному обсязі - 07.02.2024, тобто після звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області (03.02.2024).

Таким чином, щодо основної заборгованості у розмірі 212414,00 грн за договором № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р., яка сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду, відсутній предмет спору.

Вказана обставина зумовлює необхідність закриття провадження у справі у цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі, в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 212414,00 грн за договором № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р., підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В контексті викладеного, суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позов в частині відмови у позові щодо стягнення заборгованості в сумі 212414,00 грн, оскільки зазначена заборгованість сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області.

Також суд відхиляє заперечення відповідача щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення договірних зобов`язань відповідач свого обов`язку щодо оплати з виконаних робіт вчасно не виконав. Борг відповідача перед позивачем станом на час подання позову становив 212414,00 грн. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 18525,29 грн та інфляційні втрати в сумі 79018, 01 грн, за період з 01.02.2021 по 31.12.2023.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р. є договором підряду.

Порядок оплати роботи за договором підряду унормований статтею 854 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно приписів ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що договором № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р. не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Визначена ціна договору становить 462 414,00 грн. Без ПДВ (п.2.1 договору).

Виконання робіт належним чином, прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт) підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Пунктом п.3.1 договору сторони погодили, що строк виконання послуг становить 60 робочих днів від представляння замовником виконавцю фронту робіт до дати підписання замовником акту прийнятих робіт (послуг).

Також у п. 4.8 договору сторони домовились, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2020 р., а в частині фінансових розрахунків - до повного їх виконання.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За наведеного, сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору - до 31.12.2020 р.

Отже, виходячи з положень ч. 4 статті 879 ЦК України, враховуючи строк дії договору - до 31.12.2020, враховуючи прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт за грудень 2020 року, суд вважає, що строк оплати виконаних позивачем робіт у відповідача настав 31.12.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати та три проценти річних позивач нарахував відповідачу за період з 01.02.2021 по 01.12.2023, тобто за період після виникнення обов`язку оплати.

За наведеного, суд визнає нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат обгрунтованим та правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд здійснив розрахунок трьох процентів річних (розрахунок здійснено за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення), виходячи з таких даних: період прострочення грошового зобов`язання - з 01.02.2021 до 31.12.2023; сума боргу - 212414,00 грн; кількість днів у періоді - 1064; 18576,04 грн (сума трьох відсотків річних).

Відтак, за розрахунком суду, належні до стягнення три проценти річних становлять - 18576,04 грн.

Також суд здійснив розрахунок інфляційних витрат, за період лютий 2021 - грудень 2023.

Розрахунок здійснено , за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.44485543

Інфляційне збільшення: 212 414,00 x 1.44485543 - 212 414,00 = 94 493,52 грн.

Відтак, за розрахунком суду, належні до стягнення інфляційні витрати становлять - 94493,52 грн.

За розрахунком суду, розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є більшим ніж визначив позивач. Разом з тим, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому до задоволення належить заявлена до стягнення з відповідача сума трьох процентів річних - 18525,29 грн та інфляційних втрат - 79018,01 грн.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4650,35 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: 582 (#1487841535008) від 22 січня 2024 р. на суму 4649,35 грн; 596 (#1514433030908) від 22 лютого 2024 р. на суму 1,00 грн.

При цьому суд звертає увагу ФОП Копача Віктора Вікторовича, що при поданні позову судовий збір в частині 0,99 грн був сплачений в більшому розмірі, ніж встановлений законом, і в цій частині може бути повернутий платнику за його клопотанням згідно з п. 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

За наведеного, враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 212414,00 грн, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору у розмірі 3186,21 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір у розмірі 1463,15 грн. покладається на відповідача (пропорційно розміру задоволених вимог).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, з приводу чого позивач подав суду докази, і які входять до складу судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, суд враховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до приписів вказаної вище норми, у попередньому розрахунку судових витрат позивач зазначив, що витрати пов`язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи Господарським судом Івано-Франківської області становить 15000 грн, з яких: зустрічі, консультації, узгодження правової позиції - 5000,00 грн; підготовка, подання до господарського суду Івано-Франківської області позовної заяви про стягнення заборгованості - 10000,00 грн.

Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду наступні докази (у копіях документів):

- договір № 1 на надання правничої допомоги від 02 січня 2024 р., укладений між адвокатом Тарчанином Романом Семеновичем та фізичною особою-підприємцем Копачем Віктором Вікторовичем (а.с. 31-32);

- акт № 1 приймання-передачі наданих послуг за договором № 1 на надання правничої допомоги від 02 січня 2024 р. (а.с. 33);

- платіжна інструкція 582 (#1487841531208) від 22 січня 2024 р. на суму 15000,00 грн (а.с. 35).

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 02.01.2024 р. між позивачем (далі - замовник) та Адвокатом Тарчанином Романом Семеновичем (далі - виконавець) укладено договір на надання правничої допомоги.

Пунктом 1.1. договору погоджено, що на умовах цього договору замовник дає завдання, а виконавець зобов`язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з ПП "Західспецбудтранс-7".

Пунктом 4.1 зазначеного договору передбачено, що за надані виконавцем послуги замовник сплачує суму коштів визначену у підписному сторонами акті здачі-приймання наданих послуг. Оплата проводиться протягом п`яти днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання наданих послуг, у безготівковій або готівковій формі.

Згідно з актом № 1 приймання-передачі наданих послуг від 22.01.2024 за договором № 1 на надання правничої допомоги від 02 січня 2024 р., підписаним виконавцем та замовником, і скріпленим їх печатками, виконавець - Адвокат Тарчанин Роман Семенович надав, а замовник - ФОП Копач Віктор Вікторович прийняв наступні послуги послуги за договором № 1 на надання правничої допомоги від 02 січня 2024 р.:

1. Зустріч, консультації, узгодження правової позиції щодо стягнення заборгованості з ПП "Західспецбудтранс-7" (вартість - 5000,00 грн);

2. Підготовка позовної заяви та додатків з нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат, відправка пакету документів відповідачу (вартість - 10000,00 грн).

Загальна вартість наданих замовнику послуг за договором про надання правничої допомоги № 1 від 02 січня 2024 р. складає 15000,00 грн.

Сторони не мають претензій одна до одної з приводу наданих послуг.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Станом на час прийняття рішення, від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, згідно поданих позивачем доказів.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 22.01.2024, у вартість понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги окремо включено:

1. Зустріч, консультації, узгодження правової позиції щодо стягнення заборгованості з ПП "Західспецбудтранс-7" (вартість - 5000,00 грн);

2. Підготовка позовної заяви та додатків з нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат, відправка пакету документів відповідачу (вартість - 10000,00 грн).

Однак, зазначені в пунктах 1, 2 послуги стосуються одного і того ж виду правничої допомоги, адже підготовка адвокатом обґрунтованої позовної заяви неможлива без зустрічі з клієнтом, консультації клієнта, узгодження правової позиції. За таких обставин, суд виключає з заявленого до відшкодування розміру правничої допомоги 5000,00 грн за правничу допомогу, викладену у пункті 1 акту.

За наведеного, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи те, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, суд дійшов висновку про наявність підстав для розподілу між сторонами понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, оскільки витрати позивача на правничу допомогу в такому розмірі є обґрунтовані і доведені поданими доказами.

За приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 10000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 231, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Копача Віктора Вікторовича до Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" про стягнення 309957,30 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" (78600, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, м. Косів, вул. Івасюка, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи: 36112709) на користь фізичної особи-підприємця Копача Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 18525 (вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 29 коп. трьох процентів річних, 79018 (сімдесят дев`ять тисяч вісімнадцять) грн 01 коп. інфляційних втрат, 1463 (одну тисячу чотириста шістдесят три) грн 15 коп. судового збору та 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині заявлених вимог фізичної особи-підприємця Копача Віктора Вікторовича до Приватного підприємства "Західспецбудтранс - 7" про стягнення основної заборгованості за договором № 01/10/20-1 на виконання робіт від 01 жовтня 2020 р. в сумі 212414 (двісті дванадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 00 коп. провадження у справі закрити.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк