Рішення № 118862335, 05.04.2024, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/11219/23

н\п 2/490/1028/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Горбань М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товарна біржа «Нерухомість - Південь», ОСОБА_4 , про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товарна біржа «Нерухомість - Південь», ОСОБА_4 , в якій позивач просить ухвалити рішення, яким:

визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №356 від 21.10.1996 року оформлений на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» дійсним;

визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №3712 від 12.05.1999 року оформлений на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» дійсним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 року визначено головуючого по справі суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

Позивачем виконано вимоги цієї ухвали.

Ухвалою суду від 01.01.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно з цим витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» інформацію щодо того, хто є власником квартири хто є власником: 1) квартири АДРЕСА_1 ; 2) квартири АДРЕСА_2 .

На виконання цієї ухвали КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» надало суду запитувану інформацію.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися з невідомих суду причин.

Враховуючи на відсутність заперечень проти винесення заочного рішення, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_6 (покупець) на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» 21.10.1996 року укладено договір №356 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із пунктом 5 цього договору, продаж вчинено за 836 гривень, які продавці одержали до підписання цього договору.

Також у договорі зазначено, що договір підлягає реєстрації в Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

Даний договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Товарною біржею в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за №356 від 21.10.1996 року.

Відповідно до реєстраційного напису на документі о праві приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 - зареєстровано за ОСОБА_1 за №19202а від 01.11.1996 року у ММБТІ.

Також судом встановлено, що між ОСОБА_3 , (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» 12.05.1999 укладено договір №3712 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

Згідно із пунктом 5 цього договору, продаж вчинено за 11 700 гривень, які продавці одержали до підписання цього договору.

Також у договорі зазначено, що договір підлягає реєстрації в Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

Даний договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Товарною біржею «Нерухомість-Південь» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за №3712 від 12.05.1999 року та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.10.2004 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У даному випадку біржові угоди укладені у 1996 та 1999 роках, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 21.10.1996 року № 356 слідує, що ця угода укладена на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

З договору купівлі-продажу від 12.05.1999 року № 3712 вбачається, що ця угода укладена на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За своїм змістом договір № 356 від 21.10.1996 року, укладений на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та договір № 3712 від 12.05.1999 року, укладений на Товарній біржі Нерухомість-Південь» між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відповідають вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.

Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.

Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачем була виконана та проведена реєстрація отриманої у власність квартири АДРЕСА_1 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 01.11.1996 року (за реєстровим № 19202а). Також проведена реєстрація отриманої у власність квартири АДРЕСА_2 , про що свідчить реєстраційне посвідчення від 19.10.2004 року.

Зі змісту договору від 21.10.1996 року № 356 слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 836 гривень.

З договору від 12.05.1999 року №3712 також слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 11 700 гривень.

Відповідно до відомостей наданих КП ММБТІ від 19.02.2024 року за №308, станом на 28.12.2012 року за адресами:

АДРЕСА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3712 від 12.05.1999 року, укладеного на ТБ «Нерухомість-Південь», зареєстровано БТІ 19.10.2004 року;

АДРЕСА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу №356 від 21.10.1996 року, укладеного на ТБ «Нерухомість Південь», зареєстровано БТІ 03.11.1996 року.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Біржову угоду договір купівлі-продажу №356 від 21.10.1996 року укладений Товарною біржею «Нерухомість-Південь» між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що зареєстрований КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 01.11.1996 року слід визнати дійсною.

Біржову угоду договір купівлі-продажу №3712 від 12.05.1999 року укладений Товарною біржею «Нерухомість-Південь» між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що зареєстрований КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 19.10.2004 року слід визнати дійсною.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна №356 від 21.10.1996 року укладений Товарною біржею «Нерухомість-Південь» між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що зареєстрований КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 01.11.1996 року - визнати дійсним.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна №3712 від 12.05.1999 року укладений Товарною біржею «Нерухомість-Південь» між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що зареєстрований КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 19.10.2004 року - визнати дійсним.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Суддя Шолох Л.М.