Рішення № 1188536, 20.11.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 45/395

20.11.07

За позовом: Закритого акціонерного товариства "Дніпровська пристань"

до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання договору від 16.03.2007 № 227 недійсним

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Олефіренко М.Й., дов.від 16.10.2007 року № 514/ 1

відповідача: Кривошеїна Н.П., дов.від 25.09.2007 року б/н

Федоренко О.В., дов. від 12.11.2007 року б/н

Суть спору: визнання недійсним договору від 16.03.2007 року № 227 на сплату компенсації за гідронамив території з моменту його укладення

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний договір було укладено Позивачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, внаслідок чого такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем разом із проектом договору на сплату пайових внесків (вирішення питання щодо пайової участі було обов’язковим для Позивача в силу п.26 рішення Київської міської ради від 27.12.2001 за № 178/1612) було направлено проект договору на сплату Позивачем компенсації за гідронамив території в сумі 20.425.940,00 грн. При цьому, листом від 08.02.2007 №049-08/764 Головне управління економіки та інвестицій повідомило Позивача про те, що у разі не підписання одного із направлених договорів, другий не буде зареєстровано. За таких обставин, Позивач вважає, що у нього фактично була відсутня воля на укладення договору про сплату компенсації за гідронамив, оскільки від його укладення залежало набрання чинності іншим договором –договором про сплату пайової участі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на принцип свободи договору, закріплений в ст. 3 Цивільного кодексу України. Також Відповідач заперечує належність доказу, на якому ґрунтуються вимоги Позивача, а саме листа Головного управління економіки та інвестицій від 08.02.2007 №049-08/764. Зокрема, Відповідач зазначає, що знаходження відмітки про отримання Позивачем цього листа на оригіналі не співпадає з місцем розташування такої відмітки на копії листа, направленої Позивачем Відповідачу в процесі судового розгляду. Така обставина, на думку Відповідача, свідчить про можливість існування супровідного листа, яким Позивачу були направлені для підписання договір на сплату компенсації за гідронамив та договір на сплату пайових внесків, іншого змісту, ніж той, на який посилається Позивач.

При цьому, Відповідач стверджує, що оскаржуваний договір укладався на підставі Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затверджених рішенням Київради від 27.02.2003 №271/431, якими реєстрацію таких договорів не передбачено. Окремо, Відповідач зазначає, що факт реєстрації, про який вказано у п. 5 договору №228 не має значення юридичного факту, оскільки внутрішньовідомча реєстрація договору та державна реєстрація правочину є різними правовими категоріями із різними правовими наслідками. За таких обставин, Відповідач вважає, що тяжка обставина, на яку вказує Позивач, відсутня, оскільки договір №228 на момент укладення спірного договору вже набув чинності. Окремо, відповідач зазначає, що п. 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації №345 від 03.03.2003 „Про списання з балансу Управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації витрат по об’єктах комунального призначення (гідронамиви) припинених будівництвом” було передбачено компенсацію місту коштів за гідронамив територій особами, які отримують у користування відповідні земельні ділянки, а відтак сплата компенсації за гідронамив території, переданої Позивачеві, є обов’язковою.

Ухвалою від 11.09.2007 порушено провадження у справі № 45/395 та призначено її до розгляду на 22.10.2007.

Ухвалою від 22.10.2007 року розгляд справи відкладався на 05.11.2007, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 05.11.2007 сторони звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору на 1 місяць. Ухвалою від 05.11.2007 клопотання сторін про продовження строку вирішення спору задоволено, строк вирішення спору продовжено на 1 місяць, а розгляд справи відкладено на 12.11.2007.

У судовому засіданні 12.11.2007 оголошено перерву до 15.11.2007, про що сторони повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 15.11.2007 оголошено перерву до 20.11.2007 для виготовлення повного тесту рішення, про що сторони повідомлені під розписку.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

27.12.2001 Київською міською радою було прийнято рішення № 178/1612, пунктом 26 якого було затверджено проект відведення земельних ділянок Позивачеві для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування житлових будинків з об’єктами соціально-культурного та побутового призначення, будівництва транспортної розв’язки і тягової станції на проспекті Генерала Ватутіна у Дніпровському і Деснянському районах м. Києва. Пунктом 26.1.5 рішення № 178/1612 передбачено, що Позивач до початку будівництва зобов’язаний вирішити питання пайової участі згідно з рішенням Київської міської ради „Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва” від 30.09.99 №49/551.

15.05.2002 між Київською міською радою та Позивачем на підставі рішення № 178/1612 від 27.12.2001 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 179 100 кв. м. cтроком на 25 років.

08.02.2007 Відповідач звернувся до Позивача з листом за №049-08/764, додатками до якого, серед іншого, були договір на сплату пайового внеску та договір на сплату Позивачем компенсації за гідронамив. Даним листом Відповідач повідомив, що у разі не підписання одного із направлених договорів інший зареєстровано не буде.

16.03.2007 року між Позивачем і Відповідачем було укладено договір № 227, предметом якого є сплата Позивачем компенсації за гідронамив території, в сумі 20.425. 940,00 грн. без ПДВ.

Також 16.03.2007 року, між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №228 на сплату пайових внесків.

Спір виник внаслідок того, що Позивач вважає, що договір № 227 від 16.03.2007 укладено під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, у зв’язку з чим просить визнати недійсним даний договір на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 даної статті встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недодержання вимог ч.1 та ч.3 ст.203 ЦК України у відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

Згідно зі ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 26.1.5 рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. № 178/1612 Позивача було зобов’язано до початку будівництва вирішити питання пайової участі згідно з рішенням Київської міської ради „Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва” від 30.09.99 №49/551.

Пунктом 4.7 Рішення Київської міської ради „Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва” від 27 лютого 2003 року N 271/431 (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) визначені умови, за яких укладення договору про сплату пайового внеску є обов’язковим, та встановлено момент необхідності укладення такого договору. Так, зокрема, даним пунктом передбачено, що при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів договір на сплату пайової участі укладається після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно пункту 4.1. рішення Київської міської ради „Про Програму соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2006 рік” від 27 грудня 2005 року N 622/3083 (що діяло на момент узгодження сторонами питання пайової участі) та пункту 7.1 рішення Київської міської ради „Про Програму соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2007 рік” від 28 грудня 2006 року №530/587 (яке діє на момент виникнення спірних правовідносин) управлінню державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) заборонено видавати дозволи на будівництво (реконструкцію) без оформлення замовниками з Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) договорів щодо сплати пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

З огляду на вищезазначені нормативні акти, вбачається, що без укладення договору про сплату пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва замовник (інвестор) не має можливості отримати дозвільну документацію на здійснення будівництва, ввести закінчений будівництвом об’єкт в експлуатацію та оформити правовстановлюючі документи.

Як вбачається з листа від 08.02.2007 за №049-08/764, оригінал якого було надано Позивачем під час судового засідання (копія листа міститься в матеріалах справи), Відповідач одночасно направив Позивачеві для підписання проекти договорів на сплату пайових внесків та компенсації за гідронамив. При цьому Відповідач повідомив, що у разі не підписання одного із направлених договорів інший зареєстровано не буде, а при не поверненні матеріалів до 01.03.2007, вони будуть вважатися такими, що втратили чинність.

Таким чином, Відповідачем було поставлено питання оформлення договору на сплату пайових внесків під умову укладення договору на сплату компенсації за гідронамив. Разом з тим, як вже зазначалось вище, без укладення договору про сплату пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва замовник (Позивач) не мав можливості отримати дозвільну документацію на здійснення будівництва, ввести закінчений будівництвом об’єкт в експлуатацію та оформити правовстановлюючі документи. З урахуванням того, що неукладення договору про сплату пайових внесків позбавляло Позивача можливості в подальшому реалізувати інвестиційний проект, він був змушений підписати оскаржуваний договір. Таким чином волевиявлення Позивача на укладення договору про компенсацію гідронамиву не було вільним, а його воля формувалась з урахуванням створених Відповідачем несприятливих для Позивача обставин для укладення такого договору.

Наведені обставини є підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним у відповідності до ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд вважає необґрунтованими заперечення Відповідача з посиланням на можливість існування його супровідного листа від 08.02.2007 за №049-08/764 із змістом іншим, ніж було надано Позивачем під час судового засідання. Так, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували існування оригіналу листа Головного управління економіки та інвестицій від 08.02.2007 за №049-08/764 в редакції, що був наданий Позивачем.

Судом також не приймаються доводи Відповідача про те що, для Позивача компенсація за гідронамив території, є обов’язковою з огляду на наступне.

Пунктом 26 рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року за № 178/1612 було визначено умови надання Позивачеві земельної ділянки для будівництва та експлуатації житлових будинків з об’єктами соціально-культурного та побутового призначення, будівництва транспортної розв’язки і тягової станції на проспекті Генерала Ватутіна у Дніпровському і Деснянському районах м. Києва. Серед даних умов не передбачено обов’язку сплати компенсації за гідронамив відведеної Позивачеві території.

Щодо розпорядження Київської міської державної адміністрації №345 від 03.03.2003 „Про списання з балансу Управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації витрат по об’єктах комунального призначення (гідронамиви) припинених будівництвом”, на яке посилається Відповідач, суд зважає на наступне.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації №345 від 03.03.2003 не зареєстроване в Міністерстві юстиції України, а відтак не є нормативно-правовим актом. Дане розпорядження є локальним актом Київської міської державної адміністрації, що створює обов’язки лише для самої Київської міської державної адміністрації, і не є обов’язковим для забудовників територій. Також даний локальний акт являється актом індивідуальної дії, оскільки встановлює найменування об’єктів, на яких проводились роботи з гідронамиву та вартість робіт, що повинна перераховуватись до бюджету міста в порядку компенсації за роботи, проведені на зазначених об’єктах. При цьому, суд зважає на те, що в Додатку до Розпорядження №345 від 03.03.2003 не передбачено витрат за гідронамив територій в Дніпровському і Деснянському районах м. Києва, тобто в районах, в яких Позивачеві було відведено земельну ділянку для будівництва. За таких обставин, твердження Відповідача про те, що компенсація за гідронамив відведеної території є обов’язковою в силу Розпорядження №345 від 03.03.2003 р., не приймаються судом до уваги, оскільки є необґрунтованими.

Також судом не приймаються до уваги доводи Відповідача про те, що факт реєстрації договору №228 не має значення юридичного факту, оскільки у відповідності до п.5 договору строк дії даного договору починається саме з дати його реєстрації. Тобто без реєстрації договору на сплату пайових внесків він не набирає чинності, а відтак Позивач позбавлений можливості отримати дозвільну документацію.

Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про те, що договір № 227 від 16.03.2007 укладено внаслідок створених Відповідачем несприятливих для Позивача обставин для його укладення, а тому суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 33, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 227 від 16.03.2007, укладений між Закритим акціонерним товариством „Дніпровська пристань” (місцезнаходження: 01032 м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, 13 поверх, бізнес-центр „Європа Плаза”, ідентифікаційний код 30605029, р/р 260003010745 в ТОВ „КБ” Актив банк”, МФО 300 852) та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 п/р 31510932600001 в УДК у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 04633423).

3. Стягнути з Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 п/р 31510932600001 в УДК у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 04633423) на користь Закритого акціонерного товариства „Дніпровська пристань” (місцезнаходження: 01032 м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, 13 поверх, бізнес-центр „Європа Плаза”, ідентифікаційний код 30605029, р/р 260003010745 в ТОВ „КБ” Актив банк”, МФО 300 852) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.Балац