Ухвала суду № 11885309, 07.09.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010 року справа №2а-3483/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді - доповідача: Ляшенко Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі № 2а-3483/10/1270 за адміністративним позовом Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області «про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення», -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Виробниче управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним отримано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Первомайську № 0000921500/0 від 21.04.2010 року мотивоване наявністю акту перевірки № 165/15-31197416 від 08.04.2010 року про своєчасність сплати податкових зобовязань за 9 місяців 2006 року І півріччя 2009 року. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивача зобовязано сплатити штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток у сумі 10768,86 грн. Позивач вважав, що відповідач не мав права приймати зазначене податкове повідомлення-рішення так як статтею 15 Закону України № 2181 строк визначення податкових зобовязань обмежено 1095 днями, тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року.

Позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010 в частині застосування штрафних санкцій на суму 3685,85 грн., з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі, а саме судом першої інстанції визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Первомайську № 0000921500/0 від 21.04.2010 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 3685,85 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Від позивача до суду надійшло клопотання щодо розгляду справи за відсутністю його представника, а також заперечення на апеляційну скаргу та від відповідача також надійшло клопотання щодо розгляду справи за відсутністю його представника.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, прийняла рішення про задоволення клопотань позивача та відповідача про розгляд апеляційної скарги без їх участі та відповідно про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.

Виробниче управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради 22.11.2000 року, є юридичною особою. Ідентифікаційний код 31197416.

Позивач знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Первомайську та є платником податку на прибуток.

Державною податковою інспекцією у м. Первомайську 08.04.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкових зобовязань Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради, результати якої викладено в акті № 165/15-31197416 від 08.04.2010 року, зокрема, зазначено, що платник податку прострочив сплату узгоджених податкових зобовязань починаючи з жовтня 2006 року до серпня 2009 року на 826 днів. Сума узгодженого податкового зобовязання, строк сплати якого порушено на більш ніж 90 днів від дня граничного строку сплати становить 21537,72 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Первомайську 21.04.2010 року, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі по тексту Закон № 2181), прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010 року, яким зобовязано позивача сплатити штраф у сумі 10768,86 грн., що становить 50 % від суми простроченого узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

У відповідності з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобовязання.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобовязання зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ є складовою податкового зобовязання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 21.04.2010 року, тобто, з урахуванням положень п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, відповідач мав право застосовувати штрафні санкції лише в межах 1095 днів від дня узгодження податкових зобовязань. Такими зобовязаннями є зобовязання, що виникли на підставі податкової декларацій з податку на прибуток за І квартал 2007 року І півріччя 2009 року.

Застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань, які виникли на підставі декларації за ІІІ квартал 2006 року, строк сплати яких настав 20.11.2006 року, знаходиться поза межами 1095 днів, а тому є неправомірним.

Розмір штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату податку на прибуток по декларації за ІІІ квартал 2006 року становить 3685,85 грн.

Відповідно до приписів ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішеннь відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради про часткове визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000921500/0 від 21.04.2010 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 3685,85 грн. підлягають задоволенню.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року по справі № 2а-3483/10/1270 за адміністративним позовом Виробничого управління житлово-комунального господарства Гірської міської ради до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області «про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала складена у повному обсязі в порядку письмового провадження 07 вересня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя-доповідач: Д.В.Ляшенко

Судді: Г.А.Колеснік

Л.В.Ястребова