Рішення № 118847465, 06.05.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

06.05.24

Провадження 2/235/750/24

Справа 235/1789/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Тищенко І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є батьком ОСОБА_2 .

Протягом всього життя його син ОСОБА_2 працював шахтарем на різних підприємствах вугледобувної галузі. З 04 березня 2023 року він почав працювати на ТОВ «Краснолиманське» на посаді гірник очисного забою. 21 березня 2023 року о 14 год. 50 хв., під час виконання своїх обов`язків на підприємстві, в результаті падіння устаткування (обладнання) або контруктивних елементів, стався нещасний випадок, в результаті якого його син загинув.

Комісією з розслідування нещасних випадків на виробництві 16.06.2023 року складено Акт форми Н-1/П «Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося, сталася) 21 березня 2023 року о 14 год. 50 хв. На (в) Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське».

Згідно п. 1 діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: Смертельний. Згідно висновку експерта № 146 від 20.04.2023 року судово-медичний діагноз щодо причин настання смерті наступний: «Основний: Сполучена травма тіла з переломом грудини, множинними двобічними переломами ребер з розривами межреберних артерій, розривом хребта між 3 та 4 поперековими хребцями з розривами очеревени, розтрощеннями м`яких тканин попереку, множинними переломами кісток тазу, відкритими переломами кісток правої гомілки в нижній третині. Ускладнення: Травматичний шок. Геиоторак (500 мл зліва, 500 мл справа). Гемоперитонеум (700 мл крові). Набряк легенів і головного мозку.

Пунктом 7 Акту встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 пов`язаний з виробництвом.

Згідно п. 5 Акту основна причина нещасного випадку: організаційна, порушення технологічного процесу при виконанні робіт з розробки секції 3КД-90Т для подальшої її видачі: виконання розробки секції 3КД-90Т з демонтажем окремо підтримуючого перекриття секції, за необхідності демонтажу підтримуючого перекриття суцільно з огороджувальним перекриттям секції 3КД-90Т, що спричинило утворення небезпечної зони на даному робочому місці.

Таким чином, вбачається, що нещасний випадок стався з вини роботодавця, яким не було забезпечено безпечних умов праці. В результаті порушення технологічного процесу з вини роботодавця, його син опинився в небезпечній зоні, в якій в результаті падіння устаткування стався нещасний випадок.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується в тому числі її дружині, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У зв`язку з загибеллю сина позивачу спричинена значна моральна шкода. Він втратив близького члена родини - рідного сина, у зв`язку з чим назавжди позбавлений його любові, уваги, піклування та підтримки. Він є пенсіонером, тому його підтримка та допомога позивачу у його похилому віці була вкрай важливою та необхідною. З моменту як він дізнався про загибель сина, він постійно знаходиться у пригніченому стані, втратив сенс життя, відчуває моральний біль, пов`язаний із втратою найріднішої людини. Його моральні страждання довічні, оскільки ніхто не зможе повернути йому сина.

Законодавством України не визначено порядку та системи підрахунку компенсації спричиненої моральної шкоди, але позивач вважає розумним, виваженим та справедливим, щоб було стягнуто з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 800 000 гривень на її користь.

05 березня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

06 березня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, по справі призначено підготовче засідання на 05 квітня 2024 року.

20 березня 2024 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача щодо сплати йому моральної шкоди не відповідають вимогам діючого законодавства України, а отже вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача, та його вини. Позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до смерті його сина, просив суд при ухваленні рішення у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

05 квітня 2024 року підготовче засідання відкладено на 22 квітня 2024 року.

У підготовче засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позовну заяву. Інших клопотань від сторін не надійшло, справу призначено до судового розгляду на 06 травня 2024 року.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивачка ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 15.07.1974 року (а.с. 8).

З 04 березня 2023 року по 21 березня 2024 року син позивача ОСОБА_2 працював на ТОВ «Краснолиманське» на посаді гірник очисного забою, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.10-11).

Під час виконання трудових обов`язків син позивача ОСОБА_2 отримав смертельні травми в результаті нещасного випадку, які підтверджуються Актом розслідування цього випадку від 20 червня 2023 року, згідно з формою Н-1/П. Відповідно до цього Акту сину позивача ОСОБА_2 була завдана травма, яка спричинила смерть (а.с. 12-15).

Згідно п.7 висновку комісії зі спеціального розслідування причин аварії, що сталася 21.03.2023 року о 14 годині 50 хвилин на (в) ТОВ «Краснолиманське» нещасний випадок, що стався 21.03.2023 року о 14 годині 50 хвилин з ГОЗ дільниці МДО ТОВ «Краснолиманське» ОСОБА_2 , пов`язаний з виробництвом (а.с.15).

У зв`язку з загибеллю сина позивачу спричинена значна моральна шкода. Він втратив близького члена родини - рідного сина, у зв`язку з чим назавжди позбавлений його любові, уваги, піклування та підтримки. Він є пенсіонером, тому його підтримка та допомога позивачу у його похилому віці була вкрай важливою та необхідною. З моменту як він дізнався про загибель сина, він постійно знаходиться у пригніченому стані, втратив сенс життя, відчуває моральний біль, пов`язаний із втратою найріднішої людини. Його моральні страждання довічні, оскільки ніхто не зможе повернути йому сина.

Частиною першою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. 3 ст. 153 КЗпП України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Пунктом 2 частини 2 вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів. Як наслідок, у даному випадку моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинила порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 (а.с. 8).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі №6-123цс12 та від 13 листопада 2013 року у справі №6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю членам сім`ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а не за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує обсяг і тривалість страждань, виходить з того, що переживання, яких зазнала позивач у зв`язку зі смертю чоловіка, тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена, також суд враховує, що позивач по справі зазнала моральних страждань через втрату близької людини - чоловіка.

Тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000грн.

Щодо стягнення на користь позивача суми відшкодування без відрахування з неї податків та інших обов`язкових платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1168 ЦК України, ст. 268 ЦК України, ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 300 000 (триста тисяч)грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 3000,00грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складено 06 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, місцезнаходження: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна, 12а.

Суддя О.Є. Філь