Рішення № 118843870, 02.05.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 р. № 400/189/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С.в порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаУправління державної міграційної служби України Заводський відділ у місті Миколаєві Управління державної міграційної служби у Миколаївській області, вул. Шосейна, 2,м. Миколаїв,54029,

прозобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Заводського відділу у місті Миколаєві Управління державної міграційної служби у Миколаївській області, в якому просить:

1. Змусити Заводський відділ м. Миколаєва Державної міграційної служби України розробити та видати на ім`я ОСОБА_2 паспорт-книжечку зразка 1994 року в зв`язку з пошкодженням та не придатності для використання;

2. Задовольнити вимоry - про знищення персональних даних позивача, Заводським вiддiлом м. Миколаєві Управління державної міграційної служби у Миколаївській області, якi на момент отримання ним даної заяви, знаходяться в Сдиному державному демографiчному peєстрі, у тому числi Унiкальний номер запису в peєстрі за яким закрiпленi персональнi дані позивача - на виконання вимог i положень Закону України "Про захист персональних даних", у встановленому законодавством порядку;

3. Змусити Заводський відділ м. Миколаєва Державної міграційної служби України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 p. № 628) знищити, та видалити будь-яку біометричну інформацію про мене, відповідно до (пункту 9) надати акт про знищення та видалення біометрії про мене з усіх існуючих реєстрів (згідно наказу МВС України від 25.03.2015 року № 323, зареєстровано Мінюстом від 10.04.2015 року за № 403/26848).

Ухвалою суду від 17.01.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.01.2024 року позивач усунув недоліки позовної заяви. Надав заяву про внесення доповнень до позовних вимог. Свої позовні вимоги виклав у наступній редакції:

1. Визнати протиправним бездіяльність та відмову Заводського відділу м. Миколаєва Державної міграційної служби України та зобов`язати розробити та видати на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт-книжечку зразка 1994 р. в зв`язку з пошкодженням та не придатності для використання.

2. Зобов`язати вчинити дії зі знищення персональних даних, Заводським відділом м. Миколаєва Державної міграційної служби України які на момент отримання ними даної заяви, знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі Унікальний номер запису в реєстрі за яким закріплені мої персональні дані - на виконання вимог і положень Закону України «Про захист персональних даних», у встановленому законодавством порядку;

3. Зобов`язати Заводський відділ м. Миколаєва Державної міграційної служби України - на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 р. Nє 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. Nє 628) Знищити, та видалити будь-яку біометричну інформацію щодо ОСОБА_1 , відповідно до (пункту 9) надати акт про знищення та видалення біометрії про мене з усіх існуючих реєстрів. (Згідно НАКАЗУ МВС від 25.03.2015є 323 Зареєстровано Мінюстом від 10 квітня 2015 р. за Nє 403/26848).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про оформлення і видачу паспорту у формі книжечки у зв`язку з тим, що його паспорт був пошкоджений та не придатний для використання, а зазначена відповідачем неможливість оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки є безпідставними, позаяк така можливість на сьогодні є. Позивач зазначив, що Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки затверджено наказом Міністра внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320 і він дотепер є чинним. З огляду на те, що законодавство України все ж дозволяє позивачу отримати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, відмова відповідача у наданні можливості реалізувати таке право є неправомірною, порушує як її конституційні права, так і зобов`язання держави, обумовлені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема щодо заборони втручання у приватне життя особи. Однак листом від 09.12.2023 відповідач відмовив у видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року з посиланням на відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся за захистом свої прав до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. В письмовому відзиву вказав на те, що Державна міграційна служба здійснює оформлення та видачу паспортів у порядку, встановленому законодавством. Також відповідач зазначив, що дана справа не відповідає ознакам типової справи щодо справи № 806/3265/17., рішення у справі №806/3265/17 не може бути підставою для видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року, оскільки позивачем неодноразово надавалася згода на обробку його персональних даних.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У користуванні позивач має паспорт громадянина України у вигляді ID картки № НОМЕР_1 від 25.09.2019 року, терміном дії до 25.09.2023 року, орган видачі 4810, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 06.02.2023 року, орган видачі 4810, що оформлені із застосуванням засобів ЄДДР на підставі поданої позивачем заяви-анкети та документів на оформлення паспорту у вигляді ID картки та паспорту громадянина України для виїзду за кордон та надано згоду на обробку персональних даних.

17.11.2023 року позивач, звернувся до відповідача з заявою щодо видачі йому паспорта у формі книжечки зразка 1994 року, з підстав того, що його паспорт у формі картки є непридатним (пошкодженим) та знищити його персональні дані, які знаходяться в ЄДДР у тому числі унікальний номер запису в реєстрі за яким закріплені персональні дані позивача.

Відповідач надав відповідь якою відмовив позивачу у видачі паспорту у формі книжечки зразка 1994 року. В обґрунтування відмови вказав, що станом на сьогодні Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою ВРУ від 26.06.1992 року №1503-ХІІ має переважаючу дію і поширюється на тих осіб, які отримали паспорт у вигляді книжечки до прийняття Закону №5492-VI. На нові правовідносини, які виникли вже після прийняття цього Закону, дія Положення про паспорт поширюється у виключних випадках, визначених у зразковій справі, у зв`язку з релігійними переконаннями окремих суспільних груп населення. З 1 листопада 2016 року і до сьогодні правове регулювання спірних відносин є таким, що паспорт громадянина України виготовляється у формі ID картки шляхом подання заяви-анкети.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом "а"пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

За приписами частин першої - четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Разом з тим, на даний час діє Положення № 2503-ХІІ, відповідно до пункту другого якого паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з пунктом 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Постанова №302), передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

03.04.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".

Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".

Підпунктами 1-3 пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, заяву, рішення суду, свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави.

Таким чином, вказаними нормами права передбачено два рівнозначних альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Судом встановлено, що станом на час звернення до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки позивачу виповнилося повних 16 років.

Як уже зазначалося судом згідно з частиною другою статті 21 чинної редакції Закону № 5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Разом з цим відповідно до пункту 2 Положення № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Вказане Положення не втратило чинності. Тобто, особа має право на вибір у формі паспорту громадянина України, в якій бажає його отримати, у порядку визначеному чинним законодавством України.

Згідно із частиною другою статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Отже, з прийняттям Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України видається з 14 років та є обов`язком особи, яка досягла 14 років, його отримати.

Відсутність паспорту громадянина України з 14 років перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованих Конституцією України прав та свобод.

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що у свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Також, суд акцентує увагу на тому, що положення статті 21 Закону України №5492-VI мають імперативний характер щодо зобов`язання кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України.

Проте, застосування Закону №5492-VI в частині віку видачі паспорту громадянина України не позбавляє позивача права на вибір форми паспорта громадянина України.

Оскільки чинна редакція Закону № 5492-VI не передбачає альтернативи паспортам з безконтактним електронним носієм дітям з 14 до 16 років і не може забезпечити реалізацію такого права, то це право має реалізовуватися у спосіб, передбачений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, шляхом видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки без електронного носія до досягнення дитини 16 років.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 в справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 в справі №420/5353/20.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині зобов`язання виготовити паспорт у вигляді паспортної книжечки шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у оформленні та видачі позивачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ та зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон №5492-VI (тут - у редакції, чинній на дату звернення позивачки про отримання паспорта громадянина України).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання, зокрема, цього законодавчого положення Кабінет Міністрів України постановою від 18 жовтня 2017 року № 784 затвердив Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі - Постанова № 784).

Зокрема, пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб`єктів. Уповноважені суб`єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб`єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Назви та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, визначено у статті 13 Закону № 5492-VI. За частиною першою цієї статті документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №302 (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Суд зазначає, що позивач, оформивши паспорт громадянина України у формі картки надавши при цьому згоду на обробку персональних даних, а також оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон виданий 06.02.2023 року надав при цьому неодноразово згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно позивача вже сформовано, який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі, а тому побоювання позивача, що внесення персональних даних спричинить шкоду її приватному життю є необґрунтованими.

Жодних обмежень за певними ознаками, так само як і недотримання принципу пропорційності під час виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, немає. Так, у мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 року 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зокрема, зазначено, що державою повинні враховуватися «побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю», документування паспортними документами має досягатися «без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря».

Позивач обґрунтовує свій позов відмовою вилучення відомостей з ЄДДР та знищення УНЗР, однак при розгляді Зразкової справи Велика Палата Верховного Суду захистила саме реальні побоювання громадян, які відмовляються від надання згоди на обробку персональних даних до ЄДДР «у зв`язку з побоюванням настання негативних наслідків цифрових ідентифікаторів у виді УНЗР» з огляду виключно на релігійні переконання, а не просте небажання, яке виявляє позивачка.

Так громадянин не може погодитись на часткову обробку інформації (наприклад дозволити обробку лише під час отримання послуги по видачі паспорту, а потім вимагати вилучити її та знищити з усіх реєстрів), чи надавати згоду на обробку лише у випадку, коли мета обробки задовольняє його певні потреби чи приватні інтереси, якщо не йде мова про чутливі фактори втручання в особисте життя людини, які можна прирівняти до непосильного для неї тягаря. У мотивувальній частині Зразкового рішення зазначено, що документування паспортними документами має досягатися «без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря».

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) є незмінним.

Велика Палата Верховного суду захистила реальні побоювання громадян, які відмовляються від внесення персональних даних в ЄДДР з релігійних переконань. Однак, персональні дані позивача вже внесені до ЄДДР при оформленні паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297-VI) згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 цього Закону визначено, що обробка персональних даних не забороняється, якщо вона здійснюється за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних.

Відповідно факт звернення особи (ініціатором є сам заявник) до будь-якого компетентного органу державної влади (в даному випадку до органів міграційної служби), який фіксується шляхом формування заяви встановленого зразка (заяви-анкети), посвідчує юридичний факт надання особою добровільної згоди на обробку персональних даних засобами електронного реєстру. Така заява і є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних».

Відповідно до п.2 ч.1 статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон про ЄДДР) біометричні дані - сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (біометричні дані, параметри, відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі).

Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі-документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Оскільки позивачем надана добровільна згода на обробку його персональних даних під час отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон тому вимоги щодо знищення персональних даних позивача у ЄДДР шляхом видалення всієї інформації стосовно позивача не підлягає задоволенню. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління державної міграційної служби України Заводський відділ у місті Миколаєві Управління державної міграційної служби у Миколаївській області (вул. Шосейна, 2, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 37844163) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України Заводський відділ у місті Миколаєві Управління державної міграційної служби у Миколаївській області (вул. Шосейна, 2, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 37844163) щодо не оформлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

3. Зобов`язати Управління державної міграційної служби у Миколаївській області (вул. Шосейна, 2, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 37844163) оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

4. В решті вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби у Миколаївській області (вул. Шосейна, 2, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 37844163) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 коп.) сплачений квитанцією від 18.01.2024 року № 0.0.3423221808.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі поданя апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. С. Брагар