Рішення № 118843586, 06.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2024 року м. Київ № 640/10701/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач/ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням, заробітної плати доходу) для призначення пенсії, який визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014, 2015 та 2016 роки, починаючи з моменту поновлення виплати пенсії, а саме з 08.09.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію за віком позивачу відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням заробітної плати доходу) для призначення пенсії, який визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019 та 2020 роки, починаючи з моменту поновлення виплати пенсії, а саме з 08.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.07.2019 він звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати пенсії у зв`язку із відмовою від даного виду пенсії. У зв`язку із відмовою відповідача припинити виплату пенсії, позивач звернувся до суду. Рішенням Окружного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №640/15927/19 було припинено виплату пенсії з 02.07.2019. 08.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Відповідач пенсію призначив, однак при розрахунку пенсії застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2014, 2015 та 2016 роки. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2022 провадження у справі відкрито.

06 серпня 2022 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду м. Києва від ГУ ПФУ в м. Києві надійшла копія пенсійної справи позивача.

18 серпня 2022 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду м. Києва від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність порушеного права позивача та правових підстав для задоволення позову. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

22 серпня 2022 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що існує порядок відмови від пенсії після її призначення, регламентований не тільки частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а відмова у задоволенні такого волевиявлення може бути розцінена як порушення його конституційного права.

Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 прийнято справу №640/10701/22 до провадження судді Жукової Є.О.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 22.01.2024 у справі №640/10701/22 доставлено до електронного кабінету представника позивача - Кардаша В.А. та ГУ ПФУ в м. Києві 23.01.2024.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 14.11.1996.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2013 позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах (робота за Списком №2).

02 липня 2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати пенсії у зв`язку з відмовою від пенсії.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 25 липня 2019 року №163729/03 повідомив, що відповідно до положення пункту 1 статті 49-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, а іншого чинним законодавством не передбачено.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві припинити ОСОБА_1 виплату пенсії в зв`язку з відмовою від неї з моменту звернення, а саме 02 липня 2019 року.

Відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу з 02.07.2019.

08 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії.

08 вересня 2021 року ГУ ПФУ в м. Києві призначило позивачу пенсію за віком, але при цьому розмір пенсії було визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався на момент первинного призначення пенсії.

15 квітня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив його повідомити щодо підстав для застосування урахуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався на момент первинного призначення пенсії.

Листом від 16.05.2022 за вих.№2600-0211-8/50873 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про те, що пенсія обрахована відповідно до норм діючого законодавства.

Посилаючись на протиправність застосування показника середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані статтею 49 Закону №1058-IV, частиною першою якої передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 35 Закону №1058-IV у разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час повторного огляду особи з інвалідністю переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах (абзац другий ч. 3 ст. 35 Закону №1058-IV).

Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд (абзац третій ч.3 ст.35 Закону №№1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV).

Аналізуючи обставини, з якими закон пов`язує настання умов для поновлення виплати пенсії, суд зазначає, що поновлення виплати пенсії здійснюється інвалідам в разі переривання ними інвалідності та громадянам, які виїжджали на постійне місце проживання за кордон.

Саме за таких обставин відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу ПФУ протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

У даному випадку, попередньо відмовившись від пенсії, а в подальшому звернувшись із заявою про призначення пенсії після припинення її виплати, позивач реалізував своє право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не право на поновлення виплати вже призначеної пенсії.

У зв`язку з чим, підстави поновлювати виплату пенсії, призначеної за законодавством, яке діяло на момент призначення пенсії вперше до її припинення, у відповідача були відсутні.

За таких обставин, подана 08 вересня 2021 року позивачем заява про призначення пенсії, повинна була розглядатися відповідачем саме як заява про призначення пенсії, а не заява про поновлення її виплати, а отже, при визначенні розміру пенсії позивача повинна була застосовуватися стаття 40 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+Кз2+Кз3+...+ Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За таких обставин, позивачу як особі, що набула право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», повинен бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019 та 2020 роки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 09.12.2014 у справі № 21-540а14, в якій, усуваючи розбіжності у правозастосуванні, зазначив, що оскільки особі було припинено виплату пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії, при поверненні до раніше призначеної пенсії фактично відбулося її нове призначення.

На думку суду у спірних правовідносинах, суть яких зводиться до з`ясування питання про те, чи наявні підстави для поновлення виплати раніше призначеної пенсії у зв`язку із добровільною відмовою пенсіонера від пенсії та припиненням її виплати на підставі заяви позивача, відповідач помилково поширює дію частини 2 статті 49 Закону №1058-IV в частині можливості поновити виплату пенсію, яку було припинено у зв`язку із добровільною відмовою пенсіонера від пенсії.

Отже, суд погоджується із доводами позивача про те, що частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок поновлення пенсії, припинення якої відбулось з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою від неї.

Суд зауважує, що позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї, результатом чого має стати припинення нарахування і виплати пенсії та закриття пенсійної справи, а отже поновлення виплати такої пенсії є неможливим у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав для цього.

Тому при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, яку раніше було припинено у зв`язку із добровільною відмовою від неї, має відбуватись нове призначення пенсії, а не поновлення раніше призначеної пенсії.

Такий висновок випливає з відсутності законодавчого врегулювання порядку поновлення припиненої пенсії у зв`язку з відмовою від неї.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 08.09.2021 та визначенні її розміру, безпідставно не застосував приписи статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком у відповідності до частини 1 статті 27 та частин 1,2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2018-2020 роки, починаючи з 08.09.2021.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію, то суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що виплата пенсії позивачу буде порушена відповідачем, а тому задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.07.2022.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в м. Києві, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням, заробітної плати доходу) для призначення пенсії, який визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2014, 2015 та 2016 роки, починаючи з моменту поновлення виплати пенсії, а саме з 08.09.2021.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 у відповідності до частини 1 статті 27 та частин 1,2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2018-2020 роки, починаючи з 08.09.2021.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.