Постанова № 11884352, 13.10.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2010 р. Справа № 2а-6794/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання -Дишковець Ю.М.,

представника позивача - Скубири О.М.,

представника відповідача - Кіптенка Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-6794/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

до Державної податкової інспекції в місті Суми

Головного управління державного казначейства України в Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (надалі по тексту позивач, ВАТ "СЗ «Насосенергомаш») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (надалі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), Головного управління державного казначейства України в Сумській області (надалі по тексту відповідач-2, ГУ Держказначейства в Сумській області) в якому просить суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 18.06.2010 р. №0000942306/0/45800;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача 1522500,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.06.2010 р. ДПІ в м. Суми за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за жовтень, листопад 2009 р., був складений акт № 4708/23-6/05785448 від 14.06.2010р.

На підставі зазначеного акту, з посиланням на п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», 20.04.2010 р. відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010р. № 0000942306/0/45800, відповідно до якого, підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1522500,00 гривень.

Однак позивач із зазначеним рішенням не погоджується і вважає, що при його винесенні відповідач порушив п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого протиправно дійшов до висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1522500,00 гривень з наступних підстав.

В акті перевірки зазначено, що відсутність відповідних документів, які підтверджують сам факт відвантаження товару підтверджує те, що реального виконання умов договору не було та сторони не ставили за мету виконання цього договору та брати на себе обов'язки щодо виконання цього договору. Були лише складені документи, які створили уяву про укладення цього договору та його виконання. Даний факт підтверджує те, що метою оформлення даного договору було незаконне отримання документів, які дали б правові підстави для збільшення валових витрат по податку на додану вартість, отримання незаконного податкового кредиту по податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визначає договір купівлі - продажу №14/137 від 15.10.2009р. нікчемним у відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Однак, висновки відповідача про нікчемність договору від 15.10.2009 р. №14/137 суперечать діючому законодавству України та не відповідають фактичним обставинам, оскільки, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, при укладенні між позивачем та ТОВ «Станко Груп» договору від 15.10.2009 р. №14/137, сторонами були додержані всі умови щодо дійсності договору та направлені на реальне виконання умов даного договору.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання договору нікчемними є наявність обставин, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України та вини.

Станом на дату винесення податкового повідомлення - рішення від 18.06.2010р. №0000942306/0/45800 відповідачем безпідставно визнаний договір від 15.10.2009 р. №14/137 нікчемним, оскільки не встановлена вина сторін при укладенні договору, а також не доведений сам факт порушення сторонами при укладенні вищевказаного договору законодавства України.

За таких обставин, позивач приходить до висновку, що у відповідача відсутні жодні правові підстави для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1522500,00грн.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог Закон України «Про податок на додану вартість», а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.06.2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за жовтень, листопад 2009 р.

14.06.2010 року за підсумками перевірки ДПІ у м. Суми складено акт про результати невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтень, листопад 2009 року - акт перевірки від 14.06.2010 року № 4708/23-6/30991664 (а.с. 10-22).

18.06.2010 року ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000942306/0/45800, яким, підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1522500,00 гривень (а.с 23).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2009 року Відкритим акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" укладено з ТОВ «Станко Груп» договір купівлі-продажу №14/137 верстата горизонтально - розточного .

27.11.2009 року позивачем укладено з ТОВ «Станко Груп» додаткову угоду до договору купівлі продажу від 15.10.2009 року, яким строк дії договору продовжено до 31.12.2010 року.

10.06.2010 року позивачем укладено з ТОВ «Станко Груп» додаткову угоду до договору купівлі продажу від 15.10.2009 року, яким строк поставки товару продовжений до 30.07.2010 року

30.08.2010 року позивачем укладено з ТОВ «Станко Груп» додаткову угоду до договору купівлі продажу від 15.10.2009 року, яким строк поставки товару продовжений до 15.10.2010 року з дати надходження на банківський рахунок постачальника передоплати в розмірі 35 % загальної вартості угоди.

Як вбачається зі змісту зазначеного договору загальна вартість складає- 13050000,00 грн. в т ч сума ПДВ 2175 000,00 грн., що включає в себе вартість товару, його транспортування на територію покупця, монтаж та проведення пусконалагоджувальних робіт.

Згідно зазначеного договору термін поставки: 30 календарних днів з дати отримання на банківський рахунок постачальника передоплати в розмірі 35% загальної вартості договору. Сплата по даному договору проводиться у наступному порядку:

35% загальної вартості протягом 5 банківських днів з дати укладання договору; 35% загальної вартості - протягом 5 банківських днів з дати поставка товару; 10% загальної вартості - протягом 3 банківських днів після проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт;

10% загальної вартості - протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту прийому -передачі;

10% загальної вартості - протягом 60 календарних днів моменту підписання акту прийому -передачі.

На виконання умов договору Відкритим акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" здійснено передоплату за товар в розмірі 35% загальної вартості. Грошові кошти перераховані на банківський рахунок постачальника згідно платіжних доручень: №25790 від 15.10.2009р. на загальну суму - 1567500,00 грн. в т ч сума ПДВ -261250,00 грн. та №25842 від 16.10.2009р. на загальну суму 3000000,00 грн., в т ч сума ПДВ -500000,00 грн.

На вище вказані суми передоплати ТОВ «Станко Груп» виписані податкові накладні: .№31 від 16.10.2009р. на загальну суму - 1567500,00 грн. в т ч сума ПДВ - 261250,00 грн. та №32 від 16.10.2009р. на загальну суму 3000000,00 грн., в т ч сума ПДВ - 500000,00 грн.

Зазначені суми по даним податковим накладним були включені ВАТ «Насосенергомаш» до складу податкового кредиту жовтня 2009р.

25.11.2009р. ВАТ «Насосенергормаш» перераховано постачальнику кошти згідно платіжного доручення від 25.11.2009р. №26980 на загальну суму 4567500,00 грн. в т ч сума ПДВ - 761250,00 грн.

ТОВ «Станко Груп» виписано на суму перерахування податкову накладну від 25.11.2009р. №41 на загальну суму 4567500,00 грн. в т ч сума ПДВ - 761250,00 грн. Дана податкова накладна включена до складу податкового кредиту листопада 2009р. ВАТ «Насосенергомаш» в повному обсязі.

На час проведення перевірки товар (верстат горизонтально - розточний) не було отримано.

Як видно з вище викладеного, підприємством ТОВ «Станко Груп» не виконало свої зобов'язання по договору № 14/137 від 15.10.2009р., оскільки відвантаження товару протягом 30 календарних днів з дати отримання на банківський рахунок постачальника передоплати в розмірі 35% загальної вартості договору не проведено.

Зазначену обставин підтвердив і представник позивача у судовому засіданні.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В силу вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Таким чином, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги) у разі фактичного виконання господарської операції.

За змістом пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України, тоді як згідно з пунктом 10.1 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Водночас однієї з основних умов для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту платника відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Неотримання ж платником товарів унеможливлює їх використання у господарській діяльності, що, в свою чергу, виключає можливість як віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості таких товарів, так і, право на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт отримання товару підтверджує те, що реального виконання умов договору не було та сторони не ставили за мету виконання цього договору, які створили уяву про укладення цього договору та його виконання. Даний факт підтверджує те, що метою оформлення даного договору було незаконне отримання документів, які б дали правові підстави для збільшення валових витрат по податку на прибуток, включення сум до податкового кредиту та незаконного одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Отримані позивачем податкові накладні від ТОВ «Станко груп» не дають позивачу права на податковий кредит, оскільки вони не засвідчують факт отримання товару. Така позиція відповідає нормі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) в звязку з тим, що поставка товару по вищевказаному договору жодного разу не відбувалась, податкова накладна виписана на підставі даного договору не може бути підставою для збільшення податкового кредиту.

Водночас пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Таким чином, з огляду на відсутність факту поставки попередньо оплаченого позивачем товару Відкритим акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" повинен був провести відповідне корегування податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 18.06.2010 р. №0000942306/0/45800 та стягнення з Державного бюджету на користь позивача 1522500,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, тому підстави для визнання протиправними та скасування зазначених повідомлень - рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови виготовлено 18.10.2010 р.