Рішення № 118842529, 06.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 рокуСправа №160/31648/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000150/1 від 15 серпня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до митного контролю та оформлення за ЕМД № №UA110130/2023/016625 (23UA110130016625U9)заявлено партію товару, імпортовану за контрактом № 02/02-23 від 02.02.2023 з компанією NIAGARAMILLS (PVT) (м. Фейслабад, Пакістан). Митна вартість визначена за ціною контракту. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000150/1 від 15.08.2023 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000530. Позивач не погоджується із винесеним рішенням про коригування митної вартості та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31648/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

28.12.2023 відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. ТОВ «БІЛТЕКС» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 14.08.2023 №UA110130/2023/016625 (23UA110130016625U9) заявлено товари №1, №2 «Тканина» (Пакістан) відповідно до специфікації №2 від 02.05.2023 до контракту від 02.02.2023 № 02/02/-23, укладеного між компанією «NIAGARA MILLS (PVT) LTD» (Пакистан) та покупцем ТОВ «Білтекс» (м.Дніпро, Україна). Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до специфікації №2 від 02.05.2023, комерційного інвойсу від 20.06.2023 №NM-INV-23107оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах FOB KARACHI (Пакистан), що означає, що продавець поставляє товар на борт судна. Продавець не оплачує фрахт та всі витрати, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. На продавця покладено виконання митних формальностей у країні експорту. Пунктом 1.5 Контракту передбачено, що Покупець надсилає Постачальнику заявку на постачання партії товару. Заявки від імпортера і продавця декларантом не надано. Рахунок-проформа містить номер такого замовлення: 772-15182. Пунктом 6.1 Контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу. Надані до митного контролю платіжні документи від 25.07.2023 №SWIFT та від 11.05.2023 №SWIFT є за своєю формою платіжними інструкціями, а не витягом із платіжної системи SWIFT із відомостями про здійснення такого переказу грошових активів. Клієнт має право надати платіжну інструкцію до обслуговуючого банку із інформацією про платіж, що має бути здійснено. Таке посилання клієнтом до обслуговуючого банку, який виконує функцію агента в даному випадку має відповідний ідентифікаційний номер листа-посилання TF11388380230725. Таким чином, даний документ не є платіжним документом, а є лише інструкцією до банка-агента на здійснення платежу. Рахунок-проформа NM-PINV-23101 датується 02.05.2023, а інвойс NM-INV-23107 датується 20.06.2023. Тобто обидва документи, на підставі яких має бути здійснений платіж та які містять всю необхідну інформацію про товар, його якісні та вартісні характеристики, однак містять відмінні суми вартості товару. При цьому за умовами Контракту та Специфікації №2 платежі здійснюються на рівні 10% передплати до відвантаження товару та 90% після такого відвантаження. За платіжною інструкцією від 11.05.2023 сума платежу, що складає 10% розрахована від кінцевої остаточної вартості товару, що стала відома лише після виникнення інвойсу від 20.06.2023 № NM-INV-23107. Таким чином, помилки у розрахунках та невідповідність таких розрахунків із урахуванням дат виникнення документів викликають у митниці сумніви щодо повноти заявлених даних та щодо здійснення передплати за товар на рівні, наданим інструкціям. Враховуючи дати зазначених рахунків та дату коносаменту, заявленого в гр. 44 МД №MLKHI1477GDY (номер є неправильним, правильним номером є MLKHI1486GDY) - 22.06.2023 можна дійти висновку, що на момент виникнення коносаменту відомості щодо отримувача товару були в наявності у відправника. Опосередковано про це свідчить також і наявність заявлених даних щодо типу контракту «від виробника, так званого прямого контракту. А також, наданих до митного контролю платіжних інструкцій, відповідно до яких є намір здійснення платежу за товар. При цьому згідно даних коносамента від 22.06.2023 № MLKHI1486GDY від є ордерним, із відповідною поміткою «to the order» із зазначенням фінансової установи (відомості щодо якої відсутні в платіжних документах). Прайс-лист від 25.04.2023 не містить періоду дії зазначених цін. До митного оформлення надано договір між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та ФОП ОСОБА_1 від 01.02.2023 № 010223-2. Відповідно до пункту 2 даного Договору до обов`язків Замовника входить надання перевізнику-експедитору Заявок на організацію перевезення вантажу. Зазначені Заявки до митного оформлення не надано. Відповідно до пункту 3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.08.2022 № 220822-82 між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та ТОВ «Білтекс», оплата фрахту здійснюється Замовником за 7 днів до дати орієнтовного прибуття контейнеру в порт призначення. Документи які б підтверджували факт оплати до митного оформлення не надано. Рахунки на оплату надані лише за договором № 220822-82 від 22.08.2022, при цьому серед зазначених послуг відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг за межами митної території України. А відомості щодо наданих послуг не містять повних даних (наприклад відомості щодо відстані за маршрутом). Рахунки на оплату послуг за іншими договорами до митного контролю не надано. Відсутні будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати наданих послуг та містять відомості щодо числових значень такої оплаченої вартості. Довідка щодо транспортних витрат від 07.08.2023, Довідка про транспортно-експедиторські витрати №0708/1 не є бухгалтерським документом та не містить відомостей щодо експедиторських послуг за межами митної території України. Таким чином, перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. У зв`язку із чим, декларанта зобов`язано надати додаткові документи на усунення виявлених розбіжностей. Однак, листом декларанта від 15.08.2023 № 15/08 позивачем повідомлено про відсутність можливості надати інші документи. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. До товарів 1-2 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за основним методом визначення митної вартості: товар № 1 - 5,8604 дол.США за кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 0,6790 м2/кг) за ЕМД №UA500080/2023/001844 від 31.03.2023; товар № 2 - 5,8604 дол.США кг (що в перерахунку на додаткову одиницю за товаром складає 0,6853 м2/кг) за ЕМД №UA500080/2023/001844 від 31.03.2023. За викладених обставин, оспорюване рішення є правомірним, посадові особи митниці при прийнятті оспорюваного рішення діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.

07.02.2024 позивачем подано відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується, вважає його необґрунтованим та просить не враховувати відзив. Позивач вказує, що у відзиві відповідач не надає ані доказів, ані пояснень, ані належних підстав щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення. Відзив повністю повторює твердження та висновки, що вказані у рішенні про коригування митної вартості, які нічим не підтверджуються. До відзиву відповідачем надано ЕМД №UA500080001844U0 від 31.03.2023, яку було взято за джерело при прийнятті оскаржуваного рішення, при цьому умови поставки відрізняються від умов поставки товару позивача. Від цих умов залежить фактурна вартість товару. Товар позивача поставлявся на умовах FOB Карачі (Пакістан), що означає, що у вартість товару вже включено вартість перевезення до порту Карачі, яке сплатив відправник NIAGARA MILLS (PVT) (м. Фейслабад, Пакістан). Товар за МД, яку взято відповідачем за джерело для коригування, постався на умовах CPTОдеса, що означає, що у вартість товару вже включено вартість перевезення до Одеси, яке сплатив відправник NIAGARA MILLS (PVT) (м. Фейслабад, Пакістан). При цьому, вартість перевезення товару до Одеси відрізняється від вартості перевезення до порту Карачі. У даній справі, позивачем понесено витрати на транспортування його товару з порту Карачі (Пакістан) до митної території України Рава-Руська, які були включені до заявленої позивачем митної вартості. Позивач вказує, що наявність в автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався цією ж особою чи іншою у попередніх періодах за значно вищою ціною, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників.

22.02.2024 позивачем подано клопотання про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Більтекс» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00грн.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтекс» зареєстроване 26.02.2013, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 38598848; основний вид економічної діяльності за КВЕД є: 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу.

02.02.2023 між компанією NIAGARA MILLS (PVT) LTD (м. Фейслабад, Пакистан) (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №02/02/-23 від 02.02.2023 (далі Контракт), предметом якого (пункт 1.2. контракту) є постачання товару постачальником на адресу покупця у номенклатурі та кількості, зазначених у Специфікаціях до цього Контракту. Товар є тканина виробництва Пакистан.

Відповідно до пункт 1.3. Контракту постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом Товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з пунктом 1.4 Контракту Специфікації погоджуються та підписуються Сторонами. У Специфікаціях до цього Контракту зазначаються: повне найменування Товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата Контракту, умови постачання, термін поставки, умови оплати, найменування Постачальника, найменування Покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені Сторонами умови.

Пунктами 6.1., 6.2 Контракту визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений Товар за цим Контрактом на підставі розрахунків (інвойсів) на поставлену партію Товару за цим Контрактом. Покупець здійснює оплату у такому порядку: передоплата у розмірі 10% вартості Товару; оплата 90% вартості відправлення здійснюється по копії коносаменту протягом 20 днів з моменту відвантаження. Умови оплати можуть бути змінені Сторонами у Специфікаціях до Контракту на окремі партії Товару.

02.05.2023 між сторонами Контракту укладено Специфікацію №2від 02.05.2023 до контракту №02/02-23 від 02.02.2023, згідно з якою обумовлено поставку на загальну суму 88810,00дол.США наступного товару:

1.Тканина полібавовна однотонна, 52% поліестер, 48% бавовна, плетіння 76х64/30х30, щільність 112-115 GSM, ширина 220см, кількість 22000м, ціна 1,07дол.США, на суму 23540,00дол.США;

2.Тканина полібавовна з принтом, 52% поліестер, 48% бавовна, плетіння 76х64/30х30, щільність 112-115 GSM, ширина 220см, кількість 61000м, ціна 1,07дол.США, на суму 65270,00дол.США.

Цією Специфікацією погоджено умови поставки: FOB Карачі, умови оплати: передоплата у розмірі близько 10% вартості товару, оплата решти близько 90% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту до заходу товару в порт призначення.

02.05.2023 позивачу було виставлено до сплати проформ-інвойс № NM-PINV-23101 на загальну суму 88 810,00 дол.США (а.с.23 зворотній бік).

20.06.2023 між сторонами Контракту погоджено зміни до Специфікації №2 від 02.05.2023 в частині кількості та асортименту товару на суму 88035,32 дол.США.

20.06.2023 позивачу було виставлено до сплати комерційний інвойс № NM-INV-23107 від 20.06.2023 на загальну суму 79154,32 дол.США.

14.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтекс» подано до Дніпровської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA110130016625U9.

Так, згідно з МД №23UA110130016625U9 від 14.08.2023 її подано для здійснення митного оформлення наступного товару:

-товар 1: «Тканина вибивна, полотняного переплетіння з надрукованим малюнком, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон поліестер (52%) і бавовняних волокон (48%), ширина 220см,поверхнева щільність 112-115г/м2:-тканина полібавовна з принтом,52% поліестер, 48% бавовна, плетіння 76x64/30x30 PRINTED FABRIC -721 рулонів, 60687 м; конструкція тканини POLY COTTON (52:48) 76Х64 /30X30: 52% поліестер 48 % котон; 76 - номер пряжі в одному дюймі і називається основою; 64 - номер пряжі в одному дюймі і називається утком; 30x30 кількість пряжі.Виробник: NIAGARA MILLS (PVT) LTD, PK.

-товар 2: «Пофарбована тканина полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон поліестер (52%) і бавовняних волокон (48%), ширина 220см, поверхнева щільність 112-115%: - тканина полібавовна однотонна, 52% поліестер, 48% бавовна, плетіння 76x64/30x30 DYED FABRIC -214 рулонів, 21589 м; конструкція тканини POLY COTTON (52:48)76X68/30X30: 52% поліестер 48 % котон; 76 - номер пряжі в одному дюймі і називається основою; 64- номер пряжі в одному дюймі і називається утком; 30x30 - кількість пряжі. Виробник: NIAGARA MILLS (PVT) LTD,PK.

У графі 22 МД №23UA110130016625U9заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 88035,32 дол.США; умови поставки FОВ КARACHI (гр.20).

Для підтвердження заявленої митної вартості разом з МД№ 23UA110130016625U9 від 14.08.2023 надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 02/02-23 від 02 лютого 2023 року; Специфікація № 2 від 02.05.2023 р.; зміни від 20.06.2023 р. до Специфікації № 2 від 02.05.2023 р., прайс-лист від 25.04.2023 р.; рахунок-проформа № NM-PINV-23101 від 02.05.2023 р.; сертифікат якості від 20.06.2023 р.; пакувальний лист № NМ-ІNV-23107 від 20.06.2023 р.; рахунок-фактура (інвойс) № NM-INV-23107 від 20.06.2023 р.; експортна митна декларація країни походження від 21.06.2023 р.; коносамент МLКНІ1486GDY від 22.06.2023 р.; банківський платіжний документ SWIFT від 11.05.2023 р.; банківський платіжний документ SWIFT від 25.07.2023 р.; сертифікат про походження товару № АРВUМА/СО/1558-2023 від 01.08.2023 р.; договір про перевезення № 220822-82 від 22.08.2022 р.; заявка № 9 від 15.06.2023 до договору про перевезення № 220822-82 від 22.08.2022 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 435 від 24.07.2023 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 472 від 07.08.2023 р.; автотранспортна накладна № 5220 від 07.08.2023 р.; довідки про транспортні витрати від 07.08.2023 р.; договір про перевезення № 010223-2 від 01.02.2023 р.; договір про перевезення № 081222 від 08.12.2022 р.; договір про перевезення № 120523-1 від 12.05.2023 р.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

1. Пунктом 1.5 Контракту передбачено, що Покупець надсилає Постачальнику заявку на постачання партії товару. Заявки від імпортера і продавця декларантом не надано. Рахунок-проформа містить номер такого замовлення:772-15182.

2. Пунктом 6.1 Контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу. Надані до митного контролю платіжні документи від 25.07.2023 №SWIFT та від 11.05.2023 №SWIFT є за своєю формою платіжними інструкціями, а не витягом із платіжної системи SWIFT із відомостями про здійснення такого переказу грошових активів. Клієнт має право надати платіжну інструкцію для обслуговуючого банку із інформацією про платіж, що має бути здійснено. Таке посилання клієнтом до обслуговуючого банку, який виконує функцію агента в даному випадку має відповідний ідентифікаційний номер листа-посилання ТF11388380230725. Таким чином, даний документ не є платіжним документом, а є лише інструкцією до банка-агента на здійснення платежу. Надані до митного контролю платіжні інструкції сформовані в електронному вигляді та не містять жодних відміток, передбачених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 №216. Таким чином, дані платіжні інструкції не є документом, що підтверджує факт остаточної оплати товару.

3. Рахунок-проформа NM-PINV-23101датується 02.05.2023, а інвойс NM-INV-23107 датується 20.06.2023. Тобто обидва документи, на підставі яких має бути здійснений платіж, та які містять всю необхідну інформацію про товар, його якісні та вартісні характеристики. Однак, рахунки містять відмінні суми вартості товару: 88810дол.США за рахунком-проформою NM-PINV-23101 та 88035,32 дол.США - за інвойсом NM-INV-23107. При цьому, за умовами Контракту та Специфікації №2 платежі здійснюються на рівні 10% передплати до відвантаження товару та 90% після такого відвантаження. За платіжною інструкцією від 11.05.2023 сума платежу, що складає 10% розрахована від кінцевої остаточної вартості товару, що стала відома лише після виникнення інвойсу від 20.06.2023 № NM-INV-23107. Таким чином, помилки у розрахунках та невідповідність таких розрахунків із урахуванням дат виникнення документів викликають у митниці сумніви щодо повноти заявлених даних та щодо здійснення передплати за товар на рівні що відповідають наданим до митного контролю інструкцій.

4.Враховуючи дати зазначених рахунків та дату коносаменту, заявленого в гр. 44 митної декларації №MLKHI1477GDY (номер є неправильним, правильним номером є MLKHI1486GDY) - 22.06.2023, можна дійти висновку, що на момент виникнення коносаменту відомості щодо отримувача товару були в наявності у відправника. Опосередковано про це свідчить також і наявність заявлених даних щодо типу контракту «від виробника», так званого прямого контракту, а також наданих до митного контролю платіжних інструкцій відповідно до яких є намір здійснення платежу за товар. При цьому, згідно з даних коносамента від 22.06.2023 № MLKHI1486GDY від є ордерним, із відповідною поміткою «to the order» із зазначенням фінансової установи (відомості щодо якої відсутні в платіжних документах). Це означає, що вантаж буде відправлено на пред`явника даного документа, який виконав фінансові зобов`язання перед відправником через відповідно зазначену фінансову установу. Таким чином, дані відомості суперечать заявленим даним щодо характеру прямої поставки товару від виробника, оскільки існує вірогідність здійснення перепродажу даного товару та наявності, відповідно, комерційних та посередницьких надбавок, що мають бути включені до митної вартості товару.

5. Прайс-лист від 25.04.2023 не містить періоду дії зазначених цін.

6. До митного оформлення надано договір між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та ФОП ОСОБА_1 від 01.02.2023 № 010223-2. Відповідно до пункту 2 даного Договору до обов`язків Замовника входить надання перевізнику-експедитору Заявок на організацію перевезення вантажу. Зазначені Заявки до митного оформлення не надано.

7.Відповідно до пункту 3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.08.2022 № 220822-82 між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та ТОВ «Білтекс», оплата фрахту здійснюється Замовником за 7 днів до дати орієнтовного прибуття контейнеру в порт призначення… Документи які б підтверджували факт оплати до митного оформлення не надано.

8.Рахунки на оплату надані лише за договором № 220822-82 від 22.08.2022, при цьому серед зазначених послуг відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг за межами митної території України. А відомості щодо наданих послуг не містять повних даних (наприклад відомості щодо відстані за маршрутом).

9. Рахунки на оплату послуг за іншими договорами до митного контролю не надано. Відсутні будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати наданих послуг та містять відомості щодо числових значень такої оплаченої вартості. Довідка щодо транспортних витрат від 07.08.2023, Довідка про транспортно-експедиційні витрати №0708/1 не є бухгалтерським документом та не містить відомостей щодо експедиторських послуг за межами митної території України.

Враховуючи викладене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості, в рамках проведення консультації з метою з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи:

1)за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

6) митна декларація країни відправлення.

Листом від 15.08.2023 №15/08 декларантом повідомлено, що можливість надати додаткові документи відсутня.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, декларантом не подано документів згідно із переліком, не надано документів у спростування виявлених невідповідностей, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

15.08.2023 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000150/1 та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод) на рівні 0,6790дол.США/кг (товар №1) та на рівні 0,6853дол.США/кг (товар №2).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували по товару №1 - 5,8604дол.США за кг відомості в МД№UA500080/2023/001844 від 31.03.2023, по товару №2 - 5,8604дол.США за кг - МД №UA500080/2023/001844від 31.03.2023.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за МД №23UA110130016625U9 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA110130/2023/000530 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар було оформлено за митною декларацією № 23UA110130016761U8 від 15.08.2023 р.

23.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтекс» звернулось до Дніпровської митниці із заявою в порядку ч.8 ст. 55 Митного кодексу України, долучивши такі документи на підтвердження вартості перевезення: акт надання послуг № 481 від 16.08.2023 р.; акт надання послуг № 482 від 16.08.2023 р.; платіжна інструкція № 1130 від 07.08.2023 р.; платіжна інструкція № 1237 від 18.08.2023 р.

Листом №7.5-1/7.5-15-02/13/6518 від 27.10.2023 Дніпровська митниця повідомила про відсутність підстав для скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару від 15.08.2023 №UA110130/2023/000150/1.

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 15.08.2023 прийнято рішення №UA110130/2023/000150/1 про коригування митної вартості товарів за МД №23UA110130016625U9 від 14.08.2023, заявленої позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що згідно із пунктом 1.5 Контракту покупець надсилає постачальнику заявку на постачання партії товару, однак заявки від імпортера і продавця декларантом не надано, а рахунок-проформа містить номер такого замовлення: 772-15182, суд вважає цілком безпідставними, оскільки такі зауваження не говорять про розбіжності у документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості.

Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. При цьому відповідачем не зазначено, яким чином вказана обставина, як не надання заявки, впливає на митну вартість товару.

Щодо зауважень митного органу щодо оплати за товар, суд зазначає наступне.

За умовами Контракту від 02.02.2023 №02/02/-23 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим контрактом товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту.

В специфікаціях зазначаються повне найменування товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата контракту, умови постачання, термін поставки, умови оплати, найменування постачальника, найменування покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені сторонами умови.

Пунктами 6.1., 6.2 Контракту визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар за цим контрактом на підставі розрахунків (інвойсів) на поставлену партію товару за цим контрактом. Покупець здійснює оплату у такому порядку: передоплата у розмірі 10% вартості товару; оплата 90% вартості відправлення здійснюється по копії коносаменту протягом 20 днів з моменту відвантаження. Умови оплати можуть бути змінені Сторонами у Специфікаціях до Контракту на окремі партії Товару.

Отже, контрактом передбачено, що товар поставляється у кількості, асортименті та термінах, визначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту та в яких зазначається вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата контракту, умови постачання, термін поставки, умови оплати. При цьому, умови оплати можуть бути змінені сторонами у специфікаціях до контракту на окремі партії товару.

02.05.2023 між сторонами Контракту укладено Специфікацію №2 від 02.05.2023, згідно з якою обумовлено поставку товарів на загальну суму 88810,00дол.США, умови оплати: передоплата у розмірі близько 10% вартості товару, оплата решти близько 90% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту до заходу товару в порт призначення.

02.05.2023 позивачу було виставлено до сплати проформ-інвойс № NM-PINV-23101 на загальну суму 88 810,00 дол. США (а.с.23 зворотній бік) та згідно із SWIFT від 11.05.2023 грошові кошти по Специфікації №2 та проформ-інвойсом № NM-PINV-23101 від 02.05.2023 перераховані компанії NIAGARA MILLS (PVT) в розмірі 8881,00дол США, що відповідає розміру передоплати - 10% від вартості товару (а.с.24).

20.06.2023 між сторонами Контракту погоджено зміни до Специфікації №2 від 02.05.2023 в частині кількості та асортименту товару на суму 88035,32дол.США.

При цьому, умови поставки та оплати не змінювались.

У зв`язку із внесенням змін до Специфікації №2 від 02.05.2023 позивачу 20.06.2023 було виставлено до сплати комерційний інвойс № NM-INV-23107 від 20.06.2023 на загальну суму 79154,32 дол.США (а.с.25 зворотній бік) та за згідно із SWIFT від 25.07.2023 грошові кошти у сумі 79154,32дол США за Специфікацію №2 від 02.05.2023 та комерційним інвойсом № NM-INV-23107 від 20.06.2023 перераховані компанії NIAGARA MILLS (PVT), що відповідає решті суми, що мав сплатити позивач з урахуванням вже внесеної передоплати по Специфікації №2 від 02.05.2023 та змін до неї (88035,32дол.США-8881,00дол.США)(а.с.26).

За таких обставин, доводи відповідача щодо наявності розбіжностей щодо ціни товару у наданих рахунках не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем безпідставно не враховано змін від 20.06.2023 до Специфікації №2 від 02.05.2023, а також тієї обставини, що 11.05.2023 на виконання Специфікації № від 02.05.2023 та проформи-інвойс № NM-PINV-23101 позивачем сплачено постачальнику передоплату в розмірі 10% від вартості товару у специфікації (до внесення змін), що становить 8881,00дол.США.

Щодо доводів відповідача про те, що надані позивачем електронні платіжні інструкції SWIFT не підтверджують факт оплати товару, оскільки не є витягом із платіжної системи SWIFT із відомостями про здійснення переказу грошових активів, не є платіжними документами, не містять жодних банківських відміток про здійснення оплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечено відповідачем, на підтвердження оплати за товар до митного оформлення були надані електронний платіжний документ SWIFT від 11.05.2023 на підтвердження передоплати в сумі 8881,00дол.США - 10% від вартості товару по Специфікації № від 02.05.2023, та електронний платіжний документ SWIFT від 25.07.2023 на підтвердження оплати решти вартості товару в сумі 79154,32дол.США 90% від вартості товару по Специфікації №2 від 02.05.2023 з урахуванням змін від 20.06.2023 до Специфікації №2 від 02.05.2023.

Вимоги до SWIFT - повідомлень встановлені в міжнародному стандарті, затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

У наданих електронних документах SWIFT від 11.05.2023 та 25.07.2023 містяться посилання на контракт, специфікації, рахунки, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, а чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, зазначив Верховний Суд у постанові від 27.09.2019 у справі № 826/9719/16.

За таких обставин, зауваження відповідача щодо розбіжності у ціні товару у рахунках та щодо платіжних документів Swift, наданих на підтвердження оплати за товар, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи, а, отже, вимога митниці щодо витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості під час митного оформлення є безпідставною.

Посилання відповідача на те, що «існує вірогідність здійснення перепродажу товару та наявності, відповідно, комерційних та посередницьких надбавок, що мають бути включені до митної вартості товару, оскільки коносамент від 22.06.2023 № MLKHI1486GDY є ордерним, із відповідною поміткою «to the order» із зазначенням фінансової установи (відомості щодо якої відсутні в платіжних документах), що означає, що вантаж буде відправлено на пред`явника даного документа, який виконав фінансові зобов`язання перед відправником через відповідно зазначену фінансову установу», суд відхиляє, оскільки зауваження митного органу не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що коносамент є документом, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. Коносамент ордерний (to the order) означає, що відправник і одержувач мають право вирішувати, кому передати коносамент, а не товар.

Безпідставними, на переконання суду, є і зауваження митного органу щодо наданого позивачем прайс-листа від 25.04.2023.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 23.10.2020 у справі № 810/690/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що прайс-лист від 25.04.2023 не суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, відомості, зазначені у прайс-листі, знайшли своє підтвердження у первинних документах: специфікації, проформ-інвойсі, комерційному інвойсі.

Таким чином, зауваження митниці щодо прайс-листа не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування його, як документу на підтвердження заявленої вартості товару.

Щодо складових витрат, пов`язаних із транспортуванням товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, документами на підтвердження витрат на транспортування можуть бути не лише транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Організацією перевезення товару Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» на підставі Договору № 220822-82 від 22.08.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів (далі Договір).

Відповідно до умов Договору № 220822-82 від 22.08.2022, позивач є Замовником, а ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» - Виконавцем.

Згідно з п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

15.06.2023 позивач та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» уклали Заявку № 9 до Договору №220822-82 від 22.08.2022, якою погодили перевезення товару позивача, придбаного у NIAGARA MILLS (PVT) LTD (м. Фейслабад, Пакистан) товару за маршрутом Карачі, Пакистан - Гриня, Польща, Дніпро, Україна.

24.07.2023 виконавцем ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» виставлено позивачу рахунок на оплату № 435 на суму 99 460,49грн., у якому є посилання на контейнер № MEDU8765220, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати рахунок з оцінюваним товаром.

Відповідно до рахунку від 24.07.2023 №435 вартість морського фрахту за межами митної території України: Карачі, Пакістан -Гдиня, Польща становить 46 442,12 грн.; вартість локальних витрат в порту призначення Гдиня, Польща: ВРР, збір за безпеку, документальний збір, оформлення ТІ, перевезення порт Гдиня, Полыца-склад Гдиня, Польща, перевантаження становить 51 708,00 грн.; вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України становить 1 310,37 грн.

07.08.2023 виконавцем ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» виставлено позивачу рахунок на оплату №472 на суму 95078,30грн., де є посилання на контейнер № MEDU8765220, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром.

Відповідно до рахунку від 07.08.2023 №472 вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України: Гдиня, Польща - митний перехід Краківець, Україна становить 38900,00 грн.; вартість міжнародного автоперевезення по території України: митний перехід Краківець, Україна - Дніпро, Україна становить 53100,00 грн.; вартості транспортно-експедиційного обслуговування на території України на суму 2 565,30 грн.

До митного оформлення було надано довідку від ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» від 07.08.2023 вих. № 0708/1 про транспортні витрати, відповідно до якої транспортні витрати з організації міжнародного перевезення на адресу ТОВ «БІЛТЕКС» у контейнері № MEDU8765220 становлять 46 442,12 грн. за маршрутом Карачі, Пакистан - Гдиня, Польща; локальні витрати за територією України складають 51708,00 грн., транспортні витрати за перевезення за територією України за маршрутом Гдиня, Польща - Рава митний перехід Краківець, Україна складають 38 900,00 грн., страхування вантажу не проводилось.

Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

16.08.2023 між позивачем та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» складено акт здачі-приймання робіт №481, у якому є посилання на рахунок №435 від 24.07.2023 та на контейнер № MEDU8765220.

Відповідно до даного акту виконавцем було виконано наступні послуги: морський фрахт за межами митної території України: Карачі, Пакистан - Гдиня, Польща, вартість становить 46 442,12 грн.; локальні витрати в порту призначення Гдиня, Польща: ВРР, збір за безпеку, документальний збір, оформлення Т1, перевезення порт Гдиня, Польща-склад Гдиня, Польща, перевантаження, вартість становить 51708,00грн.; транспортноекспедиційне обслуговування на території України, вартість становить 1 310,37 грн. Загальна вартість наданих послуг за цим актом складає 99 460,49 грн.

16.08.2023 між позивачем та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» складено акт здачі-приймання робіт № 482, у якому є посилання на рахунок № 472 від 07.08.2023 та на контейнер № MEDU8765220.

Відповідно до даного акту виконавцем було виконано наступні послуги: міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України: Гдиня, Польща митний перехід Краківець, Україна на суму 38 900,00 грн.; міжнародне автоперевезення по території України: митний перехід Краківець, Україна - Дніпро, Україна на суму 53100,00 грн.; транспортно-експедиційне обслуговування на території України на суму 2565,30грн. Загальна вартість наданих послуг за цим актом складає 95 078,36 грн.

Акти наданих послуг є первинними документами, узгоджуються з відомостями, зазначеними у рахунках, довідці про транспортні витрати, а тому є належними доказами, що підтверджують витрати позивача на транспортування оцінюваного товару.

З огляду на викладене, посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом до митного оформлення документи, не підтверджують витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару, є абсолютно безпідставними та відхиляється судом.

Безпідставні є також і зауваження митного органу щодо наданих послуг експедиційного обслуговування.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 8 вказаного Закону містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, серед яких: надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Щодо посилань митного органу в якості підстави для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах про те, що умовами наданого позивачем до митного оформлення договору між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Еич. Пі» та ФОП ОСОБА_1 від 01.02.2023 № 010223-2, передбачено надання перевізнику-експедитору заявок на організацію перевезення вантажу, однак зазначені заявки до митного оформлення не надано, крім того відсутні відомості щодо вартості експедиторських послуг за межами митної території України, а відомості щодо наданих послуг не містять повних даних (наприклад відомості щодо відстані за маршрутом), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, організацією перевезення товару ТОВ «БІЛТЕКС» здійснювало ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» на підставі договору № 220822-82 від 22.08.2022.

Пунктом 2.1.1. даного Договору передбачено, що Виконавець за дорученням позивача організовує перевезення вантажів Замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення Позивача.

Пунктом 2.1.2. цього Договору передбачено, що Виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізникам, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 1 статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Таким чином, для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за договором № 220822-82 від 22.08.2022 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» мав право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.

Для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за договором № 220822-82 від 22.08.2022 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» уклало ФОП ОСОБА_2 договір транспортної експедиції № 010223-2 від 01.02.2023, за умовами якого ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» є Замовником, ФОП ОСОБА_2 Перевізник-Експедитор.

Отже, надання ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу здійснено шляхом залучення до їх виконання третіх осіб, а саме: ФОП ОСОБА_2 , відповідає договірним умовам.

Залучення експедитором третьої особи перевізника відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 по справі № 826/66/14.

При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

За таких обставин, у спірному випадку вимоги митного органу про надання документів, пов`язаних із виконанням договору № 010223-2 від 01.02.2023, в якому позивач не є стороною договірних відносин, безпідставні.

Щодо інших запитуваних митницею додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, митна декларація країни відправлення в силу положень частини 3 статті 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які саме розбіжності можуть усунути вказані митним органом документи.

З урахуванням викладеного суд вважає, що по суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мали протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому містяться лише посилання на раніше оформлені митні декларації.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість оскаржуваного рішення не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише посилання на дати раніше оформлених МД, їх реєстраційний номер та ціну товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено, за яким методом здійснено митне оформлення раніше оформленого товару, не вказано умови поставки товару, не наведені повні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дати раніше оформлених ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 15.08.2023 № UA110130/2023/000150/1 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує таке.

Позивачем заявлено щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду ордер серії АЕ №1184592 від 03.03.2023, договір №63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019, додаткову угоду №2 від 31.12.2020, додаткову угоду №2/1 від 31.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3073, додаток №20 від 20.11.2023, рахунок на оплату №377 від 05.02.2024, акт приймання-передачі наданих послуг №18 від 15.02.2024, звіт про надану правничу допомогу від 15.02.2024, платіжна інструкція №460 від 19.02.2024.

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №63 від 02.01.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Смарт Юрист» в особі керуючого партнера Соколова Дмитра Ігоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білтекс» (клієнт), клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 4.1 Договору надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених Додатком до цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його, і направити адвокатському об`єднанню або надати у цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.

20.11.2023 між сторонами Договору укладено Додаток №20, згідно із Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту наступні послуги:

1.Підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів NoUA110130/2023/000150/1 від 15 серпня 2023 року, що включає: аналіз отриманих від клієнта документів, надання правової кваліфікації обставин справи, визначення нормативно-правової підстави вимоги, моніторинг судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції, підготовка адміністративного позову, подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову;

2. Супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у суді першої інстанції справи за позовом КЛІЄНТА до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000150145/1 від 15серпня 2023 року».

Вартість послуг за Додатком № 20 до Договору складає 8 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 Додатку № 19 до Договору Клієнт оплачує надані послуги з правничої допомоги після пред`явлення рахунку на оплату.

05.02.2024 Адвокатське об`єднання «СМАРТ ЮРИСТ» виставило позивачу рахунок № 377 на оплату послуг, що передбачені Додатком №20 від 20.11.2023 р. до Договору, на суму 8 000,00 грн.

15.02.2024 між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №18.

15.02.2024 керуючим Адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» складено звіт про надану правничу допомогу, який є невід`ємною частиною Акту №1.

19.02.2024позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «СМАРТ ЮРИСТ» 8 000,00 грн. відповідно до рахунку №377 від 05.02.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №460.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 року (№ провадження К/9901/95/200), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

Також, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною.

У судових засіданнях адвокат участі не брав.

З огляду на викладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу в сумі 1000,00грн.

За таких обставин, клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (ЄДРПОУ 38598848, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) до Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 15 серпня 2023 року №UA110130/2023/000150/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (ЄДРПОУ 38598848, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3446,97грн. (три тисячі чотириста сорок шість гривень 97 копійок).

Стягнути з Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (ЄДРПОУ 38598848, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова