Рішення № 118842457, 03.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 рокуСправа №160/6176/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

06.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії та рішення №045650017852 від 21.02.2024 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині відмови у зараховуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року на території російської федерації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року в Салехардському об`єднаному авіазагоні, Салехардській філії авіакомпанії Тюменьавіатранс, Салехардській філії РДП Тюменьаероконтроль Полярний;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з врахуванням до стажу періодів роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року в Салехардському об`єднаному авіазагоні, Салехардській філії авіакомпанії Тюменьавіатранс, Салехардській філії РДП Тюменьаероконтроль Полярний.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з січня 2024 року. При ознайомленні з інформацією, що надана в особистому кабінеті Порталу Електронних Послуг Пенсійного фонду України, позивачем було виявлено, що він має страховий стаж 41 рік 4 місяці 9 днів. Однак при призначенні пенсії позивачу враховано стаж 35 років 9 місяців 12 днів. На звернення позивача №ВЕБ-04001-Ф-С-24-012013 від 22.01.2024 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. № 3622/С-0400-24 від 22.01.2024 року) відповідачем була надана відповідь від 20.02.2024 року вих.№10737-3622/С-01/8-0400/24, в якій зазначено, що у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 року російської федерацією в односторонньому порядку участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, для зарахування до страхового стажу періодів роботи громадян України з 01.01.1992 року на території Російської федерації підстави відсутні. Позивач вважає таку відмову у перерахунку пенсії за віком протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 22.03.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

12.04.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з поданою позовною заявою і вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та просить при винесенні рішення у справі звернути увагу на наступне. Так, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.01.2024 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи, загальний страховий стаж позивача складає 35 років 9 місяців 12 днів (зарахований по 30.09.2023 року). Отже, індивідуальний коефіцієнт страхового стажу Позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% складає 0,35750. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, розрахований за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 30.09.2023 року складає 56880,02 грн (12236,71 грн - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2021-2023 роки х 4,64831 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації). Розмір пенсії з 01.01.2024 року складає 20334,61 грн. 22.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з питань надання роз`яснень щодо врахування страхового стажу при призначенні пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 20.02.2024 року за вих. №10737-3622/С-01/8-0400/24, повідомило про те, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року на території російської федерації відсутні підстави, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Тому, на осіб, які працювали на території російської федерації після 01.01.1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії стажу та заробітку, набутого на її території. З огляду на все вище зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що відповідачем жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку загального страхового стажу під час розгляду заяви про призначенні пенсії за віком, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.01.2024 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

При призначенні пенсії за віком відповідач визначив загальний страховий стаж позивача - 35 років 9 місяців 12 днів (зарахований по 30.09.2023 року).

22.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою (вх. № 3622/С-0400-24 від 22.01.2024 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань надання роз`яснень щодо врахування страхового стажу при призначенні пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.02.2024 року за №10737-3622/С-01/8-0400/24 позивачу повідомлено про те, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року на території російської федерації відсутні підстави, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Тому, на осіб, які працювали на території російської федерації після 01.01.1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії стажу та заробітку, набутого на її території.

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).

Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За приписами Закону № 1058-IV розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально, залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувались внески. При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу залежно від кількості відпрацьованих місяців та коефіцієнту заробітної плати.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону № 1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, зокрема враховується: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування.

За приписами частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (з 01.01.2004 року), а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 року) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.04.1987 року ОСОБА_1 працював в Салехардському об`єднаному авіазагоні, Салехардській філії авіакомпанії «Тюменьавіатранс», Салехардській філії РДП «Тюменьаероконтроль» «Полярний» в період з 05.02.1991 року по 31.07.1997 року (записи №7-13).

Так, у своєму листі від 20.02.2024 року за №10737-3622/С-01/8-0400/24 позивачу повідомлено про те, що період роботи позивача з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року не зараховано до страхового стажу, оскільки даний період відноситься до роботи на території російської федерації.

З цього приводу суд зазначає, що 13 березня 1992 року в місті Москві підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь- якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).

Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №459/955/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 361/4899/17, від 12 червня 2018 року у справі №686/4998/15.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Відповідно достатті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

ВРішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 рокущодо тлумачення частини першої вказаноїстатті 58 Конституції Українизазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України,стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України.Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новийзакончи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Застаттею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самомузаконіне визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положенняЗакону №2783-IXпідлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022 року, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022 року.

Таким чином, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.

Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до страхового стажу.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що періоди роботи позивача з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року в Салехардському об`єднаному авіазагоні, Салехардській філії авіакомпанії «Тюменьавіатранс», Салехардській філії РДП «Тюменьаероконтроль» «Полярний» підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 20.04.1987 року, що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до страхового стажу останнього, а тому дії відповідача щодо не зарахування вказаних періодів роботи позивача до загального трудового стажу є протиправними.

При цьому, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з врахуванням до стажу періодів роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року в Салехардському об`єднаному авіазагоні, Салехардській філії авіакомпанії Тюменьавіатранс, Салехардській філії РДП Тюменьаероконтроль Полярний задоволенню не підлягають, оскільки не є належним способом захисту прав позивача з огляду на те, що позивачу не було відмовлено в призначенні пенсії за віком, а лише розраховано стаж без урахування спірних періодів роботи позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону України №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Судом було встановлено, що позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся до відповідача 22.01.2024 року (вх. 3622/С-0400-24 від 22.01.2024 року).

За таких обставин, суд вважає достатнім відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року в Салехардському об`єднаному авіазагоні, Салехардській філії авіакомпанії Тюменьавіатранс, Салехардській філії РДП Тюменьаероконтроль Полярний та здійснити перерахунок пенсії з 22.01.2024 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 968,96 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року в Салехардському об`єднаному авіазагоні, Салехардській філії авіакомпанії Тюменьавіатранс, Салехардській філії РДП Тюменьаероконтроль Полярний.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до загального трудового стажу періоди роботи з 01.01.1992 року по 31.07.1997 року в Салехардському об`єднаному авіазагоні, Салехардській філії авіакомпанії Тюменьавіатранс, Салехардській філії РДП Тюменьаероконтроль Полярний та здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.01.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна