Рішення № 118842214, 06.05.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 травня 2024 р. Справа № 120/8/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд через представника звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою, в якій просив надати відстрочку від призову у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або із своїх батьків чи батьків дружини із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, згідно з абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, за №40 від 07.11.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» через відсутність підстав для надання відстрочки.

Позивач відмову вважає протиправною, оскільки для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язаному достатньо довести сам лише факт того, що він має дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.

Виходячи із змісту абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у контексті звернення позивача, військовозобов`язаний звільняється від призову на військову службу під час мобілізації за умови, зокрема, наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.

Чинне законодавство не містить жодних додаткових умов, вимог чи виключень від яких залежала би можливість надання військовозобов`язаному відстрочки від призову з цієї правової підстави, зокрема, від потреби одного дружини (чоловіка) у матеріальній допомозі та від його фактичного перебування на утриманні у військовозобов`язаного, від потреби одного із подружжя у постійному сторонньому догляді, від оформлення військовозобов`язаним догляду та інших обставин.

На думку позивача, виключно саме наявність інвалідності у дружини має значення і звільняє його від призову.

Позивач вказує, що його дружина ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю третьої групи, та не потребує матеріальної допомоги і незалежно від того, чи має вона інших працездатних родичів (осіб), незалежно від їх кількості та від рівня споріднення, жоден з них не зобов`язаний відповідно до закону її утримувати.

За таких обставин, позивач вказує, що також відсутня і будь-яка потреба надавати територіальному центру комплектування та соціальної підтримки будь-яку інформацію щодо відсутності у людини з інвалідністю інших працездатних осіб (родичів) та їх кількості, оскільки, сам по собі, без обов`язку утримувати, цей факт не має юридичного значення для вирішення питання, поставленого у цій заяві.

За наведених мотивів, позивач звернувся до суду з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 №40 від 07.11.2023, в частині що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Одночасно із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії мобілізаційного призначення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проведення процедури мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в цій адміністративній справі та заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим особам проводити процедуру мобілізації до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі.

Ухвалою від 02.01.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 05.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Відповідач подав відзив на позов, у якому заявлені вимоги заперечує. По суті спору відповідач вказав, що 01.11.2023 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою, що зареєстрована за вхідним №7625, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи.

За результатами розгляду заяви позивача рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 листопада 2023 року протокол №40 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки наявні інші працездатні особи, які зобов`язані згідно з законом утримувати особу з інвалідністю.

Відповідач вказує, що відповідно до заяви про уточнення облікових даних від 01.11.2023 року за вхідним №7624 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.02.1994 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач особисто зазначає в позовній заяві, що ОСОБА_2 не потребує матеріальної допомоги. Вказане свідчить про недотримання вимог положень абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже відсутні підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.10.2023 року №35-РС №303 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або із своїх батьків чи батьків дружини із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи.

30.10.2023 року відповідно до наказу №303 позивача виключено з списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 та взято на облік у першому відділенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , як військовозобов`язаного.

В подальшому, позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 " з заявою, в якій просив надати відстрочку від призову у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або із своїх батьків чи батьків дружини із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, згідно з абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації за №40 від 07.11.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» через відсутність підстав для надання відстрочки.

Позивач не погоджується з відмовою, вважає її протиправною, тому через свого представника звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до ч. 3, 5 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

За обставин справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи.

До заяви ОСОБА_1 додав копії документів:

1) довідку МСЕК серії 12 ААГ №363840 від 28.06.2023 року про встановлення ОСОБА_2 ІІІ групи інвалідності (а.с. 26);

2) свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.02.1993 року, укладеного між позивачем та його дружиною ОСОБА_2 (дівоче Білоус) (а.с. 27).

За результатами розгляду заяви Позивача рішенням комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 листопада 2023 року, оформлене протоколом №40, ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки наявні інші працездатні особи, зобов`язані згідно з законом утримувати особу з інвалідністю.

Позивач вказує, що рішення є протиправним з підстав того, що відповідно до приписів абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він особисто звільняється від призову, оскільки має дружину із числа осіб з інвалідністю, а не утримує її чи здійснює догляд.

Оцінюючи доводи сторін, суд зазначає таке.

Абзацом 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

В контексті спірного питання доводи того, що положення абз 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII дають підстави позивачу для відстрочки за умови єдиного підходу, а саме наявності у нього дружини з інвалідністю, суд вважає помилковими, оскільки зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину із числа осіб з інвалідністю за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

У межах даної справи позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Стаття 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" закріплює визначення поняття "непрацездатні громадяни":особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право не пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, непрацездатними особами є усі особи з інвалідністю незалежно від групи у визначені Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Особа з III групою може працювати, але при цьому вона має статус непрацездатної особи.

Обов`язок утримувати непрацездатну особу або особу з інвалідністю з числа найближчих родичів покладається на дітей, на другого з подружжя особи з інвалідністю та на її батьків.

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі статтею 75 Сімейного кодексу України право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до частини першої статті 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги.

Суд зазначає, що доведення потреби у матеріальній допомозі непрацездатним особам не повинно виникати в контексті мобілізаційних питань.Словосполучення "…осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати» треба розуміти як "одного із подружжя", "дочку і сина", тобто відповідно доположень ст. 75 та ч. 1ст. 202Сімейного кодексу України. Підтвердженням цієї тези єабз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в якій не йдеться про умову потреби у допомозі.

У спірному випадку, у позивача та ОСОБА_2 є повнолітня донька, яка в силу закону зобов`язана утримувати мати, як особу з інвалідністю.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, спірне рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації за №40 від 07.11.2023 є правомірним, тому не підлягає скасуванню, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає, що за умови того, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ),

ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 )

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна