Ухвала суду № 118841722, 15.03.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5307/24

1-кс/760/2807/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22022101110000162 від 30.05.2022,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22022101110000162 від 30.05.2022.

У клопотанні зазначається, що ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м.Києва від 28.12.2023 у справі №760/27972/23 накладено арешт на майно, а саме: картхолдер з № НОМЕР_1 ; ЖМД Seagate s/n: НОМЕР_2 ; криптогаманець Ledger, у білій коробці; телефон Хімі імеі: НОМЕР_3 , імеі 2: НОМЕР_4 , s/n: НОМЕР_5 ; грошові кошти у сумі 74 300 доларів США; грошові кошти у сумі 100 000 гр.; ноутбук моделі MS-16 U7 s/n k2011N: 0031955 .

Заявник вважає, що клопотання слідчого про арешт майна є необґрунтованим та безпідставним. Клопотання про арешт майна як і у постанові про визнання речовими доказами грошові кошти у сумі 74 300 доларів США та у сумі 100 000 гр., які є власністю ОСОБА_6 , не зазначено та належним чином не вмотивовано, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них та чи можливо їх використовувати як речовий доказ у даному кримінальному провадженні.

Наголошує на тому, що грошові кошти у сумі 74 300 доларів США та у сумі 100 000 гр. та ОСОБА_7 , є власністю ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_3 працює в представництві «ФОНЕКСА ХОЛДІНГС ЛЛС» (код ЄДРПОУ 26562057) на посаді фахівця з розробки та тестування програмного забезпечення. Слідчому суді було надано договір від 14 вересня 2021 року про заміну сторони у Договорі уступки пайової участі у будівництві №601/1 від 21 квітня 2021 року про підтвердження належності ОСОБА_3 до пайового участі в будівництві нерухомого майна, на підтвердження походження коштів у суму 24 000 доларів США. За договором від 14.09.2021 про заміну сторони у Договорі уступки пайової участі у будівництві №601/1 від 21.04.2021, ОСОБА_8 набула права пайової участі у будівництві за що сплатила ОСОБА_3 кошти у сумі 24 000 доларів США, що підвереджуючи розпискою від 14.09.2021 про сплату за продаж квартири в недобудові. Також суду було надано Договір комісії №8524/23/1/00000533 від 09.08.2023, укладений між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , відповідно до якого комісіонер - ФОП ОСОБА_9 зобов?язався за дорученням ОСОБА_3 продати транспортний засіб Mercedes Benz GLE 250, 2017 року випуску, за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме: 50 000,00 гр. Відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу 8524/23/1/00000533 від 09.08.2023, укладеного між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 50 000, 00 гр. Реальна вартість автомобіля MERCEDES BENZ модель GLE 250, 2017 року, відповідно до оголошення на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 продавця вартості транспортного засобу, становила - 40 500 доларів США. За домовленістю між ОСОБА_10 та продавцем автомобіля ОСОБА_3 , загальна ціна складає 40 500 доларів США. Після підписання договору купівлі-продажу від 09.08.2023 за №8524/23/1/00000533, вищевказаного легкового автомобіля марки MERCEDES BENZ модель GLE 250, 2017 року, колір білий номер кузова НОМЕР_7 , ОСОБА_10 сплатила ОСОБА_3 40 500 доларів США. ОСОБА_10 розпискою підтверджує про домовленість з ОСОБА_3 про ціну 40 500 доларів США та сплату коштів. Відповідно до інформації Територіального сервісного центру N?1249 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) N?31/29-1249-Х-4-2023, станом на 29 листопада 2023 року гр. ОСОБА_3 було здійснено продаж лише одного транспортного засобу, а саме: 08 квітня 2023 року автомобіль BMW 640 I, 2017 року випуску, який було перереєстровано за новим власником - фізичною особою, на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ N?1249/2023/3753608 від 08.04.2023, сума продажу - 101 560, 00 гр. Реальна вартість автомобіля BMV 640 I, 2017 року, відповідно до оголошення на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 продавця вартості транспортного засобу, становила - 43 000 (сорок три тисяч доларів США). За домовленістю між ОСОБА_11 та продавцем автомобіля ОСОБА_3 , загальна ціна складає 43 000 доларів США. Після підписання договору купівлі-продажу від 08.04.2023 за №1249/2023/3753608, вищевказаного легкового автомобіля марки BMV 640 I, 2017 року, номер кузова НОМЕР_8 , ОСОБА_11 сплатила ОСОБА_3 43 000 доларів США. ОСОБА_11 розпискою підтверджує про домовленість з ОСОБА_12 про ціну 40 500 доларів США та сплату коштів. Грошові кошти в сумі 74 300,00 доларів США та 100 000,00 гривень, належать саме ОСОБА_3 , а не підозрюваному ОСОБА_13 .. Звертає також увагу на те, що слідчий в клопотанні про арешт майна не підтвердив, що ОСОБА_7 був встановлений на технічних приладах Хіомі імеі: НОМЕР_9 , імеі 2: НОМЕР_4 , /п: НОМЕР_10 ., ноутбук моделі MS-16 U7 s/n: НОМЕР_11 , що належать ОСОБА_13 і що останній використовував ОСОБА_7 для своїх інтересів.

Вважає, що посилання у клопотанні слідчого, що майно, яке зазначено в клопотанні, відповідає критеріям зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України та наявні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України для його арешту, слідчий не зібрав та не надав слідчому судді достатні на етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Разом з тим, зазначає, що жодних доказів того, що вказані грошові кошти у сумі 74 300 доларів США та у сумі 100 000 гривень є предметом та доказом розслідуваного кримінального правопорушення, в матеріалах судового провадження не міститься. Не наведені такі докази і в клопотанні слідчого, що свідчить про необгрутованість зазначених тверджень.

Враховуючи вищенаведене, просить слідчого суддю скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м.Києва у справі №760/27972/23 про арешт майна на грошові кошти у сумі 74 300 доларів США та у сумі 100 000 гривень, ОСОБА_7 в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22022101110000162 від 30 травня 2022 року.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подане клопотання підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені в ньому обставини та просив його задовольнити.

Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього копії документів, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до чч.1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Виходячи з п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приписами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За загальними правилами, визначеними ст. 132 КПК України, застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Поряд з цим, визначений КПК України процесуальний порядок обмеження права власності закріплює об`єктивні передумови для забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, передбачає засоби, що гарантують реалізацію цих прав, їх захист, поновлення на випадок порушення, а також охорону законних інтересів.

Виходячи із змісту приписів ч. ч. 3-6 ст. 170 КПК України, умовами арешту майна для досягнення у кримінальному провадженні законної мети відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є наявність визначеної сукупності обставин, які підлягають встановленню для прийняття відповідного процесуального рішення.

З урахуванням зазначеного, обґрунтованість застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, залежить від підтвердження висновків про існування відповідної сукупності обставин фактичними даними, які випливають із представлених доказів.

Потреба в арешті майна обумовлюється як правовою підставою застосування цього заходу забезпечення, так і його метою та завданням відповідно до конкретних обставин кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУ СБ України у м.Києві та Київській області знаходиться кримінальне провадження № 22022101110000162 від 30 травня 2022 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 363-1, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 28.12.2023 (справа №760/27972/23), в рамках вказаного кримінального провадження, накладено арешт на майно:

- Картхолдер з № НОМЕР_1;

- ЖМД Seagate s/n: WDZEPORV.

- Криптогаманець Ledger, у білій коробці.

- Телефон Хіомі імеі: НОМЕР_9 , імеі 2: НОМЕР_12 , s/n: НОМЕР_5 .

- Грошові кошти у сумі 74300 доларів США.

- Грошові кошти у сумі 100000 грн.

- Ноутбук моделі MS-16 U7 s/n: НОМЕР_13 .

При вирішенні питання про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 22022101110000162 від 30.05.2022 слідчий суддя дійшов висновку про те, що вказане в клопотанні прокурора майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а необхідність його арешту зумовлена потребами досудового розслідування у збереженні речових доказів.

Слідчий суддя враховує, що при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Також, слідчий суддя зобов`язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

При вирішення питання про накладення арешту на майно, слідчим суддею не враховані: розписка ОСОБА_10 про передачу ОСОБА_14 грошових коштів у сумі 40500,00 дол. США за автомобіль Mercedes GLE 250, 2017 року випуску за договором купівлі-продажу автомобіля, укладеного сторонами 08 квітня 2023 року, та розписка ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_11 грошових коштів в сумі 43000, 00 дол. США за автомобіль BMW 640і, 2017 року випуску за договором купівлі-продажу автомобіля від 09 серпня 2023 року у зв`язку з наступним. Відповідно до Договору комісії № 8524/23/1/00000533 від 09 серпня 2023 року, укладеного між ФОП ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , комісіонер - ФОП ОСОБА_16 зобов`язався за дорученням ОСОБА_11 продати транспортний засіб Mercedes Benz GLE 250, 2017 року випуску, за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме: 50000, 00 гр. Згідно з актом реалізованого транспортного засобу від 09 серпня 2023 року вартість транспортного засобу - Mercedes Benz GLE 250, 2017 року випуску, становить 50000,00 гр. Крім того, відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу 8524/23/1/00000533 від 09 серпня 2023 року, укладеного між ФОП ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , за домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 50000, 00 гр. Згідно відповіді Територіального сервісного центру №1249 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) №31/29-1249-Х-4-2023, станом на 29 листопада 2023 року гр. ОСОБА_11 було здійснено продаж лише одного транспортного засобу, а саме: 08 квітня 2023 року автомобіль BMW 640 I, 2017 року випуску, який було перереєстровано за новим власником фізичною особою, на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ №1249/2023/3753608 від 08 квітня 2023 року, сума продажу 101560, 00 гр. Крім того, дати продажу транспортних засобів, зазначені у розписках, не відповідають фактичним датам укладення договорів купівлі-продажу цих транспортних засобів. Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що долучені до заперечень докази викликають сумніви у їх достовірності та виключають беззаперечну приналежність грошових коштів у сумі 74300,00 дол. США та 100000, 00 гр. ОСОБА_3 .

В той же час, як зазначив слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, доводи про належність криптогаманця Ledger (флешки Lender Nano Х919) саме ОСОБА_3 та одноособове використання рахунку, як і її одноособовий доступ до нього, не підтверджуються долученими скріншотами, оскільки на них містяться лише окремі відомості про телефон iPhone 13 Pro Max і його технічні характеристики, та окремі відомості із застосунку про історію транзакцій та кількість грошей на рахунку криптогаманця. Разом з тим, підтвердження закріплення криптогаманця лише за ОСОБА_3 чи прив`язку криптогаманця Ledger за її телефоном iPhone 13 Pro Max, доступу до криптогаманця лише у ОСОБА_3 , як і здійснення транзакцій по рахункам тільки одноособово ОСОБА_3 , відсутні.

Будь-яких доказів на спростування даних обставин, встановлених слідчим суддею у ухвалі від 28.12.2023 (справа №760/27972/23), заявником надано не було.

З огляду на це, вирішуючи питання про існування підстав для скасування арешту майна, слідчий суддя виходить з того, що підстави вважати, що грошові кошти в сумі 74300,00 дол. США та 100000, 00 гр., а також криптогаманець Ledger належать саме ОСОБА_3 , відсутні.

Відтак, збереження вищевказаного майна на даному етапі слід визнати обгрунтованим та доцільним.

Водночас, доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 28.12.2023.

Досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні не завершено, у зв`язку із чим скасування арешту таких речей може зашкодити його подальшому проведенню.

Тривалість досудового розслідування виправдовується характером злочину, що розслідується, та обсягом обставин, які необхідно довести при розслідуванні такого злочину.

З огляду на викладене, враховуючи, що існують достатні підстави вважати, що вилучене майно має ознаки речових доказів, а також приймаючи до уваги, що заявником не доведено належність арештованого майна ОСОБА_3 , а також те, що необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування накладеного на автомобіль арешту.

На даний час таке втручання держави відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та не призводить до невиправданого обмеження права власності.

Відтак слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стст. 98, 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , поданого в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22022101110000162 від 30.05.2022 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1