Постанова № 11884098, 18.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2010 р. № 2а-1452/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Тертичного В.Г.

судді Гавдика З.В.

судді Ланкевича А.З.

за участю секретаря судового засідання Козьміна А.М.

представників сторін:

від позивача Бермес Н.Я.(дов б/н від 27 січня 2010 року)

від відповідача Пастернак Н.І.(дов.№1101/10/10-010 від 17.09.2009 року)

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Будова-Віко"

до Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БудоваВіко»звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення №000912301/3 від 26.01.2010 року, №000912301/2 від 16.11.2009 року, №000912301/1 від 29.09.2009 року, №000912301/0 від 20.07.2009 року, №0000922301/3 від 26.01.2009 року, №0000922301/2 від 16.11.2009 року, №0000922301/1 від 29.09.2009 року, №0000922301/0 від 20.07.2009 року.

22.04.2010 року представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог Вх.№13819, в якій просить скасувати Першу податкову вимогу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області №1/146 від 16 лютого 29010 року, №2/254 від 22 березня 2010 року та зобовязати ДПІ у Дрогобицькому районі не вчиняти будь-яких дій щодо виділення, передачі, реєстрації права податкової застави активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова Віко».

23.06.2010 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд не брати до уваги заяву про збільшення позовних вимог Вх.№13819 від 22.04.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просить його задовольнити. Посилається на те, що висновки податкового органу щодо заниження податку на прибуток внаслідок завищення суми валових витрат в загальній сумі 104428,00 грн., в т.ч. коригування валових витрат в сумі 96000,00 грн. та завищення витрат зі страхування в сумі 8428,00 грн., а також заниження податку на додану вартість на суму 14200,00 грн. не відповідають дійсності та чинному законодавству, що, в свою чергу, призвело до неправомірного прийняття податкових повідомлень-рішень № №000912301/3 від 26.01.2010 року, №000912301/2 від 16.11.2009 року, №000912301/1 від 29.09.2009 року, №000912301/0 від 20.07.2009 року, №0000922301/3 від 26.01.2009 року, №0000922301/2 від 16.11.2009 року, №0000922301/1 від 29.09.2009 року, №0000922301/0 від 20.07.2009 року. Вважає, що підприємством правомірно віднесено до складу валових витрат 96000,00 грн. та включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, оскільки вони понесені у звязку із сплатою та виконанням договорів, укладених із ПП «Будінвесткомфорт»про надання послуг по організації вантажних перевезень і податковому органу надано всі необхідні для перевірки первинні документи, які підтверджують факт використання ТзОВ «Будова-Віко»зазначених послуг у власній господарській діяльності.

Крім цього, зазначає, що оскільки згідно умов договору оренди та ст. ст. 759, 803 ЦК України на ТзОВ «БудоваВіко»покладено відповідальність за ризик пошкодження (втрати) орендованих автомобілів SCANIA R124, д.н. НОМЕР_1 та DAF д.н.НОМЕР_2, то витрати по добровільному страхуванню в сумі 5160,00 грн. та витрати по оплаті вартості картки міжнародного автомобільного страхування в сумі 3268,00 грн. вказаних транспортних засобів правомірно віднесені підприємством до валових витрат.

Відповідач заперечив проти позову. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки вони прийняті з урахуванням п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 та п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Посилається на те, що ТзОВ «Будова-Віко»до перевірки не надано доказів, які б спростували наявність виявлених порушень та підтверджували зв'язок витрат на придбання послуг позивачем, не доведено їх використання у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними первинними документами до валових витрат та відповідно завищення суми податкового кредиту.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити, посилається на підстави викладені в запереченні проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Будова-Віко»з питань дотримання вимог податкового за період з 15.12.2006 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 15.12.2006 р. по 31.12.2008 р., про що складено акт № 510/23-1/34769047 від 06.07.2009 р.

Перевіркою встановлено порушення платником п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 та п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 26107 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 5250 грн. та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 14 200 грн., в т.ч. по деклараціям за серпень 2008 року в сумі 4200 грн., за жовтень 2008 року в сумі 5000 грн. та за листопад 2008 року в сумі 5000 грн.

За результатами перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000912301/0 від 20.07.2008 р., яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 34464,00 грн. (з яких 26107,00 грн. основний платіж, 8357,00 грн. - штрафні санкції);

- № 0000922301/0 від 20.07.2008 р., яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 21300,00 грн.(з яких 14200,00 грн. - основний платіж, 7100,00 грн. - штрафні санкції).

Не погодившись з актом перевірки № 510/23-1/34769047 від 06.07.2009 р., ТзОВ «Будова Віко»направило ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області заперечення до акту за №21 та оскаржило в адміністративному порядку винесені податкові повідомлення-рішення, про що платником подано скаргу від 29.07.2009 р.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області прийнято рішення № 11167/10/25-005 від 22.09.2009 р., яким винесені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а первинна скарга - без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000912301/1, № 0000922301/1 від 29.09.2009 р.

ТзОВ «Будова-Віко»подало повторну скаргу № 32 від 01.10.2009 р., однак рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 02.11.2009 р. № 23799/10/25-005/993 залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а повторну скаргу - без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000912301/2, № 0000922301/2 від 16.11.2009 р.

Не погодившись із рішенням ДПА у Львівській області позивач звернувся із повторною скаргою до ДПА України та відповідно просив скасувати податкові повідомлення-рішення №000912301/2 від 16.11.2009 року, №000912301/1 від 29.09.2009 року, №000912301/0 від 20.07.2009 року, №0000922301/2 від 16.11.2009 року, №0000922301/1 від 29.09.2009 року, №0000922301/0 від 20.07.2009 року.

Рішенням від 13.01.2010 року №116/6/25-0115 ДПА України залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області та рішення ДПА у Львівській області від 02.11.2009 р., а скаргу ТзОВ «Будова -віко»- без задоволення.

ТзОВ «Будова-Віко»не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що стало підставою їх оскарження в судовому порядку.

Судом встановлено, що 01.08.2008 р. між ТзОВ «Будова - Віко»(Замовник) та ПП «Будінвесткомфорт»(Виконавець) було укладено договір про надання послуг по організації вантажних перевезень по Україні № 01/08/08 згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання щодо організації вантажних перевезень по Україні. Крім цього, 01.09.2008 р. між ТзОВ «Будова - Віко»(Замовник) та ПП «Будінвесткомфорт»(Виконавець) укладено додаток №01/09 до договору № 01/08/08, щодо дії договору до 31.08.2008 р.

01.10.2008р. між ТзОВ «Будова-Віко»(Замовник) та ПП «Будінвесткомфорт»(Виконавець) було укладено договір про надання послуг по організації вантажних перевезень по Україні № 01/10/08, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання щодо організації вантажних перевезень по Україні та за її межами.

На виконання договорів № 01/08/08 та № 01/10/08 складено наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ОУ-300812 від 30.08.2008 р. про те, що Виконавцем (ПП «Будінвесткомфорт») були проведені роботи (надані послуги) організація вантажних перевезень по Україні, сума послуг становить 21 000 грн., включаючи ПДВ;

№ОУ-301012 від 30.10.2008 року про те, що Виконавцем (ПП «Будінвесткомфорт») були проведені роботи (надані послуги) організація вантажних перевезень по Україні та за її межами, сума послуг становить 25 000 грн., включаючи ПДВ;

№ОУ-271123 від 27.11.2008 року про те, що Виконавцем (ПП «Будінвесткомфорт») були проведені роботи (надані послуги) організація вантажних перевезень по Україні та за її межами, сума послуг становить 25 000 грн., включаючи ПДВ;

№ОУ-301201 від 30.12.2008 року про те, що Виконавцем (ПП «Будінвесткомфорт») були проведені роботи (надані послуги) організація вантажних перевезень по Україні та за її межами, сума послуг становить 25 000 грн., включаючи ПДВ.

ТзОВ «Будова-Віко»оплатило вартість наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями №217 від 30.09.2008 р. на суму 25 200, 00 грн., №698 від 13.11.2008 р. на суму 30 000, 00 грн., №233 від 15.12.2008 р. на суму 30000,00 грн. та №763 від 21.01.2009р. на суму 30000,00 грн.

Оцінюючи господарські операції позивача із ПП «Будінвесткомфорт»відповідач в акті перевірки зазначив, що ТзОВ «Будова-Віко»не представлено до перевірки первинних документів, що засвідчують факти використання їх у власній господарській діяльності, що призвело до завищення скоригованих валових витрат в розмірі 96000 грн. в тому числі за 3 квартал 2008 рік 21000 грн. та за 4 квартал 2008 року 75000 грн., Суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність, як передбачено п.1.32 ст.1 цього Закону, будь-яка господарська діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, суттєвою

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У відповідності до п.5.11 ст.5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Тобто право платника податків на віднесення до складу валових витрат Законом прямо ставиться в залежність від того, чи є в наявності первинний документ, який відображає факт здійснення певної господарської операції. Акт прийому передачі виконаних робіт, будучи первинним документом та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, повинен містити відомості про дії та події, оформлені цим документом. Про це прямо вказує п. 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV, згідно якої - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До складу валових витрат, відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи із вказаних норм Закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, первині документи, в даному випадку акти здачі - приймання робіт (надання послуг), повинні містити інформацію про те, за які конкретно послуги, виконані роботи перераховано кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги пов'язані з господарською діяльністю.

Позивач не надав Суду доказів, що засвідчують факти використання послуг, які передбачені у п. 1 договорів № 01/08/08 та № 01/10/08 у власній господарській діяльності.

Крім цього, судом встановлено, що податковий орган 16.06.2010 року №7237/10/23-123 звернувся до ТзОВ «Будова-Віко»із листом щодо надання первинних документів (реєстру послуг, наданих ПП «Будінвесткомфорт»), що засвідчують факти використання їх у власній господарській діяльності, оскільки у актах не конкретизовано, які саме послуги надавались, їх обсяги в натуральному та вартісному виразі, відсутні звіти про пророблену роботу, як в письмовому вигляді так і телефоном, факсом, відсутні звіти та документи, які свідчать про проведені заходи, спрямовані на пошук клієнтів для здійснення транспортних перевезень.

В судовому засіданні представник позивача визнав, що листом №16 від 17.06.2009 року податковому органу було відмовлено у наданні копій витребовуваних документів.

З огляду на вищезазначені фактичні обставини справи, Суд дійшов висновку, що позивач не довів, що за укладеними з ПП «Будінвесткомфорт»договорами він придбав послуги із організації вантажних перевезень, які використав у власній господарській діяльності, не навів економічного ефекту цієї господарської операції та їх зв'язок із досягненням доходу в наступних періодах, а тому відповідач правомірно вважає, що витрати на оплату цих послуг не належать до складу валових витрат платника податку.

Щодо податкового кредиту, суд встановив наступне. ПП «Будінвесткомфорт»виписано ТзОВ «Будова-Віко»наступні податкові накладні за придбані послуги по організації вантажних перевезень згідно договорів № 01/08/08 від 01.08.2008р. та № 01/10/08 від 01.10.2008р. в сумі 85200,00 грн., в тому числі ПДВ-14200,00 грн.:

-№НН-300802 від 30.08.2008р. на суму 25200,00 грн., в тому числі ПДВ-4200,00 грн.;

-№НН-301017 від 30.10.2008 р. на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ-5000,00 грн.;

-№НН-271126 від 27.11.2008 р. на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ-5000,00 грн.

ТзОВ «Будова-Віко»відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та загальній сумі податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість суму ПДВ нараховану (сплачену) по зазначених податкових накладних за придбані послуги із організації вантажних перевезень, однак, податковому органу не представлено до перевірки первинних документів, що засвідчують факти використання їх у власній господарській діяльності, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в розмірі 14200 грн., в тому числі за серпень 2008 р. на суму 4200, 00 грн., за жовтень 2008 року на суму 5000,00 грн. та листопад 2008 р. на суму 5000,00 грн., про що відповідач зазначив в акті перевірки.

Як визначено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає лише у випадку фактичного придбання товарів (робіт, послуг), перерахування за них коштів та використання їх у власній господарській діяльності з підтвердженням цього відповідними первинними документами, що, як обґрунтовано зазначено податковим органом, в даному випадку відсутнє.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат віднесено вартість послуг по договорах N 01/08/08 від 01.08.2008р. та № 01/10/08 від 01.10.2008р., і, відповідно, в порушення Закону України "Про податок на додану вартість" - сума ПДВ в складі вартості послуг вказаних у зазначених договорах безпідставно віднесена до податкового кредиту ТзОВ «Будова-Віко».

Щодо правовідносин за договорами оренди транспортних засобів, судом встановлено, що 11.09.2007 р. між ФО-П ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТзОВ «Будова-Віко»(Орендар) було укладено договір оренди за яким Орендодавець передає, а орендар приймає за плату в користування транспортний засіб SCANIA R124, д.н. НОМЕР_1. Згідно п.2 цього Договору транспортний засіб є особистою власністю Орендодавця і зареєстрований за ним відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

04.09.2008 р. між ФО-П ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТзОВ «Будова-Віко»(Орендар) було укладено договір оренди за яким Орендодавець передає, а орендар приймає за плату в користування транспортний засіб DAF д.н.НОМЕР_2.

На підставі Договорів оренди транспортних засобів між сторонами було складено та підписано Акти приймання-передачі від 11.09.2007 р. та 28.03.2008р.

01.12.2008 р. ТзОВ «Будова-Віко»(Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/044780/1404/05 із ЗАТ Страховою компанією «Провідна»(Страховик). На виконання зазначеного договору Страхувальником було перераховано оплату страхової премії за страхування автомобіля SCANIA R124, д.н. НОМЕР_1 в сумі 5160,00 грн. про що свідчить платіжне доручення від 01.12.2008 р. №232.

Крім цього, 18.12.2008р. між ВАТ СК «Універсальна»(Страховик) та ТзОВ «Будова-Віко»(Страхувальник) підписано Поліс №5466050 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка»автомобіля DAF д.н.НОМЕР_2 на суму 3268,00 грн.

Відповідач в акті перевірки № 510/23-1/34769047 від 06.07.2009 р. зазначив, що ТзОВ «Будова-Віко» неправомірно включено до складу валових витрат із страхування за 4 квартал 2008 р. витрати по оплаті Договору добровільного страхування наземного транспорту №06/044780/1404/05 від 01.12.2008р. в сумі 5160, 00грн. та вартості Полісу №5466050 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка»в сумі 3268,00 грн.

Твердження позивача мотивовані доводами про невідповідність висновків відповідача нормам закону, покладених в основу оскаржуваних податкових-рішень, оскільки відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та в силу укладеного договору оренди від 11.09.2007 року, на наймача ТзОВ «Будова-Віко»покладено обовязок здійснити страхування переданого автомобіля SCANIA R124, а зазначені витрати безпосередньо повязані із здійсненням господарської діяльності позивача. Зазначені доводи стосуються і правомірності включення до валових витрат коштів в сумі 3268,00 грн. по оплаті вартості Полісу №5466050 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка»автомобіля DAF д.н.НОМЕР_2. Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) в редакції, яка діяла на дату укладення договору страхування, передбачено, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Пункт 5.11 ст. 5 вказаного Закону забороняє встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Підпунктом 8.5.1 п.8. ст.8 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) визначено, що балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних, які передаються платником податку в оперативний лізинг (оренду). Враховуючи наведене, Суд погоджується з твердженнями відповідача, що основні фонди передані в оперативну оренду, перебувають на балансі орендодавця і відповідно витрати на страхування транспортних засобів та цивільної відповідальності, повязаної з експлуатацією транспортних засобів не відносяться до складу валових витрат підприємства орендаря.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до статті 802 ЦК України страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем. Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у звязку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом.

Таким чином, суд вважає, що у позивача відсутні підстави для включення до валових витрат у вигляді страхових платежів на страхування.

Положеннями статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-XIІ від 25.06.1991 року, встановлено обовязок платників податків сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлених законами розмірах та строки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати не підлягають компенсації. Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 71, 86, 87, 94, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Віко» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі про скасування податкових-повідомлень рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2010 року.

Суддя Тертичний В.Г.

суддя Гавдик З.В.

суддя Ланкевич А.З.